USD26.5389

“Український” саміт НАТО: новий виток “холодної війни”

4-5 вересня в Уельсі відбудеться саміт країн НАТО. Подібні зустрічі на рівні лідерів держав і урядів проводяться кожні два роки.

Якщо саміт-2012 називали “афганським”, то нинішній наперед охрестили “українським”.

Очікується виступ президента України Петра Порошенка.

Росію на саміт не запросили. У МЗС РФ у відповідь заявили, що за даних обставин на це і не розраховували.

Генсек Альянсу Андерс Фог Расмуссен, який скоро залишає свій пост, 29 серпня звинуватив російську армію в “нелегальному перетині кордону на сході і південному сході України” і веденні “стратегії з дестабілізації української суверенної нації”.

За словами британського прем’єра Девіда Кемерона, “Росія намагається змусити Україну відмовитися від свого демократичного вибору під дулом автомата”.

Президент Німеччини Йоахім Гаук, виступаючи в Польщі на церемонії з нагоди 75-річчя початку Другої світової війни, сказав, що Росія намагається встановити в Європі “новий порядок” (загальновідомий вираз з лексикону нацистів).

Москва заперечує участь своїх військовослужбовців у конфлікті в сусідній країні. У телефонній розмові з головою Єврокомісії Жозе-Мануелем Баррозу Володимир Путін заявив, що ще виявляє стриманість, але за бажання “зміг би взяти Київ за два тижні”.

Різких слів за останній час сказано було багато. Чи підуть за ними практичні кроки у військовій сфері, і якими вони можуть бути?

Оточення Росії

Частково плани Альянсу розкрив 1 вересня той самий Расмуссен. За його словами, НАТО має намір створити сили швидкого реагування чисельністю в кілька тисяч осіб для захисту своїх членів на сході Європи від “можливої російської агресії”, які за умови виникнення загрози можна було б розгорнути на потенційному театрі впродовж двох діб.

У Польщі, Румунії та країнах Балтії для них будуть заздалегідь приготують склади зі зброєю і всім необхідним. Там будуть також регулярно проводитися навчання зі швидкого реагування.

До цього часу Альянс утримувався від розміщення постійних військових об’єктів у Східній Європі через неформальну обіцянку, яку дали Росії під час розширення НАТО в 1990-х роках. Тепер, на думку західних політиків, Москва сама перекреслила колишні домовленості.

“Формування експедиційного корпусу чисельністю до дивізії, що включає повітряну і морську компоненти – це реально може відбутися”, – заявив Російській службі Бі-бі-сі військовий оглядач Володимир Мухін.

“Більш ніж можливо, але до України це прямого відношення не має”, – вважає військовий аналітик Костянтин Богданов.

“Військового тиску на східноєвропейські держави-члени Альянсу в Росії ніхто всерйоз не планує. Це політичне рішення, спрямоване на заспокоєння еліт і населення цих країн”, – упевнений він.

“Що стосується України, сили швидкого реагування теоретично можуть бути використані для наведення там порядку, якщо події підуть за найгіршим сценарієм, й Україна уподібниться до Боснії в 1993 році. Можливо, натовські штаби розглядають і таку можливість, штаби взагалі існують для того, щоб опрацьовувати найнеймовірніші можливості”, – додав він.

Україна і НАТО

Читайте также:

Полуконкурс в полусуд

29 серпня уряд України вніс на розгляд Верховної Ради законопроект про відмову від позаблокового статусу.

В той самий день Андерс Фог Расмуссен заявив, що Альянс “поважатиме будь-яке рішення Києва, в тому числі, можливий рух у бік членства в НАТО”.

Російські аналітики вважають, що дистанція від “руху” до результату велика, і нагадують, що Статут НАТО не дозволяє приймати в організацію країни з територіальними проблемами і серйозними внутрішніми конфліктами.

Навіть якщо залишити осторонь Донбас, ні Україна, ні Захід не збираються визнавати перехід Криму під російську юрисдикцію – от і територіальна проблема.

“Неможливо, – упевнений Володимир Мухін. – Почитайте основоположні документи НАТО”.

“Ситуація в Україні блокує її вступ до натовських структур і виключає форсовані сценарії, – стверджує Костянтин Богданов. – В будь-якому випадку на нинішньому саміті справа не просунеться далі загальної дискусії”.

