USD25.5064

Поїздка в АТО: Волонтери з гітарами і Слов’янськ, що змінює забарвлення

У зоні бойових дій не радять ходити втраву і жартують про зимові пейзажі, – пише “Сегодня”.

– Журналісти є? 

– Дві тушки журналістів на місці! 

– Барди спакували? Священик тут? 

– Так! 

– Все, ми готові їхати! 

З цього починається поїздка в зону АТО з волонтерами. З жарту. І це поки навіть не чорнийгумор. Кореспондент «Сегодня» побував в Слов’янську, поспілкувався з волонтерами,військовими, місцевими жителями і дізнався, як це – перебувати ТАМ: в 5-10 км від фронту. 

ТАМ все по-іншому. Волонтери відвозять на фронт зброю і їжу з водою, співають військовим піснібіля багаття ночами, обіцяють піти в партизани, а після війни – повернутися і навести порядок вКиєві. А військові освячують собі чотки, танцюють під попсу і годують дам. 

ВОЛОНТЕРИ: ІНКОЛИ ЙДУТЬ НА ФРОНТ 

Перше, що розумієш, знайомлячись з групою волонтерів, – що вони теж бувають різні. Ті, з якимия їздила, більше схожі на групу військових партизанів. У них достатньо зброї, вони постійноспівпрацюють з військовими, та й не тільки з ними, ночують на полігонах і не бояться потрапитипід обстріл. «Я свого часу був на війні в Ізраїлі. Після цього не так складно все сприймається.Пам’ятаю, у нас була база між двома пагорбами. Ми сиділи і спостерігали: побігли люди зі зброєюв одну сторону. Побігли в іншу. І незрозуміло – свої-не свої, – розповідає «Сьогодні» Роман. – Туттеж буває складно. Наприклад, виходимо в лісі на групу людей зі зброєю, які сидять і смажатьшашлики. Було 5 хвилин напруженого мовчання, потім ми зателефонували в Генштаб, дізналися, чи можуть тут наші бути ще й на шашликах, і ми приєдналися до їх посиденьок біля вогнища. Амогли ж і постріляти один одного. Війна…». 

«Я в якийсь момент зрозумів, що найважливіше в цій країні відбувається тут, – розповідає гітаристСвятослав. – Кинув високооплачувану роботу і став їздити сюди. Хочеться допомогти хоччимось. Поїдеш один раз, і розумієш, що ще повернешся. Дуже складно сидіти в Києві, коли тут за нашу країну вмирають люди». 
Частина волонтерів, за словами керівника групи Руслана, з часом йде на фронт. 

«Працює ще й ейфорія. Ось вони виїхали щойно на фронт. Їм довелося повернутися – тамстріляли (в Дебальцеве в цей день було жарко, але волонтери встигли – пішли на машині з-підобстрілу. – Авт.), але вони захочуть назад! Це адреналін: вони нагадують мені хлопчаків, якимподарували рогатки – треба ж випробувати їх негайно». «А от Оля (19-річна дівчина-волонтер)їздить з нами, як мені здається, щоб знайти собі чоловіка, – жартує волонтер Роман. – Вічно гуляєпо Слов’янську, доводиться її ловити».

olya_i_ruslan

Оля і Руслан. Їздять в зону бойових дій вже не перший місяць.

СЛОВ`ЯНСЬК: “ДОПОМОГЛО ВІДКЛЮЧЕННЯ ТЕЛИКА”

У Слов’янську ми просиділи весь день – поки хлопці-волонтери відвозили їжу і воду на фронт.Журналістів без конвою намагаються не випускати навіть за межі військової бази, яказнаходиться у будівлі колишнього коледжу. У місті досить безпечно, тут же заспокоюютьволонтери, але це не скасовує можливих нападів і грабежів. «Сепарати, які в розпачі ховаються влісах, теж хочуть їсти, – розповідає Ігор. – Ось недавно був випадок: вночі прийшли 10 людей зі зброєю, рознесли кафе, забрали продукти і воду і пішли назад у ліси. «Партизанять»… 

Місцеві жителі, за словами ще одного волонтера, в думках розділилися: «Коли ми сюди тільки приїхали, більшість підтримували сепаратів. Зараз приблизно 60% – за Україну, 20% – засепаратистів, а решті – по барабану. Але чим довше ми тут (військові та волонтери. – Авт.), Тимвиразніше вони розуміють, що ми не вороги, і підтримують нас. Підходять і запитують, коли жвсе закінчиться. Дуже сильно допомогло відключення російських каналів по телеку: відразуадекватність в очах почала з’являтися». 
Дійсно, до військових на базі підходить жінка – питає, чи можна зняти антену з будівліколишнього клубу коледжу. «Ми закриваємо магазин, – розповідає «Сегодня» мешканкаСлов’янська, що представилася Світланою. – Вікна все побили вночі, торгівлі немає. Магазин наш в будівлі клубу, ми тепер техніку виносимо, а антена від телевізора на даху». На запитання, чи непланує вона їхати з міста, Світлана каже: «Ні-ні, залишаємося тут, просто без роботи». 

