USD25.8987

Націоналізм: радикалізм, звільнення чи трансформація

Націоналізм: радикалізм, звільнення чи трансформація

Ще з ХІІІ століття слово “nasci” означало спільність народження. А вже в середині ХІХ націоналізм розглядавсь як складник політичного руху та революцій і був найпопулярнішою успішною доктриною, зокрема в питанні національної ідентичності чи патріотизму. Народ має бути сам собі паном, а не підданим короля чи інших націй – ця думка була актуальною для тодішніх французів, німців, італійців та інших народів, які виробили свої головні ознаки: гімн, прапор, літературу, свята тощо.

Однак тоді ж таки націоналізм виявляє свої найсуперечливіші позиції: спочатку в ньому панували ліберальні й демократичні риси, згодом – консервативні, а потім шовіністичні, що призвело до світових воєн, після чого, здавалося б, націоналістичні настрої згасли. Але імперії й далі занепадають завдяки національним рухам: згадаймо розвал СРСР, Чехословаччини, Югославії, валлійський, шотландський чи ірландський націоналізм у Великій Британії тощо.

Прийнято вважати, що поняття “народ” визначається такими критеріями: мова, релігія, етнос, історія, традиція. Усі націоналісти погоджуються щодо впливу культурно-психологічних чинників на нації. Та доволі часто національну ідентичність вважають чимось раз даним і незмінним. Такі крайні націоналісти, як носії фашистської доктрини, говорять про прагнення моноетнічності або ж чистоту раси. Але існують різновиди інклюзивного націоналізму, що передбачають поліетнічність і полірелігійність.

Читайте также:

Дело закупки рюкзаков: НАБУ получило разрешение проверить телефон Авакова

Націоналізм як ідеологія почав розвиватися разом із доктриною суверенності народів. Її засновником, а точніше розробником ідеї загальної волі, котра є суспільним інтересом, можна вважати Жана-Жака Руссо. Згідно з нею народ має свої права та обов’язки й не мусить коритися монархам або завойовникам і сам є джерелом влади.

У будь-якому разі націоналізм як політична ідеологія, а не культурний або етнічний рух часто має не надто розвинену теоретичну базу й найбільше посилається на емоційні елементи: апелює до міфів і почуття спільного призначення, говорить про дух спільності тощо. Утім, і тут є раціональні чинники, наприклад ідея моральних цінностей. Теоретиками культурного націоналізму можна вважати ЙоганаҐотфрідаГердера (1744-1803) і ЙоганаҐотліба Фіхте (1762-1814), котрі підносили значення німецької культури на противагу ідеям Французької революції. Гердер стверджував, що кожен народ є творцем “народного духу” (Volksgeist), який дає йому специфічну творчу силу. А Фіхте говорив про силу німецької нації в протистоянні французькій навалі.

Читайте также:

В ответ на риторику Порошенко Саакашвили “открыл тайну” президента

Проте в ХІХ столітті націоналізм радикалізується й набуває форм шовінізму. Ця назва походить від легендарного солдата-патріота Ніколя Шовена, фанатично відданого Наполеонові І. Найдужче така форма націоналізму розвинулась у Росії (слов’янофільство, панславізм – єдність місії слов’янських народів) та Німеччині (пангерманізм, який базувався на расистських і антисемітських доктринах).

Але можна також говорити і про ліберальний націоналізм, що є найдавнішою формою цієї політичної ідеології й пов’язується з ім’ям Джузепе Мадзіні (1805-1872), який почав займатися революційною політикою як член таємної організації карбонаріїв “Молода Італія”. Свій націоналізм він будував на вірі в націю як спільноту з єдиними мовою та культурою. Мадзіні був переконаний, що емансипація народів допровадить їх до вічного миру.

Таким чином, головною метою націоналізму є створення національної держави й самостановлення, що реалізується двома способами. По-перше, через об’єднання земель і народів, а по-друге, через здобуття незалежності, що й уможливлює розвиток культури та політики. Однак приклад бретонців і басків показує наразі, що говорити про від’єднання не обов’язково.

Деякі дослідники розглядають національну ідентичність як історичне утворення. Ентоні Сміт робить наголос на тяглості між сучасними націями й етносами, що їм передують. Ернест Ґелнер пов’язує націоналізм із модернізацією, тобто переходом до індустріалізації. А Бенедикт Андерсон наполягає, що нації – це “уявні спільноти”, тобто ментальні конструкції, в яких ідентичність є цілком ідеологічним утвором.

Тарас ЛЮТИЙ, “Тиждень”

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Власть чаще переходит из рук в руки, чем от головы к голове."

Украина и Польша придумали, как ускорить реверс газа

Тука раскрыл «болевые точки» Донбасса

Эксперт рассказал, когда ждать краха России

Население Донбасса готово восстать против боевиков

Боевики готовы сдаться, но боятся Киева — Тука

Майдан свободных людей! — видео (блогер напомнил о событиях трехгодичной давности)

Стала понятна причина истерики в РФ: Украина создала свой аналог крылатой ракеты «Томагавк», — политолог

Владимвадимыч пообещал обогнать Америку, — блогер

Новая многоходовочка: договоренность ОПЕК загонит российскую экономику в ловушку, — Альфред Кох

Кличко “забув” внести в декларацію закордонні маєтки. ВІДЕО

“120 вибухів за 18 хвилин”, – ОБСЄ про ситуацію на Донбасі

Україна повністю припинила подачу води на окуповану частину Луганської області

Украинцы переиграли русских в русскую рулетку, – Волошина

Украинцев ждет повышение цен на алкоголь

Суд по делу событий 2 мая начнется с начала

Экс-главу ВВ подозревают в дезертирстве и организации тяжких преступлений против Майдана, — ГПУ

Украина передала НАТО информацию о возможном завозе из Сирии в Крым химического оружия

Экс-глава ВВ признал, что вел переговоры с руководителем снайперов во время расстрела Майдана

Шуляк рассказал о причинах бегства силовиков в кровавое утро 20 февраля

НАТО восхитилось расходами Украины на армию (фото)