USD26.5

Країну можна повністю змінити за кілька років – екс-прем’єр Словаччини (ВІДЕО)

– Які, на вашу думку, три головні і термінові реформи, які має провести українська влада?

– Я хотів би сказати, що реформи мають бути всеохоплюючими. Трьох, чотирьох, п’яти реформ недостатньо. Це як пазл, який має скластися. Однак якщо треба вибрати лише три реформи, то по-перше, я сказав би, що це макроекономічна стабілізація та фіскальна консолідація. Стан вашої банківської системи катастрофічний, є проблема дефіциту бюджету, кредитні ставки для України дуже високі. Другий пріоритет, як на мене, це децентралізація. Я вважаю, що вам треба зробити систему управління більш потужною та ефективною. Наш досвід децентралізації повноважень муніципалітетам, регіонам – фантастичний. Всі хвалять губернаторів і мерів у Словаччині за те, що їм вдається давати раду з багатьма проблемними для громадян питаннями. І нарешті третій пріоритет – це створення привабливого бізнес-клімату. Ми також пройшли через період, коли старі підприємства відмирали, і мали народитися нові, адже неможливо стояти на одному місці.

– Який досвід Словаччини може бути найкориснішим для України? Чи є помилки, на яких можна вчитися?

– Я вважаю, що найкорисніший досвід із нашого минулого – це те, що немає прогресу без болю. На початку реформи болючі, однак якщо вони призводять до створення нових робочих місць і покращення життя людей, до викорінення корупції, має сенс терпіти біль. Це мій досвід восьми років проведення років у Словаччині. У 1989 році у нас був свій, малий Янукович. Країна була економічно зруйнована, політично ізольована. Наші сусіди – Чехія, Угорщина, Польща – вже вели переговори з ЄС про вступ, а Словаччина була відсторонена. Однак ми довели, що протягом кількох років можна змінити країну. 20 років тому ми виробляли танки і зброю, та не автомобілі. Зараз у Словаччині немає військової чи оборонної промисловості, зате ми виробляємо мільярд автомобілів на рік: від «Фольксвагена» до «Хюндая». Це головний месидж для українського народу: реформи можуть принести фантастичні результати, але їх треба впроваджувати якомога швидше і в усіх сферах.

– Ви говорили про неминучий біль від реформ. Яке ваше ставлення до шокової терапії, чи могла би вона спрацювати в Україні?

– Я схиляюся відповісти, що так, однак маючи певний досвід, стараюся уникати формулювання “шокова терапія”. З одного боку, мій досвід підтверджує, що реформи мають бути запроваджені якомога швидше, та з іншого боку, люди хвилюються, якщо ви говорите їм про шок. Я радше говорив би про правильний темп реформ, про те, що не треба вагатися, а просто йти вперед. Серед експертів часто обговорюють, що краще – поступовий підхід до реформ чи шокова терапія. Якби мені довелося вибирати, то я би безсумнівно обрав другий варіант. У мене немає інформації про успіх поступових реформ у часи кризи.

– Словаччина в кінці 90-х-на початку 2000-х стала однією з найпривабливіших для інвесторів країн у Центрально-Східній Європі, особливо в автомобільній галузі. В чому секрет, як Словаччина перетворилася на інвестиційний рай?

–  в основі нашого успіху було те, що нам вдалося створити сприятливий бізнес-клімат. Легко сказати, але не так просто зробити. Ми зробили три речі. По-перше, зробили наш ринок праці більш гнучким. Це означає, що якщо робота є, підприємець відкриває нові робочі місця, а якщо її немає, він може відправити людей додому на кілька днів. Другий аспект – мотивуюча податкова система: якщо у вас надто високі податки на прибуток, це не приваблює інвесторів. І нарешті дуже важливо подолати корупцію, боротися зі злочинністю, забезпечити верховенство права та відповідальність перед законом.

