USD25.4904

Ми – це гумус

Давайте я вам розповім про 10 днів роботи депутатом.

Протягом цього часу було три дні сесійних засідань. Почнемо з позитиву.

Мене радує, що серед депутатів значно більше, ніж очікувалося, політиків нової якості. Людей, які не інфіковані домовленостями кланів або корупційними зобов’язаннями, а мотивовані реформами. Прізвища цих людей я не чув до виборів, а ви, можливо, і досі з ними не знайомі. Багато з них поки що не виступали з трибуни, але певен, що ви будете приємно здивовані. І одна з цих осіб посіла місце у президії парламенту – Оксана Сироїд.

Також я оптиміст, бо щодня відчуваю, як збільшується число людей, які хочуть ухвалювати рішення самостійно, а не під тиском. Можу говорити за фракцію блоку Порошенка – у нас є люди, які не керуються вказівкою згори. І їх набагато більше, ніж ви бачите на табло при голосуванні – просто не всі готові відверто заявити про свою позицію.

На фракціях часто відбуваються бурхливі дискусії, які завершуються ухваленням рішень, що ідуть врозріз з рекомендаціями начальників. Шкода, але поки що кількість незгідних різко зменшується, коли президент приїжджає на засідання. Так сталося з Міністерством інформації – фракція домовилася відкласти це рішення до проведення публічного обговорення нової структури, Юрій Стець погодився з аргументами присутніх, але слова президента “це моя політична вимога” перекроїли настрої колег. Завершилися збори фракції тим, що проти Міністерства інформації проголосували троє депутатів – я, Заліщук і Добродомов, троє утрималися – Найєм, Климпуш-Цинцадзе і Козаченко, і один не голосував – Продан. Це з тих, кого я бачив.

Радує, що на фракції уже лунають голоси про неприпустимість того, щоб її засідання відбувалися в адміністрації президента. Навіть Партія регіонів збиралася в “Зоряному”, а не на Банковій.

Також обнадіює, що переговори про коаліцію не були зведені до вульгарного розподілу посад. Це були справжні бої між учасниками коаліції за принципи та програмні засади.

Читайте также:

Як за двома критеріями можна об’єктивно оцінити політичну партію

Що засмутило?

Кулуарщина. Про майбутні рішення у великих фракціях дізнаються уже по факту їх ухвалення політичним керівництвом. Депутати фактично позбавлені можливості вплинути, якщо їхня позиція суперечить бажанням начальників.

Несміливість. Вона виражена в неготовність депутатів відстоювати свою позицію в присутності президента. Прихід глави держави впливає на фракцію БПП гіпнотично – люди, які завзято критикували сумнівне рішення, замовкають та опускають очі.

Підлабузництво. Довелося бути свідком, як дехто з колег проявляв нездорову запопадливість щодо керівництва, а потім – о, диво! – його прізвище з’являлося в переліку розподілу керівних посад.

Читайте также:

Умер криминальный король Одессы

Обман. Уже не один раз зіштовхнувся, коли тобі в очі обіцяють одне, а роблять інше. Коли ж запитуєш “як так сталося?” – у відповідь не лунає жодних аргументів.

Жага посад. Я чув, що політиками керує бажання примоститися у керівне крісло, але тепер і побачив на власні очі цю боротьбу ліктями лише для того, що стати начальником. Навіть якщо переможець не має жодного уявлення про предмет, яким тепер доведеться опікуватися.

Також я не розумію, навіщо було казати, що уряд і коаліція у нас без квот, якщо вони сформовані саме за квотним принципом? Всі – підкреслюю, всі! – міністри в Кабінеті належать до тієї чи іншої політичної сили, щоб вам не казали по телебаченню.

Кнопкодавство. Здавалося, ця тема стільки разів проговорена, що в цьому скликанні в жодного депутата не повинно було виникнути спокуси. Але це сталося знову – і без жодних наслідків для депутатів, які пішли на відверте порушення Конституцію, брешучи при цьому в очі власним товаришам по фракції. Я не вірю обіцянкам “це більше не повториться”, а вірю лише покаранням.

