Це може видаватися дивним, але Єрмак зробив одну велику позитивну річ. Створив нову точку ціннісного розколу, який дозволяє визначити параметри “свій-чужий”.
Це, звісно, не перша наша така точка. Але для того, щоби зрозуміти себе та своє оточення – їх мусить бути багато.
Наприклад. На Майдані ти мав товариша, який думав так, як ти, але щойно отримав владу, славу чи гроші, чомусь усе в нього змінилося. Чи улюблений ліберальний економіст, який раптом починає втуляти, що торгувати з ворогом – вигідно.
Тобто, щоб оцінити геометричну фігуру, треба знати всі її координати.
Так-от. Таких яскравих “точок біфуркації”, яку створив Єрмак, у нас не було давно. Сперечалися, безумовно, про різне: фемінізм, податки для ФОПів і назву станції “Сирецька”. Але без концептуальних дискусій.
Й от сталось. Дякую вам, Єрмаче, (хотів написати ПІБ, але ліньки ґуґлити – скоро вас і так не стане) за те, що ви виконали функцію лакмусового папірця.
Який після дослідів викидують у смітник, але результати самих дослідів – залишаться.