Раніше ви питали, яких помилок ми припустилися в ході реформ, що треба було робити по-іншому. У мене є відповідь: це система правосуддя. Ми недостатньо тиснули, щоб туди потрапили нові люди. І хоч зараз у Словаччині є контроль з боку громадськості над політиками, бізнесом, управлінням державними підприємствами, однак судді позбавлені цього контролю. На жаль, багато з них замість бути незалежними ухвалюють рішення залежно від обставин. У понеділок вони в одній і тій самій справі виносять один вирок, а у вівторок – протилежний. Це не є ознакою стабільності. 

– Яким чином саме автомобільний сектор став найпривабливішим для інвесторів у Словаччині і які сфери можуть привабити інвестиції в Україні?

– Можливо, ви будете розчаровані, якщо дізнаєтеся, що ми навмисне не запрошували автомобільні компанії до нас. Ми просто створили сприятливий для бізнесу клімат. Це не було завданням прем’єр-міністра чи президента чи міністра економіки. Основну роль відіграв капітал і рішення бізнесменів. Те, що Словаччина зараз продукує мільярд автомобілів на рік, не вирішив уряд – а інвестори. Велику роль грає репутація. Якщо велика компанія, як «Фольксваген», приходить у вашу країну, то ваша репутація автоматично покращується. Якщо країна стабільна, якщо ви вирішили, що одного дня ви хочете стати частиною ЄС, якщо створите дружні правила гри і будете їх дотримуватися, то інвестори зі всього світу прийдуть. 

– Ви прийшли до влади у Словаччині на зміну націоналістичному політику Владіміру Мейчару, якого не дуже любили в Європі. Як ви вже сказали, це був такий собі ваш Янукович. Наскільки важко було побудувати нову політичну систему і подолати опір старих еліт, які не бажають реформ?

– Перш за все зазначу, що було непросто подолати мого попередника. Однак я розумів, що єдиний спосіб забезпечити виживання країни – це реформи. Я відчував відповідальність на своїх плечах. Ніхто у Словаччині не був повністю задоволений мною, і досі не є. Однак ні в кого немає сумнівів, хто був лідером реформ. Щоби вижити і перетворити свою країну на стабільну та процвітаючу, необхідні три речі. Перше і найважливіше – це мати бачення. Воно у мене було. Я прагнув, щоб Словаччина була частиною вільного світу. Я вірю у свободу, але вона також означає відповідальність. У комуністичній Словаччині я був громадянином другого класу, бо не хотів бути частиною комуністичного режиму. Оксамитова революція здійснила мої мрії бути вільним, однак знову ж таки, бути вільним означає нести відповідальність. Я мріяв, щоб Словаччина стала частиною західного світу. Це не означає, що я проти Росії (говорить російською). Але я хотів, щоб Словаччина належала до клубу вільних людей, стабільності та процвітання. Друге, що потрібно – це конкретні проекти. У сфері податків, трудового законодавства, охорони здоров’я, пенсій, освіти та науки. Потрібні хороші проекти. І, зрештою, якщо у вас є бачення і проекти, потрібні люди, які можуть і хочуть втілювати ці ідеї в життя. 

– Ще одна гаряча тема в Україні – люстрація. У Словаччині, на відміну від Чехії, люстрації не було. На вашу думку, це було правильне рішення і чи не дозволило це залишитися в системі представникам попереднього режиму?

– Загалом я би сказав, що в цьому ми проявили слабкість. Ми вагалися, потім ухвалили певні закони, але насправді було вже запізно і позитивного ефекту ми не відчули. Я за ідею люстрації, однак вона не має ставати реваншем. Якщо люстрацію застосовують, пояснюючи людям, що це єдина можливість залучити в міністерства, систему правосуддя, дипломатію нові обличчя, то це хороша практика. Якщо процес люстрації не викликає у людей ненависті – а я вірю, що можливо застосувати її так – у цьому випадку я її підтримую. І можливо це одна зі сфер, в якій Україна має уникнути помилок Словаччини.

