USD25.5456

Грати по-дорослому: як розбагатіти на геймерстві

Увечері 21 серпня 2011 року до стійки реєстрації в аеропорті імені Конрада Аденауера в Кельні підійшли четверо молодиків, одягнених у жовто-чорні однострої. У одного з них в руках красувався інкрустований бронзою щит вікінга. Це був директор української команди кіберспортсменів Natus Vincere Group (Na’Vi) Олександр Кохановський. Щитоносцями довелося довго пояснювати німецьким прикордонникам, що так виглядає приз першого в історії світового чемпіонату з комп’ютерної грі Dotа 2.

За чемпіонський щит українці боролися з досвідченими китайцями. Фінальний бій тривав три години. Зал Кельнського торгового ярмарку, де проходили змагання і звідки йшла трансляція поєдинку, був переповнений. Коментатори захлиналися від емоцій. Після того, як на віртуальному полі бою було «порубано» останнього гравця китайської команди, бійці Na’Vi теж дозволили почуттям проявитися. Ця перемога принесла їм мільйон доларів призових і титул чемпіонів світу. «Тоді про нас дізнався весь світ», – розповідає 31-річний Кохановський.

За трохи не п’ять років існування Na’Vi, до якої сьогодні входять 40 осіб, стала переможцем майже всіх найбільших світових турнірів з кіберспорту, заробивши понад $3,5 млн. «Вони єдині у світі, хто міг за рік виграти три міжнародних турніри. З них і почався український кіберспорт», – говорить Геннадій Веселков, один з організаторів українського етапу геймерского турніру World Cyber ​​Games.

Усе починалося в кінці 1990-х у напівпідпільних комп’ютерних клубах столиці. Їх завсідник – школяр Кохановський – цілодобово безперервно відпрацьовував навички віртуального спецназівця в культовому шутері Counter-Strike. Швидкісного Інтернету в Україні тоді ще не було, тому змагання проводились у локальних мережах. Організовували біговиська власники клубів, які бажають залучити відвідувачів. Саме на такому турнірі Кохановський познайомився з одним із організаторів подібних заходів Ігорем Сидоренком. У 2001 році приятелі вирішили створити свою команду з Counter-Strike. «Ми стали першою в СНД професійною командою, яка почала виїжджати на змагання й отримувати зарплату по $200», – стверджує Сидоренко. Спочатку її спонсором виступив київський розробник ігор – компанія GSC. Для її власника Сергія Григоровича це був шанс привернути увагу до своїх нових на той час продуктам – «Козаки» і S.T.A.L.K.E.R. Потім гравці співпрацювали з російським розробником антивіруса «Лабораторія Касперського».

Але в середині нульових приятелі вирішили зав’язати з геймінгом. «Багато заробити на іграх тоді не виходило. Мені було вже 22 роки, і я пішов», – згадує Кохановський. Сидоренко влаштувався працювати в будівельну компанію.

У великій кіберспорт обох повернув бізнесмен з Казахстану Мурат Тулемаганбетов, з яким геймери колись познайомилися на одному з турнірів. Підприємець торгував алкоголем, тютюном і чаєм. Бувши затятим фанатом комп’ютерних ігор, він виступав спонсором команд у Казахстані та Росії, організовував міжнародні змагання. В 2009-му він вирішив створити кіберспортивний клуб і в Україні – Arbalet.UA. В основу назви ліг ігровий псевдонім самого Тулемаганбетова. Досвідченому гравцеві Кохановському було запропоновано посаду керівника. Він підключив до цього процесу Сидоренка. Разом вони зайнялися підбором команди та організацією тренувань. До першого складу запросили п’ятьох гравців з різних міст країни. Тулемаганбетов організовував їм поєдинки з найсильнішими кіберспортсменами з Китаю та Кореї, де комп’ютерні ігри майже національний вид спорту. З кожним поєдинком досвідченим азіатам було все важче перемагати українців, а в якийсь момент наші стали долати. «Тоді всі зрозуміли, для чого він (Тулемаганбетов – Forbes) їх так тренував: він прибрав у них страх перед зірковими гравцями і підготував команду до чемпіонства», – міркує Веселков.

Читайте также:

У “запоребрика” реальная истерика, нервишки ни к черту, — блогер

План Тулемаганбетова спрацював. На початку 2010-го українці вперше перемогли в міжнародному турнірі Arbalet Cup Asia, обігравши найсильніші команди Китаю та Росії. Однак у 2011 році казахстанський підприємець припинив підтримувати українських геймерів. «Коли команда досягла помітних результатів, він втратив інтерес до меценатства», – згадує Кохановський. Утім, втрата мецената його не зупинила. У тому ж році на основі клубу Arbalet Кохановський створив нову команду Na’Vi (від латинського natus vincere – «народжені перемагати»), яка виграла ще два міжнародні турніри. «Після цього за ними закріпилася репутація elite esports nation, і багато організаторів звернули свої погляди на Україну, зокрема на Київ», – зазначає Віктор Богданов, PR-менеджер компанії Intersog, що займається розробками софту, зокрема ігрового. З цього моменту захоплення Кохановського комп’ютерними іграми стало трансформуватися в системний бізнес.