“Можливе посилення військової допомоги Україні з боку Альянсу і, особливо, окремих держав, – вважає експерт. – Зокрема, керівництво України нещодавно звернулося до США з проханням офіційно надати їй статус “основного союзника поза межами НАТО”, яким користуються, наприклад, Японія та Ізраїль. Хоча слід зауважити, що Вашингтон поки відреагував ухильним мовчанням.

Знову про ПРО?

Питання про ПРО вирішує не стільки НАТО, скільки Сполучені Штати. Тим не менш, воно заслуговує розгляду в загальному контексті дедалі сильнішого протистояння між Заходом і Росією.

Читайте также:

Паразитический класс вороватых недоумков растет, как омела – Речинский

Чи можуть плани, фактично заморожені Бараком Обамою, ожити, особливо, якщо у 2016 році на хвилі нинішніх настроїв в Білий Дім прийде президент на зразок Рональда Рейгана?

Багато військових фахівців давно вказують, що ніяка ПРО не здатна навіть в перспективі істотно послабити ядерний потенціал Росії. Будь-яка система за визначенням не є стовідсотково надійною, а прорив навіть однієї балістичної ракети може призвести до неприйнятних збитків. Важко уявити собі варіант, при якому будь-яка американська адміністрація погодилася б ризикувати Нью-Йорком.

Проте відновлення робіт з ПРО цілком підходить для залучення Москви до витратної гонки озброєнь.

З 1980-х років радянське, а згодом російське політичне і військове керівництво реагує на слово “ПРО” як бик на червону ганчірку, і в цьому питанні його нескладно, як кажуть у народі, “взяти на понт”.

“Безсумнівно, для Росії це було б болісно. Ще за часів Рейгана і СОІ в СРСР багато говорили про якісь дешеві асиметричні відповіді, але після відкриття низки документів стало ясно, що витрати були б фантастичними”, – вказує Костянтин Богданов.

Разом з тим, обґрунтувати перед американськими платниками податків мільярдні витрати бажанням розорити Росію складно, а аргументи зі сфери національної безпеки частково послабшали після обрання в Ірані помірного президента Хассана Роухані.

“Думаю, при Обамі нічого принципово нового не відбудеться, а яким буде новий президент, подивимося”, – каже Богданов.

На думку експерта, “червоною лінією” для Москви, що позначає необхідність якихось дій, стало б розміщення об’єктів ПРО в країнах Балтії.

Читайте также:

Российский олигарх пояснил ужас американских санкций для экономики РФ

Куди попливуть “Містралі”?

Про поставки до Росії зброї або обладнання та технологій подвійного призначення за нинішніх обставин, очевидно, не може бути й мови. Однак існують вже укладені контракти, найвідоміший з яких стосується розміщеного у Франції замовлення на будівництво двох десантних вертольотоносців класу “Містраль”.

Чи отримає їх російський флот?

“Ці два кораблі, швидше за все, отримає, оскільки французи не знатимуть, що з ними робити, і не захочуть платити неустойку, але продовження не буде”, – припускає Володимир Мухін.

З самого початку епопеї з “Містралем” деякі експерти дивувалися, навіщо Росії великі десантні кораблі? Які завдання можна вирішувати з їхньою допомогою?

З Україною є протяжний сухопутний кордон. Грузію за бажання можна наводнити військами через контрольований тепер з обох кінців Рокський тунель. У Центральній Азії флоту взагалі робити нічого.

Для російських ВМС набагато актуальнішими є засоби боротьби з авіаносцями і субмаринами.

Висловлювалося припущення, що військово-морське командування замовило саме “Містралі”, тому що крейсер або протичовновий корабель Росії й раніше не продали б, а хотілося отримати якусь велику і телегенічну іграшку.

Костянтин Богданов нагадує, що “Містралі” передбачається включити до складу Тихоокеанського флоту і використовувати для зміцнення оборони Сахаліну і Південних Курил, а також для прикриття передбачуваних нафтогазових проектів на шельфі.

У будь-якому випадку, навіть якщо замовлення не надійде, це навряд чи сильно позначиться на російській військовій могутності.

