USD27.0577

Гамбіт Юлії Тимошенко

Гамбіт Юлії Тимошенко

Щойно вщухли американські перегони, як естафету підхопили українські: на тій же території і в тому ж гендерному складі.

Білий дім інакше оцінює правління П. Порошенка, ніж кишенькова Національна рада реформ (Голова –  П. Порошенко, секретар –  Д. Шимків). За звітом якої “Україна зробила більший прогрес у реалізації реформ за останні два роки, ніж за попередні 23”.

Є ж умільці, які з серйозною міною так дотепно жартують. Реформи –  не голка, не заховаєш, і не біном Ньютона –  розкладати не треба: були б реформи –  знав би кожний. А таку ялову владу ще пошукати. І не знайти.

Нехай самохвальний рапорт Нацкомісії залишиться на її совісті, точніше –  на її сайті.

Нова американська адміністрація на липу “реформаторів” не повелась, і спершу запросила до зустрічі не президента, а лідера опозиції: 2 лютого Дональд Трамп зустрівся з Юлією Тимошенко. Це не дзвіночок –  набат.

Так його і сприйняли: інформацію про зустріч інспірували для України по хамському. Що є таким же точним діагнозом психозу, як сама зустріч –  чітким означенням пріоритетів.

Американський раунд за Ю. Тимошенко.

Мінський меморандум підписано аж 19 вересня, через чотири дні після відмови ЦВК у реєстрації ініціативної групи. В рамках Нормандського формату на тоді провели лише установчу зустріч 06.06.2014.

Під час виборів-2014 тема НАТО вже грала, “Батьківщина” лише створила додану вартість. Консолідуючу і мобілізаційну. 

Тоді це була б демонстрація світові українських прагнень, засіб впливу на уряди і народи. Подальший розвиток подій показав, що не зайвий. ЦВК цей шанс зірвала. Власною волею чи волею Банкової?

Читайте также:

ГПУ против Гонтаревой: первые подробности расследования

Тоді референдум був би дипломатичним козирем у Мінську: предметом розміну на реальні гарантії миру і деокупацію. Може і не самодостатнім, проте вагомим.

Ці позитивні фактори наразі мінімізовані, сторони зв’язані нереалістичними Мінськими угодами, глобальне врегулювання у тупику. “Мінськ” виродився в майданчик вирішення питань гуманних (обмін полонених, кількагодинне припинення вогню), але локальних.

Чіткий план видно лише у діях Російської Федерації –  анексія ОРДЛО услід Криму. У цьому контексті, освіжити НАТОвський жупел для росіян –  подарунок долі. 

І якщо назовні це протухла пропагандистська качка, то для внутрішнього вжитку –  бальзам: 99% росіян ладні не допустити Україну в НАТО у будь-який спосіб.

Пригадаємо, що агресії СРСР у 1956-му проти Угорщини і у 1968-му проти Чехословаччини обґрунтовувались намірами НАТО захопити ці країни. Без жодних підстав. А тут –  заява самого Порошенка! Джекпот.

Читайте также:

Захват маршрутки в столице: преступник скрывается на Русановских садах, полиция обнародовала фоторобот

Кандидати у парламент це круто, народна ініціатива –  також. Але формулює і відповідає за зовнішню політику усе ж президент. І говорить від імені держави.

Виникли дипломатичні ножиці: заява України на президентському рівні ставить питання на поточний порядок денний. І якщо Росія готова реагувати негайно, то НАТО –  ні.

Питання щодо приєднання України у їхньому порядку денному не стоїть. І референдум його туди не внесе. Російський меч нависне – НАТОвський щит зависне.

В НАТО нам вступити необхідно. Безальтернативно. Якнайшвидше.

Але шлях до цього –  офіційна заявка Української держави про бажання вступу, адресована керівним органам Альянсу. Це, як мінімум, поставить українське питання у НАТОвський порядок денний. І створить міжнародно-правові передумови для поширення захисту України силами НАТО, принаймні, на час розгляду заявки.

У рамках цієї логіки, референдум –  втрата часу, діяти негайно повинен особисто президент. 

Якщо з обставин, відсутніх у відкритому доступі, але відомих президентові, така заявка є небажаною, то логічно активізувати сучасний курс: поглиблення співпраці з НАТО і введення його стандартів, аж до фактичного злиття. Не словом –  а ділом.

Але навіщо тоді афішувати референдум, який у цю логіку не вписується? 

Найкраще він вписується у логіку народної ратифікації. Подібно до того, як на референдумі 1 грудня 1991 року народ затвердив рішення Верховної Ради про незалежність України.

У кожному разі, президентська копія менш якісна за оригінал від “Батьківщини” понад дворічної давнини. Як і в інших, розглянутих вище випадках.

То може варто копію замінити оригіналом?

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (1)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Все политики делятся на два класса: те кто прикрываясь добром творят зло, и тех кто творит зло не прикрываясь ничем."

Путин обдумывает свою отставку

«Батьківщина»: хто ховається за «спонсорами» зі столичних околиць

Гройсман заговорил о “минималке” в 10 тысяч гривен

Ведущая программы “Схема” связана с убийцами Вороненкова

Вінничанину загрожує до 3 років неволі за 70 грам коноплі

«Німа»: вінницька письменниця Юлія Гук презентує свій перший роман

Арест без залога. Суд изменил меру пресечения судье Чаусу

Протесты в Беларуси: на окрик «Слава России!» – толпа протестующих ответила молчанием

“Киев не смог”: в Кремле захотели “серьезного расследования” гибели Вороненкова

“Поплавский покусал”: соцсети рассмешил видеоклип украинского дуэта

Агент Госдепа: мальчик с вопросом Медведеву о наворованном стал звездой сети

Стало известно, за что разыскивали убийцу Вороненкова

В Казани девушка погибла в ДТП во время трансляции в ВК

У міській раді привітали вінницьких спортсменів із значними досягненнями на чемпіонатах Європи

В Белом доме начнется паника

Грызлов спустил Плотницкого и Захарченко с неба на землю

Смерть банк: еще одно отделение российского банка залили краской и заблокировали

Что хотел продемонстрировать Кремль убийством Вороненкова: мнение политолога

В оккупированной Ялте громко зазвучал гимн Украины

Геращенко: Вороненкова убил агент Путина, служивший в Нацгвардии Украины