Після створення команди Na’Vi Кохановський щонайперше заснував однойменну компанію. «Це було потрібно, щоб укладати договори зі спонсорами та рекламодавцями», – пояснює він. Потім у Na’Vi розробили систему тренувань. За словами одного з ключових бійців команди – Олександра Дашкевича, перед важливими змаганнями гравці вправляються до 10 годин на день. заздалегідь обговорюються тактика і роль кожного учасника в майбутній грі.

Читайте также:

Каждый год, 28 апреля я повторяю этот пост, — донецкий блогер (фото, видео)

Играть по‑взрослому

Про решту дбають менеджери: від налаштування кондиціонерів в ігровій кімнаті до організації поїздок на турніри. «Важливо, щоб гравець думав тільки про гру», – зауважує Дашкевич.

«Молодняк» у команду добирають під час спеціальних онлайн-турнірів в Україні та світі. Досвідчені гравці оцінюють швидкість проходження певного ігрового етапу, вміння діяти в колективі, математичні здібності та стресостійкість.

«Багатьом здається, що грати в Dotа – просто битися з монстрами, але це не так. Це своєрідні шахи», – пояснює Сидоренко, який став операційним директором ігрової компанії.

Із моменту заснування в Na’Vi ретельно стежили за ринком і відкривали ігрові підрозділи під кожну популярну гру. 2011-го, коли з’явилася бета-версія Dotа 2, Кохановський відразу почав набирати професіональних гравців.

Те ж саме було й 2012-го, після виходу нової версії Counter-Strike: GO. Багато в чому завдяки такому підходу Na’Vi виграла світовий чемпіонат із Dotа 2, заробивши $1 млн. У боях в Counter-Strike команда Кохановського з 2012-го по 2014 рік отримала менше – тільки $49 000. 2013-го в Na’Vi з’явився окремий склад для гри World of Tanks – танкової аркади, яка стрімко набирає популярності: за три роки її аудиторія зросла до 100 млн гравців. За рік участі в цих танкових баталіях українці заробили $250 000. «Якщо порівнювати з футбольними аналогами, ми у світі кіберспорту посіли місце, яке в футболі тримає клуб «Барселона», – підкреслює підприємець.

У середньому за рік Na’Vi бере участь у 20 турнірах. Залежно від рівня змагань призові можуть сягати від декількох десятків до декількох мільйонів доларів. За даними Богданова, 2013 року призовий фонд усіх кіберспортивних турнірів перевищив $15 млн. «Нині ми вийшли на такий рівень, що можна заробляти постійно», – заявляє Дашкевич.

Читайте также:

Почему Трамп никогда не договорится с Путиным, — Портников

Играть по‑взрослому

Частина виграних призових належить компанії. Яка саме, Кохановський не зізнається. Проте левову частку ділять між гравцями, які їх заробили. До того ж вони отримують у компанії зарплату. За словами Кохановського, звичайні гравці можуть розраховувати на $750-1000. Зарплата фронтменів може сягати $8000. «Це досить багато в Україні, але треба розуміти, що нам як топовій команді досить важко дібрати нових гравців», – ділиться роздумами підприємець.

Крім того, на досвідчених гравців полюють конкуренти. Влітку минулого року з NaVi в команду HellRaisers пішов один із найсильніших гравців у Counter-Strike Ігор Маркелов. Цьогоріч HellRaisers посіла третє місце на престижному DreamHack Summer-2014.

Розповідаючи про власну бізнес-модель, Кохановський називає її симбіозом футбольної команди та маркетингового агентства. Головні партнери Natus Vincere Group – софтверні компанії, виробники комп’ютерної техніки та розробники ігор. За майже п’ять років гучних перемог українські кіберспортсмени встигли попрацювати із Samsung Electronics, SteelSeries, Asus, Intel і Dell. Суми спонсорських контрактів не розголошують, але, за оцінками деяких гравців, вони становлять десятки тисяч доларів. У компанії запевняють, що кожного кварталу в них з’являється один-два нових спонсори. «У якийсь момент уже не ми шукали спонсорів, а вони нас», – хвалиться Сидоренко. «Такі турніри дають змогу популяризувати продукти, зокрема ноутбуки та монітори – головні знаряддя кіберспортсменів», – пояснюєЛюдмила Притула, керівник підрозділу бренд-маркетингу «Samsung Electronics Україна».

