Кожний тур виборів приносить щось таке, що на голову не налазить. У цьому турі – це мажоритарники по Києву і, власне, по всій країні, крім Львова.
По моєму округу втретє мажоритарником ішов кандидат, за яким я слідкував усі попередні каденці і за якого мені ні разу не було соромно – Леонід Ємець. Правник, автор багатьох законопроектів (а чим же в Раді й мають займатися), дисциплінований, без прогулів і кнопкодавства, успішний представник України в делегації до ПАРЄ, в усіх конфліктах громади із забудовниками принаймні присутній на місці, й активісти іноді з цікавістю спостерігають, чи дотримуються бульдозери депутатської недоторканості – загальмує, чи ні. Саме на цьому окрузі перемагав уже двічі. Технологічний, уміє проводити рекламну кампаніютощо.
Переможений зеленою баришнею-парашутисткою із Дніпра (?), яка певний час була не в курсі, що наш виборчий округ – то не тільки Печерський, а й Солом’янський район.
Як на мене, це кінець відповідальної перед своїми виборцями політики. Доріг нам не треба, серіали давай.
Чекаю, чим здивують ще місцеві вибори. Я вже думав, що після президентських нічому не здивуюся, але он воно як.
