USD26.4991

Рівненська легкоатлетка Ольга Земляк: «Найбільша мрія зараз – мир в Україні»

Тренування, перельоти, хвилювання, відповідальні змагання й мінімум часу на відпочинок… Саме в такому ритмі живе рівненська легкоатлетка, одна з кращих легкоатлеток України, учасниця Олімпіади-2012 Ольга Земляк. Не зважаючи на щільний графік, вона встигає вишивати собі вишиванку й хоч на кілька днів приїжджати до рідного Рівного. З талановитою спортсменкою поспілкувався кореспондент ERVE.UA.
 
 
Через відсутність відповідних умов для тренувань, Ользі доводиться тренуватися у Києві, а коли трапляється перерва між змаганнями – приїжджає в Рівне, побути з рідними й відновити сили.
 
– Якщо це комерційні старти, то там біжиш лише один раз, і багато часу на відновлення не треба, – розповідає Ольга Земляк. – А ось на офіційних стартах бігти доводиться набагато більше. Наприклад, у Цюриху (Чемпіонат Європи), я за 6 днів бігла 5 раз. Після того я взяла тиждень відпочинку, адже й фізично важко, й психологічно.
 
– Як саме ти відпочиваєш після змагань?
 
– Я не люблю активного відпочинку, я люблю тишу. Для мене добре відпочити – це гарно поїсти й гарно поспати (посміхається). Вдома племінник маленький, з ним бавлюсь. Вранці в садочок заводжу, ввечері зустрічаю. Це теж відпочинок.
 
Коли Ольга сама була маленькою, то батьки віддали її в музичну школу. Проте музика дівчині до душі не лежала й вона пішла в спорт.
 
– Я 6 років вчилася по класу фортепіано, й маже закінчила музичну школу. На сьомий рік – кинула, не моє це, скучно. Коли навчалася 5-6-й рік, то у нас в Рівному відбувалися легкоатлетичні змагання, на які кожна школа виставляла свою команду. Я у них брала участь і там мене побачив мій перший тренер Олег Машаненков. Він за мною два роки ходив, я роздумувала, а коли уже не могла терпіти те фортепіано – погодилась. Так я в один момент прийшла до мами й сказала – я не хочу йти в музику, хочу йти в спорт.
 
– Свої перші змагання пам’ятаєш?
 
– У мене багато чого траплялося випадково – так і з першими змаганнями. Рівне постійно вивозило спортсменів на змагання в Брест. І так вийшло, що перед цими змаганнями хтось захворів й запропонували поїхати в Білорусь мені. Спортсмени були з Польщі, Молдови, з інших країн. Вперше побачила там легкоатлетичний манеж, бо це було в зимові місяці. Для мене це були просто «мега олімпійські ігри». Правда я там все попрогравала, була остання. До Рівного повернулась з величезним бажанням тренуватися, аби довести що можу краще. І довела! Уже наступного року (навчаючись у 10-му класі) на тих же дистанціях (60 та 300 метрів) я здобула золото, а ще через рік – встановила рекорд змагань.
 
– Як батьки сприйняли твій спортивний вибір?
 
– У мене ще сестра є, Юля, на півтора роки старша за мене, то батьки нас з нею завжди підтримують. Мама, до речі, в Казахстані закінчила фізкультурний інститут, в баскетбол грала. А батько зі спортом не пов’язаний. Зараз він – приватний підприємець, а мама йому допомагає.


 
За першими всеукраїнськими спортивними успіхами прийшли й міжнародні. 
 
– Ще навчаючись в 11-му класі, я зайняла четверте місце на юніорському чемпіонаті світу в Чехії, а через місяць здобула бронзу Європейського олімпійського фестивалю в Сербії у бігу на 400 метрів. Це моя перша серйозна нагорода.

Читайте также:

Старый друг Украины готов помочь ООН в реформах

У кар’єрі Ольги був момент, який міг поставити хрест на її спортивній кар’єрі – дискваліфікація через допінг.
 
