USD25.4517

ВВС Україна: Чому біженці повертаються у Донецьк

Мешканці Донеччини повертаються до рідних домівок, бо вважають, що перезимувати вдома буде дешевше.

Проїзд у маршрутці від Костянтинівки до Донецька коштує 100 гривень. Відстань між містами – 60 кілометрів, але це – в мирний час.

Зараз водій везе пасажирів іншими шляхами дві з половиною години, тому що пряма траса закрита: там підірваний залізничний міст та заміновані поля.

Салон переповнений. Усі пасажири – мешканці області, які повертаються додому. Костянтинівка – найближча до Донецька залізнична станція й остання, куди приходять потяги.

Виходячи з вагонів, люди беруть штурмом автобуси, адже розкладу немає, і невідомо, чи вдасться виїхати.

Родина, яка складається із мами, дорослої доньки, її чоловіка та старенької бабусі, з двома великими сумками пропускає вже третій мікроавтобус: місць немає.

Нарешті в одному з них знаходиться одне сидяче місце. На нього влаштовують бабусю, а решта членів родини із багажем їде стоячи.

У салоні тісно, валізи й сумки – майже до стелі, але ніхто не висловлює невдоволення.

“Живемо в Торезі, а діти – у Донецьку. Два місяці кочували: їздили в гості то до одних знайомих, то до інших. Тепер повертаємося з Сєвєродонецька, вдома краще, та й речей теплих у нас немає”, – пояснює жінка, яка назвалася Вікторією.

Із невеликої сумки з написом Paris і зображенням Ейфелевої вежі лунає нявкання.

“З нами ще три кішки, із собою взяли, адже не кинеш. Коли їхали з Тореза, одна кішка була з кошенятами, але за цей час роздали”, – додає пасажирка.

Дорогою до Донецька автобус двічі зупиняється на блокпостах Національної гвардії. Документи перевіряють лише у чоловіків до 30 років, таких у маршрутці троє.

В Авдіївці виходить, точніше – ледь перелізає через численні валізи, – родина з дитиною.

Читайте также:

Янукович вдохновил: марионетки заговорили о возвращении Крыма

За ними – двоє дівчат із пляжною парасолькою: повертаються з моря.

Роботи на користь “ДНР”

На в’їзді до обласного центру – перший блокпост так званої “ДНР”. Мішки з піском, бетонні блоки і прапор-триколор.

“Виходимо, чого чекаєте!” – наказує двом хлопцям із останнього сидіння бойовик із автоматом. Третій пасажир, який викликав увагу на цьому блокпосту, – зять Наталі з Тореза.

У жінок та літніх чоловіків документи не вимагають.

Хлопців оточують кілька бійців. Перевіряють прописку в паспорті.

“Звідки їдеш? З Криму, а ти, теж із Криму, чого не загорів? Може, десь в окопах лежав, чого мовчиш? Ви хлопці молоді. Такі нам потрібні. Допоможіть нам, ось тут і он там треба закінчити окоп. Це недовго, день-два. Ми навіть довідку вам дамо, що вас залучали до робіт із оборони ДНР”, – твердим голосом обіцяє бойовик середніх років.

Така пропозиція не подобається жодному з трьох пасажирів. Наталя намагається захистити зятя: “Цьому хлопцю треба бабусю стареньку довезти, відпустіть його”.

Читайте также:

“Это моя вода. Поставь. Привыкли не свое брать”, – Луценко и Довгий делят воду на заседании регламентного комитета. ВИДЕО

“Не хочете? За спідниці ховаєтеся? Хочете, щоб вас хтось захищав? Не буде такого! Чому не вступаєте до ополчення? Є зброя, є підтримка від Росії, все буде, хіба не видно, що зараз переломний момент?” – не стримується один із бійців “ДНР”.

Другий починає нецензурно лаятися.

Хлопці-пасажири стоять, опустивши голови. Один із них обіцяє: мовляв, вступимо до ополчення, але у своєму районі.

“Всі ви обіцяєте!” – не вірить бойовик, але віддає паспорти. Автобус в’їжджає до Донецька.

В селищі неподалік від аеропорту видно зруйновані будинки й асфальт зі слідами від гусениць важкої техніки.

На Путилівському шляхопроводі – ще один блокпост. Документи вже не перевіряють, але боєць “ДНР” робить несподівану пропозицію.

“Тут іноземні кореспонденти. Ніхто не бажає вийти і сказати їм все, що думає про Україну?” – звернувся до пасажирів.

На блокпосту справді – дві камери і журналісти з мікрофонами. Але охочих поговорити не знаходиться. Двері мікроавтобуса знову зачиняються.

Останнє, що впадає у вічі, – візок для багажу із символікою донецького аеропорту. У таких візках у травні мародери тягнули товари із супермаркету “Метро” неподалік.

“Сьогодні зустріла жінок із Тореза. Кажуть, до деяких будинків газ уже підключили. Води, правда, немає, світло є. А якщо газу у нас не буде – варитимемо на вогнищі на вулиці”, – ділиться планами Наталя.

В місті не працює жодне підприємство і не платять пенсії, бідкається жінка. Та альтернативи немає.

Цими днями мешканці Донеччини масово повертаються із районів, куди виїхали через бойові дії.

Закінчилися відпустки, гроші, нову роботу знайти не вдалося, а тимчасове житло було на базах відпочинку чи в літніх таборах.

Знімати квартиру не по кишені. Люди вважають, що перезимувати вдома коштуватиме дешевше.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Политики всегда всё врут!"

© Владимир Андреев

Маніпуляції Google, або чий Крим?

Порошенко приготовил Путину сюрприз в ООН (видео)

Выборы по-крымски: плакат кандидата насмешил соцсети

Украине не нужны новаторские идеи по выполнению минских договоренностей

Нардеп рассказал о рукоприкладстве Ляшко

Экс-руководитель столичной налоговой отметился золотым рекордом

Парад до Дня незалежності України: символічний та практичний аспекти

Убийство в Одесском СИЗО: видео мести надзирателей шокировало Минюст

Украинские стартапы стали одними из лучших в мире

День на фронті: бойовики змінили тактику провокацій

Возвращение Ющенко: у Ляшко прокомментировали членство экс-президента

Агрессивный хищник отправил львовянина к реанимации

Ставнійчук: Ми не можемо більше брехати самі собі

Шрайк: Украина – бедная страна, стремящаяся к прогрессу

Беспомощность российской власти

Трамп имеет серьезные претензии к НАБУ

РФ агресією проти України воскресила напівмертве НАТО, – експерт

Bloomberg: В международных делах мир доверяет Путину больше, чем Трампу

Що можуть обговорювати Волкер та Сурков

Українсько-російський конфлікт. Всі сторони вважають, що час грає на їхню користь – політолог