– Яку роль в успіху реформ у Словаччині відіграли вимоги з боку ЄС і перспектива членства, надана Євросоюзом? Наскільки це важливо для України?

– Це було надзвичайно важливо для Словаччини. Хтось каже, що метою було вступити до ЄС, але це не зовсім так. Метою було модернізувати країну, стабілізувати її, підвищити рівень життя, забезпечити верховенство права та інші цінності. Адаптація до вимог ЄС була хорошим способом зробити це швидше. Тому я вважаю, що прагнення України вступити до Євросоюзу може так само мотивувати людей. Я багато подорожую і знаю, що на землі немає раю – ні у США, ні в Німеччині, ні у Франції. Проте немає кращої альтернативи для країни, ніж належати до західної спільноти, Євросоюзу чи НАТО. Якщо ви українці теж так вважаєте, то ваше прагнення стати частиною ЄС може так само допомогти з реформами, як Словаччині.

– Однак це має бути дорога із двостороннім рухом. У випадку Словаччини було конкретне запрошення до членства з боку ЄС, в України конкретної перспективи вступу немає. Наскільки важливою є добра воля з боку Євросоюзу для успіху українських реформ?

– Це надзвичайно важливо, ви маєте рацію. Свого часу, коли ми були ізольованими і почали перемовини про вступ до ЄС на два роки пізніше, ніж Чехія, Польща та Угорщина, я не мав певності, що ми зможемо їх догнати і таки встрибнути в останній вагон. Нам це вдалося. Так само Хорватії потім було складніше. Правда і те, що Європа зараз відчуває певну втому. Криза 2008-го року створила напругу всередині ЄС через труднощі, які спіткали Грецію, Португалію, Іспанію, Ірландію. Є навіть спеціальний вираз французькою – enlargement fatigue, втома від розширення. Однак з іншого боку, хоч Європа і втомлена, та вона буде сильнішою разом з Україною. Вступ України до ЄС – перемога для всіх. І роль так званих нових демократій, Словаччини, Чехії, Польщі, Угорщини, Естонії, країн Балтії – допомогти старій Європі впоратися з цією втомою. Це непросто, однак я впевнений, що якщо вам вдасться виконати критерії, то ви зможете вступити до ЄС. Членство в Євросоюзі – не лише питання бажання, а й спроможності відповідати політичним та економічним критеріям. Це не було просто для Словаччини, зокрема, відкрити кордони, адже коли ви це робите, конкуренція зростає. Проте я впевнений, що коли Україна буде готовою, вона отримає запрошення на вступ до ЄС. До того ж, ви не самі – ми готові допомогти, і для цього я тут. Я лише перший, але я запрошу колег з інших країн, щоб вони приїхали до Києва і підтримали вас. Та домашню роботу вам усе одно доведеться зробити.

– Домашню роботу непросто робити, коли триває військовий конфлікт на Сході України. Що ви думаєте з приводу позиції чинного словацького уряду у цьому питанні? В Україні заяви прем’єр-міністра Фіцо часто сприймаються як проросійські.

– Тут ми ступаємо на тонкий лід. Це не моя мета – втручатися у ваші внутрішні справи чи критикувати мого наступника. Але я визнаю, що не дуже задоволений позицією чинного уряду Словаччини. Я радий, що їм вдалося налагодити реверсне постачання газу до України, хоч мені не подобаються певні висловлювання прем’єр-міністра Словаччини. На мою думку політики і громадське суспільство у Словаччині доволі єдині в питанні допомоги Україні. Можливо, інколи політики роблять деякі заяви в надії бути переобраними – я це розумію, хоч і критикую. Проте зрештою я переконаний, що Словаччина підтримає Україну. Вчора я прочитав, що наш премєр з колегами із Вишеградської четвірки буде в Києві наступного тижня, і його месидж дуже чіткий – ми розуміємо, що відбувається в Україні, підтримуємо її і хочемо допомогти. Хоч мені і не подобається, коли прем*єр-міністр і міністр закордонних справ ділять ролі поганого і хорошого поліцейського, я не став би драматизувати ситуацію.

