USD26.4255

Війна форматів

Поки західні держави конкурують між собою за присутність у переговорному процесі між Україною та Росією, Москва наполегливо проштовхує “узаконення” аннкесії Криму.

“Ми не встигаємо на переговори 9 грудня”, – заявляють у ДНР стосовно тристоронньої зустрічі за участю України, Росії та ОБСЄ, запланованої в Мінську. У той же час Франсуа Олланд, “спонтанно”, як зазначила французька преса, завітав у Внуково по дорозі з Астани, поспілкуватися з Путіним. Чи є зв’язок між цими двома подіями? Офіційно паризька дипломатія його не підтверджує, але поінформовані особи, близькі до уряду Франції, визнають, що дехто в Парижі дуже хотів би відновити колишню дипломатичну славу та зіграти на біс появу Саркозі на білому коні на переговорах 2008 року щодо війни в Грузії.

Тоді, щоправда, французькі миротворчі зусилля завершилися радше мертвою фіксацією, де факто, загарбання Абхазії та Південної Осетії Росією. Хоча на картах світу, про людське око, обидві території сором”язливо позначені “автономіями в складі Грузії”, Тбілісі так і не відновив контроль над республіками, що потрапили, вживаючи термінологію часів Холодної війни,  до “зони впливу” Москви.

Очевидно, що якби навесні 2008 Україна та Грузія дістали ПДЧ на кандидатство в НАТО, Москва не насмілилася б напасти на грузинські землі, а якби восени того ж 2008 світ   запровадив би жорсткі та негайні санкції за напад на Грузію, Кремлю, мабуть, на думку не спало б безцеремонно привласнювати Крим. Не буде перебільшенням сказати: відповідальність за війну і в Грузії, і в Україні частково лежить також на західних лідерах. Байдуже, що вони її не визнають публічно. Киця знає, чиє сало з”їла, а нині, активною імітацією діяльності, прагне переконати світ, ніби іншого шляху нема й не буде.

Ця тенденція, яку можна узагальнити у формулі “багато слів та мало справ”, – вкотре себе виявила під час недавнього самміту ОБСЄ в Швейцарії, що відбувся два дні тому. Використовуючи принцип консенсусу, який є базовим механізмом ухвалення рішень в організації, Росія завадила поставити тему війни в Україні до офіційного порядку денного. Суть від цього не постраждала: попри капризи Москви, і в кулуарах, і в залі засідань тільки й було мови, що про Україну. Але… Яка дієвість від подібних розмов, нехай і на високому рівні?

Читайте также:

Порываем с “совком” окончательно: Порошенко назвал дату, когда Ассоциация с ЕС заработает на полную

“Двадцять років тому, 5 грудня 1994, коли Конференція з питань безпеки та співпраці в Європі перетворилася на ОБСЄ, Борис Єлтцин сильно посварився з Біллом Клінтоном через перспективу вступу до НАТО країн колишнього радянського блоку, – написав французький часопис “Монд”. – Сьогодні бачимо аналогічну картину. 57 учасників організації — держави Європи, США та Канада, як і раніше, не можуть чітко відповісти: у чому ж саме вона дійсно є корисною? Після аннексії Криму ОБСЄ отримала місію жандарма з догляду за дотриманням вогню… Але Росія надала 142 спостерігачам доступ лише до двох контрольно-пропускних прикордонних постів. Закликів вона не чує… Росія хоче зробити з України або сателіта, або зруйнувати країну. Маленька місія ОБСЄ проти цього безсила”.

Читайте также:

Почему Трамп уделил Порошенко полчаса и что могли обсудить за это время

Власне, саме слабкість ОБСЄ, а також можливість здійснювати право вето, очевидно, є причиною того, що Росія, у переговорах щодо Донбасу, просуває саме мінський формат переговорів: Москва+Київ+ОБСЄ за участю ДНР та ЛНР. Україна весь час домагалася Женевського формату (посилаючись на досвід 17 квітня 2014 року): переговори за участю ЄС та Сполучених Штатів, на чому не раз публічно наполягали як Порошенко, так і Яценюк.