Читайте также:

Правую руку Авакова поймали на крупной взятке, – СМИ

Протягом цих трьох сесійних днів було три принципових голосування.

Перше – за Яценюка на посаду прем’єр-міністра. Мені 34 роки, але я надто довго спостерігав за політикою в ролі журналіста, щоб вірити лише словам. І я не розумію причин, які заважали Арсенію Петровичу провести реформи протягом дев’яти місяців після Майдану – і не бачу, куди ці причини зникнуть після повторного обрання на посаду.

Людина, яка очолила уряд, має сама собі дати відповідь на питання – чи готовий він на непопулярні кроки, пожертвувавши своїми політичними амбіціями в ім’я змін, які оцінить лише прийдешнє покоління? Чи буде берегти рейтинг для наступних виборів та змагатиметься за прихильність олігархів, щоб отримати доступ до їх телеканалів та грошей – так само на наступних виборах.

 Арсеній Яценюк міг би розвіяти мої сумніви перед голосуванням, якби відбулася розмова фракції з ним як кандидатом на голову уряду. Але чи не вперше на моїй пам’яті прем’єр-міністр уникнув зустрічі з депутатами, які входять до коаліції та, по ідеї, мали би делегувати його у владу.

Друге голосування – за склад уряду. Під тиском адміністрації президента до пакету потрапило створення Міністерства інформаційної політики, яке може стати інструментом цензури. Цей новий орган влади, який організовують з небаченими темпами та завзяттям, заскочив не лише журналістів або депутатів, але навіть майбутніх колег Юрія Стеця – особливо міністрів іноземного походження. Позитив нових облич в уряді не переважив для мене той факт, що ми створюємо інформаційного регулятора, який не матиме іншого вибору, ніж бути інструментом пропаганди.

Третє голосування – за керівництво парламентськими комітетами та розподіл депутатів по комітетах. Всупереч рішенню фракції, до керівного складу комітетів було включено щонайменше десять депутатів, які голосували за закони 16 січня 2014 року. З пакету зникли Ківалов і Геллер, зате з’явилися Деркач і Кацуба. Фракція знову відмовилася від власного рішення під тиском політичної верхівки.

Через усе вище перераховане я не голосував за Яценюка на посаду прем’єра, за уряд і за розподіл комітетів, у всіх трьох випадках натиснувши кнопку “утримався”.

Але, попри все, я оптиміст. У всіх політичних силах є люди, які не хочуть жити по-старому, які готові йти проти системи та боротися за ідеали, а не посади.

Я не знаю, скільки проіснує цей парламент. Думаю, він буде транзитним між старою та новою політичною культурою, між старими та новими політиками. І наша роль – як сказала Зоя Казанжі – бути гумусом, на якому виросте вже повністю інше покоління політиків.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Вы знаете когда врет политик – когда у него шевелятся губы."

Завдяки “зусиллям” Путіна

The Economist: Почему со стороны России глупо не приглашать наблюдателей НАТО на свои военные учения

Скандальный мэр Харькова заявил, что ему обещали отдать Киев

Сакральная жертва Кремля

Мы сделали действительно правильный шаг к независимости

Как угонщики поплатились за машину полицейского начальника (фото)

Польша запретила въезд всем участникам АТО?

Черновцы и Одесса отваливаются от Украины – Лещенко

Тимошенко проводит отпуск в компании одиозных регионалов

Друг и партнер Порошенко прикупил Запорожский титано-магниевый комбинат за 1 доллар

Жизнь в “ЛНР”. Заложники войны

Сторонник «диеты» для украинцев Рева нашел себе «аппетитного» зама (фото)

Нас отдали в пожизненное тарифное рабство Ахметова?

Эпоха Путина заканчивается

Смертельное ДТП: Геращенко рассказал, что грозит Дыминскому

Геращенко рассказал, что грозит Дыминскому

Вкус насилия

Министра иностанных дел Германии призывают к ответу за ужин с Путиным

Начальник Генштаба заявил о «диверсии»

Коли відповідальність перекладають на жертву