МВФ: шантажист чи відповідальний кредитор?

Абревіатура МВФ мозолить очі,  наче колись КПРС. «Керівним і спрямовуючим» він ще не став, але йде до того. 

У країнах Заходу влада правішає, грошей тринькає менше, тож роль кредитів МВФ більшає. Вони ж і світлофор транснаціональному бізнесу: зелений або червоний, як кредитний рейтинг вкаже.

Пройде це наразі чи ні не скажу, однаково сюжет не в тему, це із серії чи не послати їм нас, а не навпаки. Поставимось до вимог МВФ відповідально.

Основна, і достатня, передумова якісної пенсійної реформи: однакові правила нарахування і перерахунку усіх трудових пенсій.

На перший погляд здається, що винятком є народні депутати поточного скликання, бо те що вони виробляють працею не назвати. Та справжній виняток –  солдати, пенсія яким має нараховуватись від вислуги років, а не за віком.

По-третє –  земельна реформа, закон про ринок земель.

Камінь спотикання –  ринок орної землі: присадибні ділянки, дачі, земля під нерухомістю продаються давно.

Комуністи і соціалісти проти ринку ідейно, а чого не в захваті демократична опозиція: «Батьківщина», «Самопоміч»?

Причина і взірець перед очима: енергетичний «ринок», інші штучні монополії. До гадалки не ходити, на каві не гадати: роздерибанять українські чорноземи аж гай свисне.

Загроза реальна, чи не найбільша з внутрішніх, бо надто складно буде виправляти прорахунки. Чи можливі запобіжники? Думаю, так.

Перший –  обмеження розміру земельного наділу в одних руках.

Другий –  обмеження кола власників орної землі громадянами України. Не секрет, що потенційні розкрадачі уже наофшорили «Рогів та копит». Так ось, ніяких юридичних осіб, яких одна людина може наплодити безліч. І замутити так, що у порівняні каналізація джерелом видасться.

Третій –  відкритий реєстр усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення. А заодно й усіх інших.

Пам’ятаймо, йдеться не про приватну власність на орну землю. Вона вже є! Для фізичних осіб українців. Тож логічно дозволити українцеві-землевласнику продавати свою землю іншому українцеві-землемрійнику. У межах загальної квоти. І крапка.

Четвертий і п’ятий маяки спарені: аудит і оцінка виконання акціонерами Приватбанку умов реструктуризації.

Це настільки доречно і самоочевидно, що коментувати зайве. Дивно лиш, що знадобилось втручання МВФ.

По-сьоме –  створення антикорупційних судів.

Вимога ситуаційна, однак логічна і життєва: ланцюг НАБУ –  Антикорупційна прокуратура –  Антикорупційні суди потребує кінцевої ланки. Без неї дві перші зависають. Що з сумом і спостерігаємо.

Ця вимога, водночас, і вирок нещодавній президентсько-парламентській судовій реформі. Результат якої, в очах МВФ (а це спеціальне агентство ООН, що має 188 країн-членів!) –  потреба вивести з під юрисдикції «реформованих» судів корупційні справи!

Так само, нагальні і очевидні вимоги в соціальній та фінансовій сферах –  аналогічний вирок їх керівникам.

Так що послати куди подалі нам є кого. І це зовсім не Міжнародний валютний фонд.

Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO

(Еще нет голосов, оставьте первым)