Відомі корпорації в кіберспорті привертають широка аудиторія геймерів – а це близько 1,2 млрд людей – і висока лояльність фанатів до геймерських брендів. За словами Богданова, спонсоруючи турніри, бренди можуть впливати на людей, непідвладних телевізійній рекламі через тотальне захоплення Інтернетом. «Саме ця аудиторія диктуватиме бізнесу порядок денний у недалекому майбутньому, і бренди працюють на перспективу», – упевнений PR-менеджер компанії Intersog.

У компанії Na’Vi доволі високі медіапоказники: більш як мільйон підписників на YouTube і близько 800 000 читачів у Facebook. Це робить Na’Vi вигідним рекламним каналом. «У Мессі (нападник ФК «Барселона» Ліонель Мессі. – Forbes) відсоток конверсії (частка відвідувачів, які реагують на рекламу) під час чемпіонату світу досягає 11%, а в нас – значно більше», – підкреслює Кохановський. «Така глядацька аудиторія співвідносна з найкращими спортивними змаганнями планети, як-от фінал Ліги чемпіонів чи турнір Великого шолома, а спонсорство таких заходів приносить компанії чимало маркетингових бонусів», – констатує Притула.

У міжсезоння, яке часто збігається із різдвяними канікулами, компанія заробляє на продажах брендованої продукції. На сайті Natus Vincere Group продають кілька десятків моделей одягу з логотипом команди. За квартал онлайн-магазин реалізує близько 1000 одиниць. Це, як зазначає Кохановський, 5-10% від усього заробітку компанії. «Наші гравці є іконою стилю. Побачив, що він грає, наприклад, тією чи іншої мишкою, – отже, вона справді хороша», – переконаний Сидоренко.

У новому офісі Na’Vi в одному зі спальних районів Києва досі пахне фарбою. Компанія переїхала сюди в травні з невеликої квартири. Тепер тут головний штаб із менеджерами, бухгалтерами, маркетологами, коментаторами турнірів і дизайнерами. У планах на нинішній рік – відкрити тренувальну базу для своїх гравців у Києві. «Розглядаємо два варіанти, один із яких – в ТРЦ DreamTown», – розповідає Сидоренко.

Зміцнившись на батьківщині, Na’Vi активно розвивається географічно. Цього року компанія відкрила підрозділ в США. Кохановський поспішає зайняти місце на ринку, який, за його оцінками, через десятиліття зросте вшестеро. 2015-го він готується запустити новий інструмент заробітку: студію трансляцій поєдинків, яка також зніматиме власні шоу і записуватиме подкасти. Продакшен стане доповненням до компанії Dream Media Group (DMG), яка є дочірньою структурою Natus Vincere Group. Торік DMG була організатором турніру Dotа 2 Champions League. «Одна команда – нецікаво, а все разом, у сукупності, може генерувати десятки мільйонів переглядів і лайків. Так ми стаємо цікавими для компаній із сектору FMCG з величезними маркетинговими бюджетами. Перші пропозиції вже є», – зазначає Кохановський.

Джерело: Forbes.ua

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"К сожалению, понятия хороший человек и хороший политик далеко не одно и то же."

© Антон Савин

Історія з Максаковою дуже показова. Вона про провінційне мислення

Украинского министра обвинили в работе на Россию

Кому потрібна Незалежність?

Матиос раскрыл, на что хочет променять военную прокуратуру

Спів Максакової в день параду на Майдані – це провокація, що може мати тривалі руйнівні суспільні наслідки, – думка

О чем говорил Порошенко с министрами обороны стран НАТО (фото)

Розслідування ГПУ щодо Іловайська в кращому разі непрофесійне, у гіршому – знущання над усіма українцями

Выход из «минского тупика»: политолог объяснил, что нужно для победы на Донбассе (видео)

Россия добровольно уйдет из Донбасса только в обмен на то, что она вернется во всю Украину

Россия – агрессор: почему украинские политики не хотят называть вещи своими именами (видео)

Третя світова. Маховик наступного глобального конфлікту вже запущений

Культурное оздоровление: зарплата Нищука увеличилась более чем в два раза

Доба в АТО: 28 обстрілів, четверо бійців ЗСУ отримали поранення

“Открывать мосты длиной 100 метров – это азаровщина. Примитивный пиар”, – блогеры про Порошенко

“Для абсолютного большинства украинцев независимость – пустой звук”, – Касьянов

США всегда поддерживали Украину: Трамп поздравил украинцев с Днем Независимости

Президент больше не нужен?

Скандального нардепа Полякова «окольцевали» в вышиванке (фото)

На взятке попался глава Департамента полиции охраны Украины генерал Будник

При каких министрах обороны армию распродавали сильнее всего (инфографика)