USD26.9766

Ніколи не відмовимося від своїх героїв і символів

Ніколи не відмовимося від своїх героїв і символів

Наші нерви поміцнішали. Роки три тому хтось напевне зомлів би або впав би в істерику, зараз – нічого, крім гидливого подиву.

Провідний політик сусідньої держави – ні, не тієї, що ви подумали, – спробував усім нам дати прочухана: “З Бандерою вони до Європи не ввійдуть”. Це з інтерв’ю виданню Do Rzeczy пана Ярослава Качинського, лідера правлячої партії ПіС і колишнього прем’єр-міністра. Хоча ви ті слова, мабуть, уже чули й читали від минулого понеділка разів сто.

Ні, серйозно, ми звикли. Від 1994-го, коли нам викручували руки з ядерною зброєю, від 2008-го, коли нам заблокували ПДЧ у НАТО (ми тоді опинилися в одному човні зі Грузією, для якої наслідки не забарилися), від зими 2013-го, коли західні посольства ні, не роздмухували “кольорову революцію”, як волають кремлівські пропагандисти, а, навпаки, вимагали від лідерів Євромайдану “поміркованості” (сам чув)… Ну й до ганебних за своєю суттю Мінська-1 і Мінська-2, коли нас посадили за один стіл із московськими маріонетками й за фактом урівняли з агресором.

Воно, може, й на краще. Я вже писав і не відмовлю собі в задоволенні повторити: Україна потрібна об’єднаній Європі не менше, ніж Європа Україні, усвідомлюють це європейці чи ні. Для них це актуалізація одвічного екзистенційного вибору, що ж до нас, то асоціація з Євросоюзом є насамперед інструментом внутрішніх перетворень для частини еліт і громадянського суспільства, а потім уже доступом до ласих ринків товарів, капіталів та праці.

Тим гірше. Ми самі розбиратимемося з нашими негідниками – злодіями, корупціонерами й зрадниками – вже як можемо. І, головне, самі боронитимемо вашу Європу від варварів зі Сходу. Нині українці гинуть буквально “за нашу і вашу свободу”, а європейські політики тим часом бавляться електоральними стратегіями.

Читайте также:

“Україна все ще живе в межах СССР”, – блогер про туристичні смаки українців

Тут, як і взагалі в політиці, важить інтонація, жест – у цьому конкретному разі намір образити, нахамити. Або Качинський звичайний українофоб (зрештою, nobody’s perfect), або йому взагалі байдуже до істини, адже, перефразовуючи польського екс-прем’єра, ми теж “роками погоджувалися з тим, що в Польщі був і є культ людей, які чинили геноцид стосовно українців”. Може, в центрі Варшави прибрали пам’ятник Романові Дмовському? Може, засудили політику “пацифікації”? Може, вшанували не лише “своїх”, а й “чужих” жертв вікової ворожнечі?

Стоп! Ми не пишаємося злочинами українців незалежно від історичного контексту, в якому їх було скоєно. І, певно, їх варто було б досліджувати ретельніше, усвідомлення таких речей дуже сприяє оздоровленню й дорослішанню. Але вже ніколи – ані зараз, під час кривавих боїв, ані потім, коли безпосередня небезпека нашому існуванню відступить, – не відмовимося від своїх героїв та символів, навіть якщо вони не вписуються в сучасний стандарт європопулістів (а вони ніде не вписуються).

Читайте также:

На Банковой подтвердили намерение судиться против Онищенко и британских СМИ

Припустімо… От на хвилиночку припустімо, що ми готові забути нашу частину образ і стати на позицію польських шукачів історичної справедливості. У такому разі напрошується прозора аналогія. Червона армія в Європі запам’яталася масовими випадками мародерства та ґвалтувань, і то були не ексцеси, а повсякденна практика, до того ж вона несла народам усі принади комунізму. Чи означає це, що ми тепер маємо відмовитися від пам’яті про героїв, які врятували ті ж таки народи від гітлерівського нацизму? Перестати відзначати День перемоги (до речі, правильніше таки 8 травня) й прибрати пам’ятники Невідомому солдатові?

Безнадійна й значною мірою некерована війна УПА, як і кожна партизанка, мала свої чорні сторінки, котрі Україна офіційно засудила й засуджуватиме. Але тих, хто пожертвував життям заради майбутнього своєї країни, ми не зрадимо. Герої таки справді не вмирають, і сьогодні під Авдіївкою вояки-упівці продовжують свій вічний бій, хоч би як патетично це звучало.

Прикриваючись тілами наших солдатів (кому, як не Качинському, особисто знати, проти кого й проти чого ми воюємо?), поляки, французи, німці, угорці, словаки можуть скільки зав­годно бавитись у свої локальні політичні ігри, до безпеки Європи останні не мають стосунку, точніше мають від’ємний. На щастя, існує інша Польща – Польща Ґедройця й Івана Павла ІІ, Вайди й Міхника, так само як інша Європа, до котрої ми належимо за фактом свого народження, і не Качинському це вирішувати.

На жаль, не подолавши наразі внутрішніх демонів, ми прийматимемо радше символічну, але все-таки допомогу (розуміючи її не як подачку, а як ціну крові), вислуховуватимемо поради із Заходу й виконуватимемо окремі умови: інколи корисні, інколи не вельми. Але цьому є межа, “ale są jej granice”, як дослівно сказав колишній польський прем’єр.

Юрій МАКАРОВ, “Тиждень”

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В управлении государством главное – соблюдать все формальности, а на мораль можно и не обращать внимания. "

© Марк Твен

F-35 Lightning II будет обитать в Европе, — блогер

Хто врятується у Третій світовій, — Портников

“Дружба с путинскими” равнозначна рукопожатию с “без пяти минут Бен Ладеном”, — Сотник

Новости Крымнаша. Ментальный ад! — блогер

Цинизм и ложь, — журналист

Украинские легкоатлетки с рекордом выиграли престижный турнир в Мадриде

Полиция задержала двух администраторов “групп смерти”

Легенда Хрещатика

Украинская нация стремительно вымирает

Пять изменений в Украине за три года, которые коснулись каждого

“Марионетка отправилась за собственными марионетками. Мерзко”, — блогер о Савченко

Перед отставкой Гонтарева начала зачищать следы преступлений — Дубинский

Что может здорово напугать Россию

10 псевдогарантий для Крыма три года спустя

“В оболванивании народа участвует каждый”, – Муждабаев

Чуркін помер не весь – зроблене за життя наздоганяє по смерті

Той, що дороги зробить: в Європу цією асфальтовою ріллею не доїдемо

Чи вдасться викрити механізми впливу влади на суддів?

Как меняется женское тело во время беременности

Поляки подарили украинцам клип про Евромайдан