Але не все так просто. Проти американської присутності категорично заперечує Москва. Отже, Німеччина та Франція просувають два інші варіанти: Норманський формат (Франція+Німеччина+Україна+Росія, посилаючись на зустріч у Нормандії 6 червня цього року) та Веймарський (Польща, Франція, Німеччина, Україна та Росія). “Франція підтримує усі формати, які дозволили б знайти мирне та тривале рішення конфлікту”, – відповіли Тижню на письмовий запит у прес-службі французького міністерства закордонних справ. Ані слова — про російський літак, що перехопили французькі військові в Нігерії, ані про Містралі, ані, врешті, про причини, що змусили Олланда стати першим західним лідером, який навідався, нехай на кілька годин, до Росії, після того, як були проголошені санкції.

Читайте также:

В Раде потребовали от ОБСЕ навестить украинских заложников в ОРДЛО

Міністерські речники процитували Тижню загадкову мантру Олланда: про “гальмування конфлікту, що є нині можливим”,  а також наголосили, що “позиція Франції стосовно Криму залишається ясною та чіткою: як і решта держав ЄС та майже все світове співтовариство, ми не визнаємо незаконної аннексії Криму та підтримуємо територіальну цілісність України”.

Ось така небагатослівна офіційна версія. Маємо й іншу. “Росія домагається від Західу визнання аннексії півострова, а за це готова обіцяти вивід своїх професійних військових з Донбасу, – розповів, на умовах анонімності, чиновник з Міністерства оборони Франції. – Розрахунок простий: довести, що РФ — настільки велика держава, що може самочинно змінювати правила, встановлені після Другої світової війни.”

Очевидно, що “гальмування”, про яке розповідає Олланд, має ціну. А також — умови, на які готова була б піти Москва. Бенуа Віткін, кореспондент часопису “Монд”, який супроводжував Олланда в поїздці до Астани та Москви, розповів на своїй сторінці в Фейсбуку, що президент дав зрозуміти в літаку, по дорозі з Росії: Франція готова виступати проти членства України в НАТО, якщо Росія дійсно виведе всі війська та зброю з Донбасу. Схоже, задум Путіну сподобався. “Атмосфера зустрічі була сердечною”, – запевнив журналістів Оланд.

Важко уявити, щоб Путін погодився відступити з порожніми руками, коли весь цей час йому вдавалося вдало грати на суперечностях та конкуретності західних держав. На словах — всі все розуміють, і ніхто не хоче особливо поступатися Москві. Але Захід не має спільної зовнішньої позиції стосовно Росії. Поки Франція, Німеччина та США сподіваються кожен на свою гру, Кремль виграє час і просуває мінський формат, в якому, образно кажучи, три Росії грають проти одної України.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Если вы смотрите телевизор - вы, должно быть, заметили, что хорошие парни побеждают плохих всегда, кроме девятичасовых новостей."

Погода приготовила украинцам тяжелые испытания

Хто виживе? “Реформа” медицини в цифрах

Переговоры в Минске это тупик, есть другой вариант — политик

Картины больных шизофренией ошеломляют. А что видите вы?

Желание Кремля: в Украине власти не должно быть вообще

В Україні немає і 5% людей середнього класу – політик

Не только огородники: поляки открыли охоту на украинских специалистов

Москва рисовала радужные перспективы, что россияне чуть не лопнули от гордости

Побег Розенблата: что произошло в аэропорту, подробности

Старт медреформы: за что придется платить украинцам

Люди уже давно живут государствами, а не странами

Новий скандал у Раді: метальника гранати Левченко відправили до вбиральні

Детский кашель: причины и лечение

Що тішить – попри всі політичні розбіжності

Церковные праздники ноября 2017: календарь событий

Завтра в Раді розглянуть два законопроекти про скасування депутатської недоторканності

На лабутенах: Луценко красовалась в Раде в туфлях на 13 пенсий

Андрій Садовий: «Самопоміч» братиме участь в президентській кампанії»

Рада ухвалила медичну реформу

Осторожно, не для слабонервных! Появилось подробное видео ДТП в Харькове