USD26.3045

Нема смертей в Авдіївці – є мирний план у Мінську, – Базів

Нема смертей в Авдіївці - є мирний план у Мінську, - Базів

Я можу стояти на колінах тільки у двох випадках – перед батьками у любові до них і перед Богом у молитві до Нього. На Майдані я стояв втретє на колінах перед убієнними солдатами моєї нації у підлій війні проти моєї країни. І таких, як я, на колінах і у скорботі, яких голос совісті привів у зимний, як гріб, день на Майдан, було тисячі і тисячі.

Їх принесли на раменах фронтові побратими, а потім усі ми тут, покликані Богом, йшли невичерпним потоком, що клекотів велелюдним риданням, до їхніх домовин із квітами. 

Ну що ще ми могли би зробити для них, для цих дітей, щоб бодай на дещицю вернути їм борг. Нас сплавив воєдино отут, на межі між світами, обов»язок перед ними, цими хлоп»ятами із зціпленими смертю устами, бо кожен з нас чув у собі неспокутувану провину, що ми тут – живі лише тому, що вони там – воюють і гинуть…

Із часів Повстання не було на цьому Судному галактичному перехресті стільки народу, як у перший день чомусь кривавого у нашій мученицькій долі місяця лютого. У перших рядах ридали біля домовин матері і вдови, брати і сестри, плакали, схлипуючи, сироти – ридала скорботна мати Україна на кам»яній рукотворній голгофі, підносячи руки до похмурих небес.

На помості в ізголов»ї трун, у яких лежали, неначе живі, мертві молоді солдати, стояли солдати живі. Ще вчора вони були разом на фронті, з якого одні повернулися у домовинах, а інші прийшли сюди на власних ногах, аби провести в останню путь брата, котрий ще вчора був поруч. Тільки смерть знає, як вона вибирає.

Читайте также:

У західних політиків є розуміння, що війна триває і на їхній території, – політолог

Поміж військових був один, доволі представницький учасник похоронної процесії у цивільному чорному пальто. Зовні навіть схожий на чинного гаранта. Тримав папку із чорною стрічкою і надавав слово. Був тут за старшого.

Народ не знав, хто це. Як виявилося, той чоловік – за посадою могильник із крематорію київського комунального цвинтаря.

Чиїх солдат вбили на війні і тут посеред міста хоронять? Якої держави? Під орудою якого полководця вони пішли у бій з окупантом і не повернулися з останнього їхнього бою? Де той головнокомандувач?

Як не сам головверх, то хто тут є від імені президента, від імені держави, на чоло якої цей народ поставив його?

Від президентської резиденції до місця похорону – п»ять хвилин пішки. 

Читайте также:

Посол ЕС прогнозирует отмену виз для украинцев до конца июня

Може бодай із міської управи, що на цій же вулиці поруч, послали бодай найменшого клерка? Ну хоча б хто-небудь, нехай навіть прапорщик, із Міністерства оборони, мав би тут бути! Хоронять же солдат!

Колись були могили невідомих солдат. Тепер от могили відомих солдат, але невідомої держави.
Нікого – ні душі від влади.

Яка там душа у тої влади. Нема ж війни, нема окупанта, нема смертей в Авдіївці – є мирний план у Мінську.
Як йти на похорон солдат, коли нема війни?
Найвищою посадовою особою на похороні був могильник із міського крематорію.

Я напередодні був там, в Авдіївці. Робив в окопах презентацію свого роману-реквієму «Армагеддон на Майдані». Що я побачив? Наш український Сталінград. Там – війна, яку я перед тим бачив тільки у кіно. Нема жодної різниці між Україною 1942 року і Україною 2017 року.

Правда, різниця лише у тому, що тоді була німецько-фашистська навала, а тепер – московсько-фашистська навала.

Я випадково вийшов з-під обстрілів на лінії смерті між Авдіївкою і Опитним, коли навкруг тебе рвуться десятки снарядів, коли окупант стріляє по тобі із танків і «градів».

Я був в окопі разом із солдатами, яких вбивають два президенти: ворожий стріляє по них, а свій не дає боєприпасів, гармат і танків, щоб відстрілюватися. Я бачив очі цих солдат, які горіли однаковою ненавистю до обох могильників. 

«Герої не вмирають» – скандує знову кривавий лютневий Майдан, стоячи на колінах.

Герої не вмирають у серцях наших, не вмирають у пам»яті народній. 

Але вони вмирають від куль окупанта. Вони вмирають від пострілів у спину.

На Майдані їх вбивали вдруге. Своя влада. Вбивала зневагою, презирством, забуттям.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (1)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"У нас начинается тяжелый период жизни: парламентские, затем еще страшнее - президентские выборы"

© А.Лукашенко

Старый-новый враг Кремля, — журналист

“Іх там нєт”, — історик

“Сырок, хлеб и кефир”: соцсети покорил флешмоб, который запустил одиозный нардеп (фото)

На пост главы Государственного бюро расследования продвигают человека Порошенко – иностранные СМИ

Скрестить правду с кремлевской пропагандой не выйдет, — военный эксперт

Новые глупости Трампа, — Пионтковский

Закон о квотах: какие каналы под угрозой закрытия

“Будет стоять дым коромыслом”: блогер высказался о введении виз с Россией

Віднині 75% телевізійного ефіру в Україні має бути українською мовою

Последняя надежда крымских коллаборационистов, — политолог

Снайперы НГУ стали лучшими в мире среди военных и полицейских, — блогер

Экс-регионал купил жене непозволительно дорогое украшение

Окружение Порошенко снимает деньги со счетов. Знают, что конец близок?

Нардепы направят в СНБО запросы о возможной блокировке сепаратистских сайтов в Украине

Ядерная “пустышка”: почему КНДР не под силу устроить апокалипсис

В это сложно поверить! Нашлись хозяева «денег Януковича». Вот кто они!

Границы нравоучений

Высокие стандарты украинской журналистики на “Украинской правде”, — нардеп

Умер Джеймс Бонд

Украинские квоты на ТВ хотят обжаловать в Конституционном суде