Донбаський курс на катастрофу

У 2014-му ситуація повторилася, тільки місцева “вата” блокувала вже не виставки, а адмінбудівлі. Результат загальновідомий: тепер в управлінні СБУ засідає так зване “МГБ ЛНР”, “кошлаті берети” сидять на голодній “республіканській” пайці, а бонзи “Партії регіонів” “розлізлися межи людьми, мов мишенята”. У глибокому мінусі лишилася й уся Україна, яка замість вирішення внутрішніх проблем змушена гатити величезні ресурси на війну.

Хтозна, чи могло все піти інакше. Особисто я певен, що навесні 2014-го пити боржомі було вже пізнувато: Москва запустила сценарій вторгнення, який розгортався б далі незалежно від того, скільки “антимайданів” розігнала б українська міліція. Навіть якби СБУ переловила всіх болотових та губарєвих, замість них на Донбас зайшли б “зелені чоловічки”, тільки не маленькими похідними групами, а відразу на танках. Набагато більше шансів змінити історію було 10 роками раніше, коли Москва тільки починала готувати ґрунт для вторгнення на Донбас. Мацаки центральної влади простягалися далеко, але замість того, щоб душити паростки сепаратизму, вони лоскотали місцеву “вату” за вушком. Ну ось, тепер маємо…

Читайте также:

Украинское телевидение “потухнет” после выборов

Усі ці спогади, на жаль, викликають не лише виставки про УПА. Судячи з поточних новин, у деяких регіонах України певні сили наполегливо конструюють ситуацію, цілком подібну до донбаської, але роблять це набагато тонше, ніж кондова російська “гебня”. Можливо, це лише моя посттравматична параноя, але хочеться вірити, що уроки 2014-го влада ще не забула й у разі чого почне пити боржомі раніше, ніж нефролог умиє руки. Бо те, що починається досить безневинно, не завжди безневинно закінчується. І не завжди недогляди держави можуть виправити “небайдужі громадяни”, навіть якщо їх збереться 10 тисяч.