Читайте также:

Одесса, отмена декоммунизации: радость людей и ожидание судов

А місто потихеньку забарвлюється в синьо-жовті кольори, розповідає волонтер Ольга, яка щойно повернулася з прогулянки по місту (її возив знайомий військовий на машині): «Бордюрифарбують, паркани… Ленін стоїть, але його завернули в наш прапор. Тепер і він – за Україну».

slavyansk_01

Військова база. Місцеві жителі живуть по сусідству з військовими.

«Витягнув зброю – відразу стріляй» 

Зброю в зону АТО можна брати, але тільки легальну, попереджає керував поїздкою нашої групиРуслан. На блокпостах, особливо на виїзді з Харкова у бік зони АТО, і на в’їзді назад можназастрягти на годину тільки через те, що в людини не вистачає документів (наприклад, журналіствзяв посвідчення, а паспорт – ні). А от наявність нелегальної зброї – серйозне порушення і привідповернути вас назад. 

Друга порада від Руслана: брати зброю, тільки якщо ви зможете стріляти в критичній ситуації:«витягнув пістолет, почнеш ним розмахувати – і тебе уб’ють. Витягнув – стріляй, а якщо може здригнутися рука – не бери з собою пістолет. Адже вже в момент, коли ти тягеншся до кишені,людина готова тебе вбити». При цьому, за словами волонтерів, придатися в бойовій ситуації може навіть звичайний пневмат, що не вимагає дозволу: «Якщо вистрілити в лоб з трьох метрів,навіть найсильніший мужик впаде – від шоку. Можна вистрілити в область шиї або кілька разів напотилицю, або докласти прикладом… Це може врятувати тобі життя». 

Також варто обзавестись бронежилетом та каскою, і постійно рухатися: «в людину, якапостійно в русі, влучити складніше. А ось тушка журналіста, що закурила на горбику – відміннамішень».

Читайте также:

Эксклюзивное интервью руководителя сервиса M. E. Doc Олеси Линник: “Компания находится в эпицентре рейдерской атаки”

ЖАРТИ І ПОЛІТИКА: “ЩЕ ПОБАЧИМО ЗИМОВИЙ ПЕЙЗАЖ” 

У зоні АТО жартують набагато більше, ніж у мирній частині країни. Але гумор тут специфічний. 

Тут не перекинешся картинками з кошенятами по Мережі і не почитаєш гумористичні сайти. Навійськовій базі і, тим більше, на територіях батальйонів, немає цілодобового доступу до інтернету. Крім того, і військові, і волонтери відразу попереджають: краще й не намагатися вийтив Мережу через телефон. «Тут все прослуховується, перечитується, розшифровується. Будь-якіскинуті в Мережу фотографії, що допомагають визначити наше місцерозташування, – прекрасназнахідка для ворога», – говорить Руслан. Тому новини люди отримують обривчасті і розрізнено,найчастіше – телефонуючи рідним. Причому солдат вчать говорити близьким: «Мама, я в порядку», замість – «Я в Дебальцеве, тут тихо». З тих же причин. 

«Що, наступає Південний Фронт? Будуть брати Маріуполь? Росія визнала напад на Україну? Що кажуть офіційно? Що влада, Європа, США?» – питають при мені по телефону. 

Від рідних дізнаються про те, що військові РФ, за версією РФ, просто… «заблукали в лісахЛуганщини». «Ага, гриби збирали. В ЛІСАХ ЛУГАНЩИНИ. У мене одне питання: де на Луганщиніліси?» – з усмішкою ставить риторичне питання один з військових. Другий підхоплює: «Європа,як завжди, буде «сильно шокована…». Закриє ще один завод, похитає головою. А США дасть намще трохи тепловізорів». 

Тут, на фронті, швидкого закінчення війни не чекають. «Я думаю, ми ще побачимо зимові пейзажі.І, напевно, навіть весняні», – говорить один з волонтерів. «Якщо все буде погано – почнетьсяпартизанська війна, – пояснює Руслан. – Південний фронт, чи не Південний – геть хлопців ОУН-УПА до 54-го року Сталін не міг зловити. Тому партизанська війна – це дуже надовго». «Коли всезакінчиться, ми повернемося до Києва, – запевняє мене Святослав. – І, в першу чергу, потрясемоМіноборони. Буде переворот, будуть розстріли. Бо поки тут хлопців рве на шматки, вони тамділять владу».