– Від цього не застрахований ніхто. Так, наприклад, трапилося з Наталією Лупу, однією з найсильніших на дистанції 800 метрів у світі. Вона приймала спортивне харчування й через два місяці виявилось, що якийсь з його складників був заборонений. За цим лікарі мають слідкувати, але у нас виходить так, що ми самі й спортивне харчування обираємо, й шукаємо, що входить в перелік заборонених препаратів. А цей перелік може раз на кілька місяців чи на півроку лише оновлюватись. Тобто вона приймала препарат, який на той момент був дозволений, а потім потрапив у список заборонених. І от через таке Наталії дали 9 місяців дискваліфікації. Те саме трапилося й зі мною у 2009 році, ще коли я серед юніорів змагалась. Я навіть не знаю, через який препарат. У мене взяли пробу після юніорського Чемпіонату Європи й за місяць сказали, що вона позитивна. Дискваліфікація – 2 роки.
 
– Як ти витримала ці два роки? Були думки покинути спорт?
 
– Було дуже складно, адже мені було лише 19 років. Я на емоціях говорила, що тренуватись більше не буду. Коли закінчиться дискваліфікація буде уже 21 рік, буду стара (говорить Ольга з посмішкою). Близько року я взагалі не тренувалась, не хотілось нічого. Я навчалась в «водному», жила звичайним студентським життям. Але потім амбіції таки взяли гору. На той момент діяла норма закону, що той, хто відбуває дворічну дискваліфікацію, не має права брати участь в першій Олімпіаді. І розуміла, що у Лондон не поїду. Але потім цю норму відмінили, я зрозуміла, що Лондон мені таки світить, зібрала волю в кулак і почала готуватись.

Читайте также:

Порошенко і Ердоган завершили розмову за зачиненими дверима


 
Своєї мети Ольга таки добилася. Повернувшись до активних тренувань Ольга менш як за рік відновила спортивну форму й у 2012 році у Хельсинки виборола золоту медаль в естафеті 4х400 метрів, а за місяць поїхала до столиці Великої Британії потрапила – на Олімпійські Ігри.
 
– Враження словами не передати. Треба там бути, аби відчути цю неймовірну атмосферу. Олімпійська збірна – це еліта спорту. От ми приїхали й до нас ставляться ледь не як до королів. Емоцій дуже багато. Я там пробула три тижні – першим рейсом прилетіла, а полетіла уже після закриття. Тому встигла пройнятись духом Олімпіади. 

Олімпійську медаль Ольга здобути не зуміла, але виборола високе 4-те місце у естафеті.

– Мрієш про наступну Олімпіаду?
 
– Якщо все буде добре, вистачить здоров’я, наснаги, то чому б і ні?! Звісно, зміна підростає, є хороші молоді дівчата на 400 м, але до нас їм ще далеко.
 
– Наскільки успіх спортсмена залежить від тренера?
 
– Я думаю, що 80% від спортсмена і на 20% від тренера. Адже ти вкладаєш своє здоров’я, працелюбність. Але багато й від тренера залежить. Наприклад, наш тренер Сергій Басенко, який тренує мене та ще 4 спортсменок, спеціально їздив до США переймати досвід з підготовки.
 
Одним з найважливіших факторів успіху в спорті також є підтримка рідних та близьких.
 
– Мало хто з друзів розуміє як потрапити в ту ж збірну України, вони не знають який це труд. Мої знайомі, одногрупники можуть піти на дискотеку розважитись, а я знаю, що мені вранці й ввечері на тренування. Їм цього не зрозуміти. А рідні знають, наскільки це нелегко. Найбільше підтримує сім’я, мої батьки й сестра, та кохана людина.

Читайте также:

Огни Эйфелевой башни потушили в память о погибших в ужасном теракте


 
Рідних Ользі доводиться бачити рідко, адже через те, що умов в Рівному для якісної підготовки наразі немає, живе й тренується вона в Києві. 
 
– Перші свої досягнення в дитячому спорті й по юніорах я здобула, тренуючись у Рівному. Але на другому курсі поїхала з Рівного, тому що в таких умовах спортсмена можна довести лише до певного рівня. А далі потрібна професійна підготовка, нормальне покриття, тренувальні збори, а не ями. Які є на «Авангарді». Хоча ті ями уже всі рідні, знаєш куди ногу ставити. У Рівному навіть душа немає. А потрібна сауна, фізіопроцедури, відновлення… В Рівному немає умов для цього. У нас немає манежу для тренувань зимою. Манежем у нас називають 4 горбатих доріжки по 50 метрів у під трибунному приміщенні стадіону, вкінці яких є прижкова яма і ще й тренажери стоять. Я багато де була закордоном – там нічого особливого не треба, просто зробити нормальну доріжку й тренажери.


