Володимир Путін та Сергій Шойгу (фото: Getty Images) Автор: Юлія Акимова
Росія, очевидно, готується до війни на виснаження. Про це свідчать останні перестановки в уряді РФ. Як Володимиру Путіну допоможе новий міністр оборони Андрій Бєлоусов і на що робить ставку Росія, – у матеріалі журналістки РБК-Україна Юлії Акимової.
Під час підготовки матеріалу використовувалася інформація з відкритих джерел, а також ексклюзивні коментарі російського економіста Івана Преображенського та директора New Geopolitics Research Network Михайла Самуся.
Зміст:
- Перестановки у російському уряді
- Підготовка до війни на виснаження
- Нескінченна війна
Росія понад два роки веде повномасштабну війну в Україні, прагнучи окупувати якнайбільше територій. За цей час від планів «маленької переможної війни» Кремль був змушений відмовитися – опір українських військ та активна підтримка Заходу відіграли свою роль. Але мета Володимира Путіна, зважаючи на все, колишня – захопити Україну настільки, наскільки це можливо.
Через численні санкції, нерозуміння того, як побудовано українське суспільство та власну недалекоглядність у Москві були змушені на ходу змінювати тактику. Російська економіка мілітаризується, репресії стають дедалі масштабнішими, а в Кремлі почалися процеси з розбудови уряду. Очевидно, Росія готується до затяжної війни, в якій можливі як мляві бойові дії на фронті, так і спроба повністю заморозити конфлікт.
Перестановки у російському уряді
Володимир Путін вкотре здобув перемогу у так званих виборах і 7 травня заступив на свій п’ятий термін. З цього приводу в Кремлі пройшла інавгурація, де вперше була присутня критично мала кількість іноземних гостей. Свою нову «шестрічку» Путін почав із перестановок у російському уряді і першим, кого це торкнулося, став міністр оборони Сергій Шойгу.
Шойгу так чи інакше перебував в уряді задовго до того, як Путін уперше став президентом Росії. Він, на думку аналітиків, належить до одного з найвпливовіших кланів РФ – клану Юрія Ковальчука, якого називають «гаманцем» Путіна. Про відставку Шойгу ходили чутки задовго до травня. Тут давались взнаки як і різні корупційні скандали, так і провал у війні, яка мала бути короткою і переможною, а перетворилася на важке протистояння з сумними для Москви наслідками.
Замість Шойгу Путін призначив у міноборони Андрія Бєлоусова – фігуру, яку найменше бачили у військовому командуванні, оскільки Бєлоусов – економіст. Або, як його називають політичних елітах Кремля, «рахівник». До свого призначення Бєлоусов обіймав різні посади у російській владі — він був і першим заступником голови уряду РФ, і помічником Путіна з питань економіки, і міністром економічного розвитку.
Самого ж Шойгу не просто звільнили, така практика, як стверджують експерти, в РФ не прийнята, якщо йдеться про близьке оточення президента. Натомість екс-міністра поставили керувати Радою безпеки, а Миколу Патрушева – одного з ідеологів війни та тіньового керівника Кремля, призначили помічником Путіна. Він, за словами прес-секретаря Дмитра Пєскова, займатиметься сферою кораблебудування. Ще одним помічником російський диктатор узяв собі губернатора Тульської області Олексія Дюміна. Якщо для Патрушева такий крок може означати вихід на пенсію зі збереженням «доступу до тіла», то призначення Дюміна експерти називають проміжним етапом у його кар’єрі.
Путін та Білоусов (фото: Getty Images)
У російських політичних колах говорять різне щодо цих перестановок на шахівниці. Одні називають призначення Шойгу його підвищенням, інші стверджують, що нову посаду можна порівняти по суті з відставкою. Джерела Bloomberg, наприклад, зазначають, що Путін «остаточно втратив терпіння» через корупцію в Міноборони, тому, незважаючи на добрі відносини з Шойгу, перевів його до Ради безпеки. Також на його звільнення міг вплинути заколот ПВК «Вагнер», голова якої – Євген Пригожин, який нині загинув, неодноразово звинувачував саме Шойгу в невдачах на полі бою. Останнім часом Путін нацьковував на Шойгу різних людей, зазначає економічний аналітик Іван Преображенський.