Ми розуміємо дуже добре, що відбувається на Сході України. Я не проти Росії, я спілкувався кілька разів із президентом Путіним і казав йому, що наше зближення з Заходом не спрямоване проти Росії. Однак анексія це анексія, агресія це агресія, і сумнівів у цьому нема. Немає сумнівів, що Крим – це українська земля і що Росія відповідальна за те, що відбувається на Донбасі. І ми маємо бути абсолютно чіткими в цьому питанні.

– І наостанок про Вишеградську групу. В Україні чекали, що це об*єднання країн Центральної Європи займе чітку проукраїнську позицію. А натомість ми бачимо, що всередині цієї групи є серйозні відмінності: прем’єр Угорщини Орбан, президент Чехії Земан мають проросійські позиції, так само є питання до словацького уряду. Лише Польща зараз виглядає справжнім другом України. На вашу думку, чи може Вишеградська група таки відіграти важливу роль в українському питанні, продемонструвати солідарність з Україною?

– У житті є періоди труднощів. Так само у ситуації з Вишеградською групою – вона у кризі через українське питання, проте це не так драматично, як виглядає з Києва. Щодо Словаччини, це правда, що прем’єр-міністр інколи робить не надто позитивні заяви щодо України. Проте президент, пан Кіска, просто фантастичний і його позиція не викликає сумнівів. Я впевнений, що більша частина громадян не тільки Словаччини, а й Чехії, Угорщини підтримують Україні в її прагненні реформ та модернізації. Та мушу визнати, я не надто задоволений рівнем політичної активності всередині Вишеградської четвірки. Ми маємо бути більш єдиними. Раніше ми любили підкреслювати, що ми неполітичне утворення, а радше спрямовані на поглиблення економічної співпраці, створенні спільних інфраструктурних проектів, газопроводів і т.п. Проте я хотів би, щоб ми щось робили разом і в політиці: не об’єднуватися проти когось, а координувати дії задля кращих результатів. якби ми були єдиними в питанні України, це було б значно краще і для ЄС, і для України. Сподіваюся, нам вдасться подолати цей період непевності та досягти єдності.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Если вы смотрите телевизор - вы, должно быть, заметили, что хорошие парни побеждают плохих всегда, кроме девятичасовых новостей."

Чому Геращенко не права, коли для критики протестів під Радою використовує заяви бойовиків

Раскрыт тайный смысл «любовного» признания Путина к Украине

Легализация оружия: что больше всего пугает власть

Депутаты по своей тупости уже давно превзошли самых отпетых коммунистов – активист

Розенблат назвал цену своей «любви к детям»

Иметь мажорки на Lexus была лаконична: видео из суда

Новости Крымнаша. Где на оккупированных россией территориях стало лучше жить?

Хизувалися шнурами: Геращенко розповіла про безсоромних депутатів у Раді

Раскрыто настоящую позицию Трампа по Донбассу

Выбор между подполковником КГБ и ведущей “Дома-2”

Отмена депутатской неприкосновенности: раскрыта новая опасность

Светлые люди, полные надежд: кому оборвала жизнь харьковская мажорка

Все, что нужно знать о медицинской реформе

Министр рассказал, как теперь “заживут” украинские пенсионеры

Коррупция убивает

Будет скандал: Поклонская оказалась украинской гражданкой

Такого паспорта украинские пограничники еще не видели: фото

Власть не собирается отменять депутатскую неприкосновенность, – эксперт

У Тимошенко помітили підозрілу каблучку вартістю в 31 мінімалку

Депутат “воюющей страны” надела в Раду 105 пенсий