USD27.6298

Оприлюднення списків полонених. Побічні ризики і нові можливості

Оприлюднення списків полонених. Побічні ризики і нові можливості

Говорячи про ситуацію з оприлюдненням списків полонених та зниклих безвісти, слід згадати 2014 рік, коли конфлікт на Донбасі тільки-но починався: тоді Центр звільнення полонених “Офіцерський корпус”, від імені якого на той час діяв Володимир Рубан, постійно публікував і оновлював списки людей, які перебували полоні противника. Таким чином, ми могли бачити загальну ситуацію: скільки людей знаходиться в полоні, хто саме. І ця інформація була більш-менш підтвердженою. Ті відкриті списки дозволяли родичам перевірити інформацію або доповнити її своїми даними. Так відбувався постійний контакт. Але зараз усе інакше.

В першу чергу, нинішнє оприлюднення списків полонених стає об’єктом для різного роду аферистів, людей, які намагаються нажитися на чужій біді і на цій ситуації. Відтак ці аферисти можуть виходити на контакт із родичами полонених, вимагати гроші начебто за інформацію або звільнення їх рідних, які перебувають у полоні. Дійсно, так було і в 2014 році, коли багато людей платили величезні гроші всім, хто телефонував їм і казав, що має підтверджену інформацію про близьку для них людину.

Але зараз ця ситуація особливо небезпечна для родичів зниклих безвісти, які наразі будуть вдячні будь-якій інформації про близьку людину. Якщо поглянути на список на обмін, представлений українською стороною, і в якому зазначені 122 особи, то можна побачити, що серед них є велика кількість людей, які числяться зниклими безвісти.

Як на мене, це – найбільший ризик, який виникає після оприлюднення списків.

Також слід звернути увагу на те, що сумнівною виглядає актуальність оприлюднених списків. Вже після першого ознайомлення з ним я знайшла щонайменше одну людину, яка загинула –  це офіційна і підтверджена інформація: тіло було знайдено і поховано, я особисто спілкувалася з дружиною загиблого. Тому вся інформація, що міститься у цих списках, має уточнюватися, аби ми розуміли, наскільки насправді вони є актуальними.

Читайте также:

Росія використовує тероризм як засіб політичної боротьби – дипломат

До того ж, оприлюднення цих списків є поширення персональних даних людей. Зрозуміло, що цей момент також є доволі проблематичним.

Повторюся, прослідковується чітка паралель із ситуацією 2014 року. Але ті дані, які були у 2014 році, були набагато більш повні, ніж ті списки, які ми отримали зараз.

Критика у зв’язку з оприлюдненням списків полонений пов’язана, передусім, із впливом цього кроку на мінський переговорний процес і обговорення гуманітарних питань в його рамках, у тому числі,теми звільнення полонених. Зазначу, що з того моменту, як питання обміну полоненими було передано в рамки мінських переговорів та виведено з повного відання Служби безпеки України (тобто відколи СБУ перестала організовувати обміни і здійснювати їх без узгодження з мінською підгрупою, без досягнення домовленостей, здійснюваниху Мінську), ніхто, по суті, не бачив жодних списків полонених і зниклих безвісти. Та й взагалі всі обміни відтоді були досить складними і не проводилися так часто, як це було раніше.

Читайте также:

ПриватБанк переводят на украинский язык

Втім, судячи з реакції, яку ми спостерігаємо у новинах та соцмережах, складається враження, що у нас бояться саме зриву мінського переговорного процесу, а не можливості звільнення людей.

Як не мене, «Мінськ» наразі не є ефективним. Тому сам факт оприлюднення списків може дати певний поштовх процесу звільнення полонених. А особливо –  та частина списків, що стосується людей, яких вимагають видати самопроголошені республіки. Тепер ми бачимо, кого саме внесли в ці списки на обмін «керівники» «ЛНР» та «ДНР», кого самевони прагнуть звільнити. Так, наприклад, у списках помічені двоє представників колишнього «Беркуту», проти яких відкриті кримінальні провадження та справи яких розглядаються в українському суді. Тобто, отримавши такі списки, потрібно зрозуміти, чи можуть взагалі запропоновані на обмін люди бути передані для обміну.

Що ж стосується формули обміну, яку запропонувала Надія Савченко, і яка не знайшла, судячи з першої реакції в «ЛНР» і «ДНР», підтримки серед представників самопроголошених республік, слід зазначити, що не Савченко має це вирішувати. Це має вирішувати держава: на які поступки вона готова йти в процесі звільнення своїх громадян, які знаходяться в полоні. Тобто має бути відповідне державне рішення, а не рішення якоїсь конкретної особи, навіть якщо вона діє, керуючись благими намірами та має добрі помисли. Має бути вироблена єдина державна позиція, яка повинна прослідковуватися всюди: і в політиці, і в переговорах на будь-яких рівнях.

Надія Савченко не уповноважена вирішувати, чи проводити обмін у такому форматі, чи не проводити. Це має буди державна позиція, державні принципи й державна стратегія.

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Все политики делятся на два класса: те кто прикрываясь добром творят зло, и тех кто творит зло не прикрываясь ничем."

Трамп не будет делать России никаких подарков, – эксперт

Против Трампа подали иск в суд

Лавров разродился новой побасенкой, про то, как американские дипломаты переодевались в женщин

Опять врет. Американский дипломат ответил на заявление Лаврова

Шесть уровней коррупционной контрреволюции в Украине

Важко хворий суддя “зцілився” від запитань журналістів. ВІДЕО

Невзоров: “У украинцев и без Трампа хватит собственных сил”

Подборка блогожаб и фотоприколов от UAINFO за 17 января

Навіщо Байден приїздив до України

Украинские добровольцы будут иметь собственный праздник

Грипп убил шестерых украинцев

Ученые доказали новую пользу марихуаны

Ученые объяснили отупение человечества

Кужель закликала уряд припинити експерименти над українцями

Фейковое перемирие

Почему война не прекращается и не прекратится с “этими скотами” никогда

Визначені володарі міжнародних і спеціальних премій 21-ї загальнонаціональної програми “Людина року – 2016”

Завещание президента Обамы

Опубликовано предсмертное послание воина-самоубийцы

Копы накрыли семейную пару наркодилеров