Читайте также:

Теракт в Кабуле унес почти 100 жизней

orujie_konvoira_01

Зброя. Конвоїра знімати не можна.

Але не все так песимістичні. «Одне покоління чиновників поженемо в шию, друге, третє – і раночи пізно з’являться ті, для кого гроші – не головне, – каже Роман. Але тут же запитує. – Ось як тидумаєш, потрап ми в Раду, нас би теж купили? Ми б змінилися?»

«Можливо», – хитає головою Руслан. 

Але це – про політику, а хочеться повернутися до гумору. 

До журналістів моя група волонтерів відноситься поблажливо. «Ми, якщо обидві двері автобусавідкриті, намагаємося стати півколом, і щоб у когось була зброя, – сміється Роман. – Не встигнешозирнутися, а журналіст вже побіг в кущі – погуляти, або, вибачте, в туалет. І навіть не думає,що ми ще розтяжки не перевірили, а адже в кущах можуть бути міни … Потім його тушку по частинах, в мішечку, додому везти. Тому ми навіть садимо їх завжди поруч – щоб нам було легшеза ними встежити».

roman

Роман. Вірить, що гроші – не все.

Свої історії про безладних представників журналістської братії є і у Романа: «Везли ми якось засобою цілий автобус ваших колег. Зупиняють нас «менти». Чуєм – не наші… Виходимо до них. Іщо, ви думаєте, роблять ці красені: весь автобус відкриває шторочку, припадає до вікон – іробить «клац, клац, клац»… Обстановка різко перестала бути напруженою». 

ВІЙСЬКОВІ: МУЖНІСТЬ ТА СЕНТИМЕНТАЛЬНІСТЬ 

Військова база в Слов’янську знаходиться в будівлі колишнього коледжу. Самі мобілізовані живутьна другому поверсі, і в будівлі колишнього клубу – навпроти коледжу. На поверсі є такожневелика кухонька і душ. «На третьому поверсі у нас «Беркут», – тихо розповідають нам самісолдати. – До них краще не підніматися, там все забарикадувано. І взагалі – можуть застрелити».Як пояснили мені волонтери, військових, а тим більше «Беркут», краще не фотографувати.«Найменше – змусять стерти всі фото. Але можуть і камеру розбити, і навіть пристрелити.Наприклад, у нас є військові з Луганської області. Для них найстрашніше – що їхні обличчяз’являться в ЗМІ. У багатьох в зоні АТО – рідні. А було як мінімум два нам відомих випадки, колиприходили, вирізали сім’ї та спалювали будинки. Тому їх можна зрозуміти».

osvyshaut_chetki

Освячують чотки. Щоб помолитися, військові прибрали зі столу нарди.

Тільки піднявшись на другий поверх за священиком, я розумію, навіщо він з нами поїхав. Військовіпобачивши нього і журналістів швидко прибирають зі столу нарди і тарілки з їжею. Замість нихвикладають чотки. Священик проводить обряд, освячуючи чотки. Хлопці моляться: за себе, защо пішли на фронт, за Україну. На всякий випадок священик освячує… лоби журналістів. Миздивовано знімаємо процес. Пізніше хлопці запрошують мене і волонтера Олю поїсти. В цеймомент ти розумієш, що їм тут самотньо. Хлопці садять нас, видають їжу – гречку з тушонкою,салат, каву з молоком і просять тільки про одне: «Посидьте з нами небагато». А самі включаютьдосить слізливу музику і починають під неї танцювати і дуріти. «Розумієш, це Інь і Янь, – пояснюємені Руслан. – Чим мужнішими їм потрібно бути в бою, тим сентиментальніше &lt

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Власть чаще переходит из рук в руки, чем от головы к голове."

Волкер может встретиться с ближайшим соратником Путина из-за Украины

Путина лишили сладкого

ФСБ готовят теракты в Украине — Грицак

Скоро увидим, кого выберет Кремль на главаря чекистского режима

За «агента Кремля» в Раде взялись детективы НАБУ

Мужчина на Крещатике передумал прыгать с отеля

Украинский завод будет обслуживать Boeing и Airbus

А потом пошло вторжение российских войск…

Пограничники решительно настроены «встречать» Саакашвили

Пророссийские политики из Украины в России не нужны

ГПУ пришла с обысками к скандальному нардепу

Хороших ходов у Путина не осталось

Как платишь, так и стоишь

Роскошные курорты и алкоголь: как отдыхают Добкин и его дети (фото)

Россия – страна “если бы”

Нардеп рассказал, как завод президента выиграл договорной тендер (видео)

З Шабуніним і шабуніними влада не домовиться, на різних цінностях виховані, – Гриценко

Украинский байкер поразил мир

Как чиновники покупают Mercedes по цене «Ланоса» (фото)

Чому Захід допомагає Україні й чого нам не обійтися без його допомоги