USD28.2033

Дещо про корупцію: більшість людей це влаштовує

Дещо про корупцію: більшість людей це влаштовує

Товариш написав про мій подив із приводу чудернацької практики в роботі виборчкомів: “Ти дійсно не розумієш? Дуже стисло: 1) політична культура України (якої майже нема, але є вже десь років чотириста) ще із Середньовіччя базується на принципі з фільму “Гараж”: “вовремя предать – это не предать, а предвидеть”; 2) зараз в Україні нема сталих інститутів, система політична лише складається. Насамперед не маємо політичних партій. Те, що зараз у нас так називають, це як літак із соломи десь в африканському селищі: наче натуральний, але не літає. Справжні партії ще треба розбудовувати”.

Відповім у зворотному порядку.

Щодо карго-культу. Його в нас нема й не було (хіба що серед певних нечисленних верств населення в певні періоди за часів СРСР). Аргументую просто: карго-культ потребує обов’язково та щонайперше щирої віри в те, що виготовлення солом’яної копії літака призведе до появи заморських харчів і ліків (чи на що там сподівалися папуаси Нової Гвінеї, де, здається, карго-культ і зародився). Ніхто з українців ніколи не сподівався, що імітація західних інституцій призведе до роботи західних механізмів. Ми все ж таки не наївні дикуни: ХХ століття нас якщо не просвітило так, як треба було б, то циніками зробило вже точно.

Щодо партій. “Правильних” партій (бюджет яких складався би винятково із членських внесків) нема ніде у світі.

Щодо “складання політсистеми”. З 1991 року виборів усіх рівнів було – не злічити. І система, про яку я (дещо педалюючи моє розгублення) написав, – саме склалася. Це позаконституційний, але цілком відпрацьований механізм.

(Що ж до зрадництва й перебіжництва. Сподіваюся – ви не вважаєте цілком серйозно, що це суто українська особливість.)

Читайте также:

Владимир Зеленский должен принять закон об оппозиции и доверить ей работу ключевых комитетов в стране, – Журавский

Далі.

Я розумію: в будь-якій справі, навіть у застосуванні законів, є власне формальний алгоритм, а є те, що зветься “узус”: неписані правила, традиція. Тож я маю на увазі, що певні звичаї можуть бути навіть і кращими (гнучкішими, життєвішими, кориснішими) за закони та інструкції, а інші – навпаки: надзвичайно шкідливими. Або навіть так: за певних обставин і в певний час – корисними, за інших обставин – шкідливими.

Гарний приклад: корупція, про яку я, власне, й написав. (Ви ж розумієте, що корупція – це не лише хабарництво та здирництво, але й отакі явища у виборчому процесі, й безліч інших проявів.)

Я вважаю: час вже від корупції переходити, так би мовити, до “посткорупційної” організації суспільного життя. 
Бо вона, як на мене, після 25 років більш-менш ефективного регулювання економічного, політичного та суспільного життя, втрачає свою ефективність. Найперше – через те, що вже зроблено на шляху до Європи, тобто на шляху поступового впровадження в Україні євростандартів. Я – не лише про ті сотню чи дві ухвалених Радою законів, без яких ми не мали б ані безвізу, ані траншів, ані відкриття в Україні двох сотень іноземних заводів тощо. Сам той факт, що щодня зростає кількість і міцність горизонтальних зв’язків України з Європою (українців із іншими європейцями), саме це на всіх рівнях призводить до конфліктів корупційної традиції з вимогами законності та, якщо хочете, прогресу.

Читайте также:

Легкий способ освободить Киев и пригород от пробок

Чи не найбільша біда корупції (що з часом перетворюється на злочин корупції) – те, що вона регулює суспільне життя певним притаманним їй чином, а саме: корупційна регуляція побудована на жорсткому обмеженні доступу більшості громадян до об’єктивної, правдивої, точної інформації, до можливостей вибору, до рівного з іншими громадянами забезпечення всім – не в останню чергу захистом із боку закону. (Як на мене, дохідливо, переконливо й наочно писав про це наприклад, покійний Дуґлас Норт у своїй книжці “Насильство й соціальні порядки”.)

