NewsOnline24

Журналістку Вікторію Рощину тримали в одному з найжорстокіших ізоляторів РФ – правозахисниця

Фото із соцмереж Вікторії Рощиної

Позаштатну авторку «Української правди» Вікторію Рощину, про смерть якої стало відомо нещодавно, росіяни утримували у СІЗО №2 міста Таганрог Ростовської області РФ. Колишні полонені розповідають, що цей ізолятор відомий найжорстокішими тортурами.

Деталі: Правозахниця каже, що Вікторію Рощину утримували як мінімум у двох тюрмах: виправній колонії №77 у Бердянську та СІЗО №2 у Таганрозі. 

«Обидва місця з перших місяців повномасштабного вторгнення росіяни використовують для утримання як українських військових, так і цивільних, зокрема, жінок», – зазначила Катриченко. 

Пряма мова: «Таганрог (Бердянськ, насправді, також – там катували електричним струмом) відомий як одне з найбільш для українців жорстоких місць утримання на території РФ. Його називають пеклом на землі. Зокрема, у Таганрозі тримають азовців з Азовсталі. Звільнені розповідають про страшні тортури. Там усі, з кого хочуть зробити злочинців, зізнаються у злочинах – оговорюють себе. Потім їх переводять у Ростов та судять».

Деталі: Правозахисниця додає, що «Вікторію утримували у Таганрозі принаймні з травня до вересня 2024 року. У камері-одиночці. Напередодні обміну 13 вересня 2024 року Рощину та ще мінімум одну жінку з Мелітополя вивезли з Таганрогу. Куди – невідомо».

СІЗО № 2 в Таганрозі, серед колишніх полонених вважається одним із найжорстокіших ізоляторів у Росії. Саме сюди з квітня 2022 року почали етапувати захисників Маріуполя.

В МІПЛ повідомляють, що за словами звільнених військовополонених, охорона ізолятора в Таганрозі використовує для тортур – гумовий кийок, дерев’яний молоток та електрошокери. Полонених б’ють під час прийомки, щоденних обшуків і допитів. На допитах бранців змушують зізнатися у злочинах, які вони не вчиняли. 

«Зі мною у камері сидів чоловік. Його щодня водили на допити. Абхази сказали, що битимуть, поки він не підпише зізнання. Топили його у воді, кидали ганчірку на обличчя і заливали водою. В результаті він все підписав», – говорить один зі звільнених військових, ім’я якого МІПЛ не називає з міркувань безпеки.

«Ми весь час чули крики – десь когось завжди били. Бувало, що постійні крики чутно по 15-20 хвилин, потім людина стояти не могла, її закидали в камеру майже без свідомості», – розповідає інший колишній полонений. 

Читайте тексти Вікторії Рощиної на УП.

Передісторія:

www.pravda.com.ua

Exit mobile version