«Шойгу — людина, яка прийшла в російську політику за багато років до того, як Путін вкрав перший мільйон. Він явно вважав себе досить вільним у своїх діях. Тепер виходить, що міністра оборони по суті немає. І Путін сам по собі міністр оборони, який безпосередньо взаємодіє з Генштабом», – зазначив Преображенський у коментарі РБК-Україна.
Підготовка до війни на виснаження
Нового міністра оборони РФ Андрія Бєлоусова називають не лише «рахівником». Він, перш за все, представник «воєнного кейнсіанства» — ідеї регулювання економіки державою, а у випадку з РФ, регулювання для потреб, перш за все, армії. І Бєлоусов, і його батько – доктор економічних наук, спеціалізувалися на мобілізаційній економіці.
Саме Бєлоусова вважають одним із творців нинішньої моделі економіки в РФ, яка активно пристосовується до санкцій та вибудовує усі свої процеси навколо військово-промислового комплексу.
«З того набору людей, які сьогодні за Путіна, це, напевно, найефективніша людина. Це такий майже Сергій Глазьєв (колишній міністр економіки РФ – ред.) з погляду його уявлення про те, як треба регулювати економіку, але при цьому, на відміну від Сергія Глазьєва, добре освічений економіст», – зазначив Преображенський.
Аналітики сходяться в тому, що Бєлоусова призначили до міністерства оборони для того, щоб ефективно витрачати та рахувати гроші. Але в тому, як розвиватимуться події далі, експерти розходяться. На думку директора New Geopolitics Research Network Михайла Самуся, Бєлоусов може спробувати боротися з корупцією в міноборони і стане «другим Сердюковим» (колишній міністр оборони РФ Анатолій Сердюков – ред.), проти якого за підсумками його реформ озброїлося все військово-політичне крило Кремля.
«Тут у мене просто виникає питання, чи буде Бєлоусов розвивати корупційні схеми, чорні схеми, чи він з ними боротиметься. Тут цікаво. Якщо він розвиватиме, то нічого не зміниться. Він деякий час проіснує, а потім його теж з’їдять, тому що підставлять і так далі. Я думаю, що це перетвориться на черговий період “сердюківщини”, – зазначив Самусь у коментарі РБК-Україна
Преображенський дотримуються іншої думки – за його словами, Бєлоусов стане «головним по тилу» і не ламатиме стійку корупційну конструкцію російської «оборонки», яка, незважаючи на всю очевидну незаконність, тримається і приносить свої результати.
«Він аж ніяк не некорумпований управлінець, як усі зараз кажуть. Відповідно, красти будуть і при ньому. Але на своїх попередніх постах він не був дуже ефективним. Можна сказати про те, що це, можливо, найкращий із найгіршого вибір Путіна, і навіть після переналаштування зовсім не факт, що російський уряд збудує ідеальну мілітаризовану економіку», – зазначив Преображенський.
Андрій Білоусов (фото: Getty Images)
Тим не менш, той факт, що біля керма міністерства оборони поставили економіста, явно вказує на те, що Путін врахував помилки минулого і не має наміру більше «брати Київ за три дні». Москва активно перебудовує свою економічну політику, на що досить прозоро натякнув той самий Пєсков, заявивши, що «дуже важливо інтегрувати економіку сектору безпеки в економіку всієї країни, щоб це відповідало динаміці поточного часу». Бєлоусова не питатимуть про те, з якого боку обходити Харків чи на якому напрямку розпочати наступ. З нього вимагатимуть гроші.
«Він відповідатиме за те, щоб вся російська економіка рухалася військовими рейками, щоб військова економіка при цьому стала драйвером економіки в цілому, і громадянська економіка активніше не просідала, а навпаки росла за рахунок військової економіки. І щоб ефективно видоїти з російського бізнесу все ці гроші, які він вимушено і через санкції переказав назад до Росії з Заходу», – додав Преображенський.