“Зуби” Москви

З реакцією Росії ясності ще менше, ніж з планами НАТО. У розпорядженні аналітиків є тільки заява заступника секретаря Ради безпеки Андрія Попова від 2 вересня про те, що Росія у відповідь на створення сил швидкого реагування може переглянути свою військову доктрину.

“Не знаю, яких дій можуть вжити”, – зізнався Володимир Мухін.

Експерт припускає, що може йтися про посилення Чорноморського флоту і сухопутних сил в західній частині країни, а також про вихід Росії з деяких угод з обмеження звичайних озброєнь, тоді як Костянтин Богданов говорить про нарощування існуючого угруповання ВПС і ППО в Білорусі.

“Що стосується власне військової доктрини, не беруся сказати, що в ній можна переглянути, – говорить Богданов. – Головну зміну внесли ще в 1999 році, коли Росія оголосила про можливість застосування ядерної зброї першою в разі критичної загрози національній безпеці”.

Є думка, що вживати й переглядати нічого не потрібно, бо суверенітет і територіальна цілісність Росії в будь-якому випадку стовідсотково гарантовані наявністю ядерної зброї. Неминучість відповідної реакції обумовлена не стільки чисто військовими, скільки престижними міркуваннями.

“Безсумнівно, Росія покаже зуби”, – упевнений Володимир Мухін.

Довжина “зубів”, очевидно, буде визначатися, з одного боку, політико-пропагандистськими мотивами, з іншого – економічними можливостями.

Що далі?

Конфлікт навколо України рано чи пізно закінчиться. Чи повернуться відносини між Росією і НАТО, і в цілому Росією і Заходом, на колишній рівень?

Є два підходи до цього питання.

Частина політологів вважає, що довіра та партнерство більше не повернуться, поки при владі в Москві перебуває Володимир Путін.

Спостерігачі давно відзначають особливість менталітету західних політиків. Негативне ставлення до тих чи інших країн та персон вони формують довго, до останньої можливості намагаються пояснювати неприємні для них факти випадковістю або кон’юнктурою, сподіваються, що опонент схаменеться, але, один раз сформувавши, надалі не схильні його міняти.

До того ж для західних демократій характерне колегіальне ухвалення рішень, там правлять не стільки особистості, скільки істеблішмент.

Костянтин Богданов налаштований більш оптимістично.

“Військове співробітництво, і без того невелике, не відновиться, але політичний антагонізм поступово знизиться”, – прогнозує він.

“Між двома “холодними війнами” існують важливі відмінності. По-перше, Росія, на відміну від СРСР, не має ні ресурсів, ні волі для глобальної експансії. По-друге, дозволю собі процитувати американського колегу Тома Грема, який нещодавно написав, що Росія Путіна не є альтернативним західному капіталізму проектом, а намагається представити себе як найбільш правильний вид Заходу”, – зауважив експерт.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"«Когда у власти не хватает аргументов, она начинает втягивать в политику детей». "

Убийство Кеннеди: Трамп рассказал, когда раскроет тайну преступления

Диктатор Эрдоган усомнился в цивилизованности США

Родные похитительницы младенца шокировали правдой о женщине

В Японии досрочно проводят выборы

Письмо погибшего пассажира Титаника ушло с молотка за рекордную сумму

Известного АТОшника жестоко убили под Киевом: фото 18+

Во сколько оценили художества Трампа

Жаль Зайцеву: неоднозначный пост волонтера взорвал соцсети

У Чехії парламентські вибори завершилися перемогою популістського руху

Убийство журналистки на Мальте: правительство удивило заявлением

Беспредел Укрпочты: в сети показали то, о чем молчат миллионы

Нападение на Коханивского: комбат рассказал, почему пришлось стрелять

Суд над Зайцевой: юристы спрогнозировали развитие событий

Убийство Ким Чен Ына: в ЦРУ сделали ошеломляющее заявление

Мужчины никогда не признаются вам в этом

Финансирование терроризма: как украинский олигарх давал деньги «днровцам»

Автогонщик озвучил странную версию харьковской трагедии

Стрельба комбата ОУН: националист попал в полиции

Срочно бросайте трубку, если услышали это

Нападение на Коханивского: жена комбата рассказала о задержании националиста