Читайте также:

Молитвы услышаны? Украинские пленники Путина исчезли из колонии: что известно на данный момент

Коли 1991 року суспільство було розгублене, дезорганізоване, а водночас перебувало у стані певної ейфорії, воно потребувало бодай якихось тимчасових механізмів вирішення безлічі проблем (не забудемо про найголовнішу –  розорення СРСР: в імперії, що розвалювалася, скінчилися всі гроші). Корупція (так само, як чорний ринок), що існувала завжди, перебрала на себе функції держави. Я б сказав: терміново вбралася в державний мундир.

Захтінки vs реальність: топ-6 очікувань від наступного президента

Ми – люди ледачі, байдужі й непередбачливі. Корупція точно так само, як перед тим радянська влада, звільняє нас від відповідальності й потреби самим щоденно вирішувати свої проблеми. Більшість людей це цілком влаштовує. Біда в тому, що корупція розвивається за власними законами (й не хотіла б, а розвивається). Умовно кажучи, із сапрофіта вона перетворюється на паразита.

Тож моє “локальне здивування” щодо виборчкомів треба розуміти у ширшому контексті.

…Чи знаєте ви, до речі, що виборчкоми зобов’язані надавати нам, спостерігачам, найширший доступ не лише до всіх документів (у мене, приміром, є повний особовий склад усіх 79 дільничних виборчкомів 172-го виборчого округу першого туру: це близько 900 людей)? Що я маю право підписувати (не кажу вже про отримання копій із мокрою печаткою) будь-які акти, протоколи тощо? Чому? Бо це передбачено виборчим законодавством.

А от штаби кандидатів у президенти – то добре захищені редути. Навідатися туди й на місці з’ясувати, наприклад, за якими принципами, коли і як підбирали й затверджували їхній склад, як висували представників до виборчкомів, із якої причини замінювали їх і як ці зміни ухвалювали тощо – нічого цього офіційні спостерігачі зробити не можуть: законом не передбачено. Я б сказав так: штаби кандидатів – це такі собі тимчасові закриті угрупування, не підзвітні нікому. Коли штаби Гриценка “кинули” всіх своїх представників у виборчкомах усіх рівнів, це навіть не привернуло нічиєї уваги. Бо ми, як я вже сказав, ліниві й байдужі.

Ну, що ж. Доки ми не цікавитимемося тим, що з нами насправді відбувається, доки не вирішуватимемо самі свої проблеми, нами цікавитимуться й за нас вирішуватимуть інші.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Для политиков реформы – это во-вторых, а может даже в-третьих. Любой ценой удержать себя во власти – вот что для них во-первых."

© Олег Попцов

Регистрация

(Максимальный размер файла 0,5Mb)

Восстановление паролю

Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

Vodafone предоставил доступ к 4G еще в 70 городах

Бабченко: Возврат продажи бояры и фуфыриков ночью – это не просто популизм, это неуважение к своей нации

Бюджетный комитет ВР согласовал дополнительные 3,2 миллиарда на лекарства

Франция и ФРГ увидели “позитивные изменения в реализации” Минска

Audi прекратила работу над воздушным такси

Сколько еще продержится “правительство хипстеров”?

Бабине літо триває! До кінця тижня в Україні переважатиме суха, сонячна та тепла погода – синоптикиня

МКМС скоро предложит кандидата на должность языкового омбудсмена

Зеленский: Освобожденные моряки будут лечиться в Латвии

Астрономы обнаружили необычные “газовые диски” вокруг сверхмассивной черной дыры

Власть имитирует ключевую реформу, без которой невозможен обещанный рост ВВП – Фурса

Загарбники використовують засуджених для підривної діяльності проти України. ВІДЕО

На лінії розмежування затримали бойовика терористичного угрупування “Заря”. ФОТО

Украина везет три фильма на европейский фестиваль DOK Leipzig

Латвия примет на реабилитацию освобожденных украинских моряков

Зеленский в Риге интересовался незаконными активами экс-власти

“Двуглавый” Конституционный суд: судебным крючкотворством конфликт не разрешить

Група “Першого грудня” попрощалася із побратимом – професором Панченком

В Панаме закрыли дело по Порошенко, подан ответный иск к Портнову

Google представил смартфон с искусственным интеллектом