Нескінченна війна
З усього, що відбувається сьогодні у російському уряді, очевидно, що Кремль готується до війни на виснаження. Йде боротьба за ресурси, і в кого їх більше – той може диктувати умови.
Поки Україна шукає ресурси у союзників, намагаючись налагоджувати власне військово-промислове виробництво, Росія користується лазівками у санкціях, культивує контрабанду та налагоджує ситуативні контакти з країнами-вигнанцями на кшталт КНДР чи Ірану. Той факт, що Путін вирішив нарешті «рахувати гроші», говорить про те, що він планує воювати доти, доки це можливо.
Російському диктатору, перш за все, вигідно, щоб війна тривала якнайдовше, тому що вона – вирішення всіх його проблем. Поки Росія воює, можна не відповідати на запитання, не проводити реформи та посилювати тоталітарні механізми, давлячи на суспільство. З іншого боку, Кремль не цурається ідеї захоплення України. У цьому ключі політику Росії можна, як і раніше, називати опортуністичною – йти до мети, використовуючи всі можливості, які можуть виникнути.
«Зрозуміло, що його ідея – це знищення України як незалежної держави. І з цього погляду справді йдеться про те, щоб продовжувати війну до так званого виконання цілей «спеціальної військової операції», яких ніхто не знає, але всі чудово розуміють, що йдеться про демонтаж України та геноцид українського народу з огляду його самоідентифікації як українців», – зазначає Преображенський.
Але окупація України – це, можливо, лише проміжний етап. Москва не дарма постійно повторює наративи про «колективне зло», вісь якого весь час переміщується — від Берліна до Вашингтона. Для того, щоб виснажити як українське суспільство, так і західні ресурси, Путін, очевидно, поставив завдання побудувати російську економіку таким чином, щоб війна могла тривати не рік і не два. Але втілити свої масштабні плани життя йому навряд чи вдасться.
Путін, Шойгу та Герасимов (фото: Getty Images)
«Поки США не надавали нам допомоги, росіяни мали «вікно можливостей». Зараз у них фактично це вікно закривається. Воно закриється повністю десь у червні, коли українська армія матиме достатньо боєприпасів ракет, бомб. А ще й F-16 , можливо, нарешті прийдуть і друга половина року не так розвиватиметься, як собі планували росіяни», – зазначив Самусь.
Можна поставити економіку на військові рейки, можна завозити контрабандою відносно невелику кількість імпортних мікроелементів, можна продавати нафту, використовуючи тіньовий танкерний флот. Але все це важко протиставити великій кількості сучасної зброї та санкціям, які, як би там не було, мають свій ефект.
Війна, безумовно, вже сьогодні перебуває на стадії виснаження і, судячи з перестановок у Кремлі, буде такою й надалі. І Росія дедалі більше показує світові, що обирає політику ізоляціонізму та мілітаризму. Для України це однозначно один із численних серйозних сигналів. Але також це сигнал для Заходу, який періодично порушує тему переговорів. Стає все очевиднішим – з Москвою у її сучасному вигляді вести якусь дипломатію просто немає сенсу, про що написав радник Офісу президента Михайло Подоляк.
«Росія остаточно самоізолюється і намагатиметься масштабувати війну, розширити її формати, паралельно переналаштовуючи економіку на функціонування в гостро/дефіцитних форматах, так чи інакше здатних забезпечувати різке нарощування мілітарної складової. У будь-якому випадку, немає жодних варіантів, що Росія повернеться до адекватної участі в глобальних процесах, і тому будь-які переговорні формати неможливі», – написав Подоляк із соцмереж.
У такій ситуації проглядається перспектива того, що в якийсь момент західні союзники України зрозуміють – або сьогодні українські військові одержують усе, що необхідно та розіб’ють російську армію, або рано чи пізно російська армія зайде на їхню територію. І, судячи з активізації Штатів та Європи у питаннях отримання зброї, основні гравці на міжнародному полі починають це розуміти.