 
У перервах між тренуваннями та змаганнями Ольга знаходить час для відпочинку.
 
– У мене нещодавно з’явилося нове хобі – весною я почала вишивати бісером. У мене була травма перед сезоном, я надірвала зв’язку й не знала коли для мене той сезон почнеться. Йшла з лікарні, засмучена, часу багато й треба було якось відволіктися. Зайшла в магазин, купила невеличку картинку й вишила її хрестиком. Потім побачила як вишивають вишиванки бісером. От зараз я вишиваю собі бісером вишиванку, ще зовсім трішки лишилось. Дуже хотілося на День Незалежності бути в своїй вишиванці, але трішки не доробила.
 
– Про що ти мрієш у житті? Крім спорту. Крім мрій про Олімпійську нагороду.
 
– Дивлячись на ці всі події, що відбуваються зараз в Україні, хочу щоб у нас не вмирали люди, щоб в країні був мир. А так – гроші заробляться, дай Бог і здоров’я буде, але головне, щоб був мир.
 
– Тобі пропонували змінити громадянство й поїхати з України?
 
– Так, пропонували. Не буду говорити які, тренер про це не знає (посміхається). Але мені це не потрібно. Я – патріот, і буду тут виступати! Як каже мій батько, потрібно робити все тут, самим. Якщо ми будемо всі втікати звідси, то від цього тут краще не стане. Тими ж спортивними успіхами ми маємо показувати усьому світу, що Україна – сильна держава. Показувати, що ми можемо боротися з усіма.
 
– У майбутньому бачиш себе тренером?
 
– Ні, тренером не бачу. А от якщо робота буде пов’язана з тим, щоб покращувати умови для наших спортсменів, робити щось для реконструкції стадіону в Рівному, щоб спортивні майданчики будувалися, то я з задоволенням. 


 
За значні спортивні здобутки Ольга Земляк нещодавно отримала від міської влади земельну ділянку.
 
– Є ділянка в Тинному, в межах міста. Я там ще нічого не почала робити, адже зовсім недавно закінчилося оформлення документів. Так як я зараз в Києві, знімаю квартиру, мені поки немає сенсу вкладати сюди кошти. Але на перспективу – хочу там освоюватись, продавати не збираюсь. Тим більше у мене там сусіди дуже хороші – стрілок, майстер спорту з кульової стрільби Олег Омельчук та його тренер Сергій Бондар. 
 
Наразі Ольга Земляк успішно крокує до наступної Олімпіади, що відбудеться у 2016 році в бразильському Ріо-де-Жанейро. Наприкінці серпня цього року Ольга привезла дві срібних медалі з Чемпіонату Європи, що відбувся у швейцарському Цюриху, а кілька тижнів тому вперше потрапила до Збірної Європи, разом з якою виборола у Марокко Континентальний Кубок.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"У нас начинается тяжелый период жизни: парламентские, затем еще страшнее - президентские выборы"

© А.Лукашенко

Почему в России следует запретить главную идеологию Путина

Проклятое место: на месте ДТП с Зайцевой происходят странные вещи

Конец близко: Саакашвили назвал судный день для украинской власти

Зачем нам бокс: большие груди ведущей Орла и решки взбудоражили фанатов

Поляки желают украинцам смерти: шокирующее фото

Американские визы: украинцев обнадежили статистике

Чудом выжили: семья спаслась от водителя-убийцы

Прокладки и тряпки: Забужко доступно объяснила разницу между СССР и Украиной

Какими космическими достижениями может гордиться Украина

Вопиющий случай! Горе-мать обрекла детей на голодную смерть

Саакашвили раскрыл, на какую должность метит в Украине

Только Украина и НАТО решают вопрос о членстве Украины. И больше – никто!

Скрыпин жестко обратился к украинцам

Жалоб нет: в украинском вузе открестились от тараканов в каше

Стало известно, где в Украине будет “новый Донбасс”

Чем закончатся «черные списки» Польши: придется ответить перед ЕС

Дешево, но не Daewoo Lanos: как выбрать идеальную євробляху

Священное животное стало причиной массовой гибели людей

Глупый скот: соцсети потешаются над шествием российских гаишников

Помічника Саакашвілі жорстоко побили