Чого жадає від України МВФ

МВФ назвав свої умови для відновлення співпраці з Україною, пише у своєму блозі на “Новому часі” виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Дмитро Боярчук. І продовжувати цю співпрацю, звісно, важливо. На нас чекають великі виплати. Цього й наступного року вони не критичні. Але потім виплати наростатимуть експоненціально. І після 2019-го без кредитів МФВ, гадаю, не обійтися.

Цього року нам доведеться виплатити $2 млрд боргу МВФ (це без відсотків). До того ж, поки що незрозуміло, що робити з рішенням Стокгольмського суду щодо загального балансу між “Газпромом” і “Нафтогазом”. 2014-го ми споживали газ, за ​​який ще не розрахувалися. І якщо “Нафтогаз” не визначиться з позицією щодо транзиту, то є ризик, що нам накинуть кілька мільярдів, які ми повинні будемо заплатити “Газпромові”. І це буде додаткове навантаження. Також незрозуміло, як вирішиться питання зі “трьома мільярдами Януковича”. Поки ми справляємося своїми силами в усіх виплатах. До дефолту або кризи не дійде. Але продовжувати співпрацю з міжнародними донорами вкрай бажано.

Читайте также:

Конституционный кризис, реформа СБУ, криптовалюты: что рассмотрит Рада на этой неделе

Криза у відносинах з МФВ серйозна, й мені зараз навіть складно уявити, як уряд і Адміністрація президента будуть із неї виходити. Очевидно, що й МВФ, й інших міжнародних донорів не задовольнить просто факт ухвалення якогось закону. Вони захочуть побачити орган, що діє, орган, який завершить цикл судочинства. Тобто НАБУ ловить корупціонерів, а Антикорупційний суд їх саджає без будь-яких винятків. Просто “демонстрація прогресу” МВФ уже не влаштує.

Проблема в тому, що це суперечить українській політичній реальності. І як вирішуватимуть цей конфлікт? Гадаю, уряд шукатиме простору для маневрів.