Відповідь на це питання шукають багато хто, але не там, де потрібно шукати.
Я би порадив усім, хто буде обирати нового президента, задавати кандидатам тільки це питання. А відповідь оцінюйте з урахуванням написаного нижче.
Первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (стаття 6 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» . Ці повноваження вона здійснює як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. А матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст… (стаття 142 Конституції України).
Тобто юридично суб’єктність територіальної громади забезпечується тим, що вона є суб’єктом права власності. І саме статус громади як власника є підставою на рівні самоврядування виступати їй суверенним носієм владних функцій і повноважень, які вона може здійснювати безпосередньо або деякі з них делегувати виборним радам та їх виконавчим органам – для власного розвитку, ні для чого іншого.
Принципова і аксіоматична теза: власник за визначенням не може делегувати будь-кому своє повне право власності (правомочності користування, володіння, розпорядження) без ризику втратити свою суверенну суб’єктність та статус і компетенцію власника. Саме тому статтею 143 Конституції встановлено, що «Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності…».
Тобто Конституція наділяє виборні органи місцевого самоврядування лише компетенцією управління майном, яке є власністю громад. Управлінець не є власником (хоча й може їм бути), це не тотожні юридичні поняття!
Але всупереч цим засадничим нормам Конституції нормою частини 5 статті 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено: «Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції…».
Зверніть увагу: усі три правомочності права власності громади фактично і по закону знаходяться в руках голови міської чи сільської ради разом з депутатами. і фактично голова ради є розпорядником власності громади – землі, майна, бюджету.
Це означає, що норма частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суперечить Конституції і фактично є правовим інструментом легалізації узурпації органами місцевого самоврядування права власності громад.
Ви чули про “дерибан землі”? Собака саме тут зарита.
За таких умов припис «від імені та в інтересах територіальних громад» має таку ж фіктивну юридичну силу, як припис у сталінській Конституції 1936 року: «Статья 6. Земля, ее недра, воды, леса, заводы, фабрики, шахты, рудники… являются государственной собственностью, то есть всенародным достоянием».
Ця сталінська норма ототожнювала народ і державу і тому була квазіправовою основою диктатури тоталітарної влади. А зараз антиконституційне ототожнювання громади і органів місцевої влади є квазіправовою основою відчуження власності і влади від громади, основою диктатури бюрократії і корупції як форми її відтворення.
Ця норма – феодальна фортеця олігархічного політико-економічного режиму. А ганебна слава України як однієї з самих бідних і корумпованих держав має саме це джерело.
Ця антиконституційна норма більш, ніж що інше, спотворює базові відносини в організації суспільного життя населення всієї України – відносини власності і господарського обміну природними ресурсами, які повинні використовуватися в інтересах як сучасних, так і майбутніх поколінь. Навпаки, ми маємо неправову практику привласнення та хижацької експлуатації цих ресурсів, порушення екології та соціальної, правової культури суспільства.
Україна як країна – сукупність громад.
Цю Україну просто знищують хижаки. І не кажіть мені про “європейський вибір”, про те, як багато зараз державна влада провадить реформ. Як багато будується і змінюється на краще.
Не кажіть мені про демократію.
В СРСР теж була одна велика реформа – будівництво комунізму. І багато будували, та казали про “соціалістичну демократію”.
Тільки ось власність у народу забрали. Комуністична олігархія називалася тоді “партійно-хозяйственний апарат”. Або “номенклатура”.
Краще подумайте про те, як тісно пов’язані власність, свобода, право і демократія.
