Кому може подякувати корупціонер Злочевський

Микола Злочевський ніби безперешкодно повернувся в Україну – кому він має подякувати за це?

Першу заяву про злочин стосовно Злочевського ми направили до ГПУ в жовтні 2014 року. У заяві надали перелік спеціальних дозволів на видобуток нафти й газу, які компанії Злочевського отримали в 2010-2012 році – саме в часи перебування Злочевського на посаді міністра екології в уряді Азарова.

Нашу заяву долучили до вже чинного кримінального провадження ГПУ від 27 березня 2014 року, в рамках якого правоохоронці перевіряли діяльність міністерства за часів Злочевського та факти отримання спеціальних дозволів на видобуток родовищ компаніями групи “Бурізма”.

Ми навіть ходили в ГПУ на допит у цій справі. Виявилося, що нею вже тривалий час займався слідчий Дмитро Горожанкін, його кабінет був заставлений десятками папок із матеріалами щодо отримання дозволів компаніями Злочевського.

На нашу думку, ГПУ мали підстави оскаржити в суді законність видачі ліцензій компаніям Злочевського й повернути їх назад у власність держави ще 2014 року. Однак не зробили цього. Натомість правоохоронці “допомогли” Злочевському зняти арешт з 23,5 мільйонів доларів, накладений Лондонським судом. Про це ми багато писали і в 2014-му, і в 2017-му роках.

Читайте также:

Кочетков: Что ни говори, а в удивительное время живем. “Хорошо, все будет хорошо!”

Нагадаю, що навесні 2014-го британські правоохоронці арештували підозрілі гроші Злочевського й улітку надіслали в ГПУ запит про міжнародно-правову допомогу. Із матеріалів Лондонського суду ми дізналися, що більша частина з арештованих 23,5 млн дол США – це кошти, отримані від офшорних компаній Курченка за продаж Злочевським Херсонської нафтоперевалки в кінці 2013-го.

Читайте также:

Основні ризики подальшої долі закону про Антикорупційний суд

Ну, а далі ви знаєте – ми про це теж неодноразово писали. Дев’ять місяців САП зволікає із позовом і пропускає шестимісячний строк на подання адміністративного позову, а коли таки наважується піти в суд – той цілком обґрунтовано відмовляє в розгляді справи.

У результаті Холодницький провалив єдиний вагомий результат від справи-порожняка проти Злочевського, що дісталася НАБУ після ГПУ. Звичайно, що розслідувати цю справу далі в САП були не зацікавлені, а тому влітку 2017 року прокурор Іван Федоренко її закрив (документ).

Тепер же керівник САП “вмикає окуня” й каже, що “слідство не зібрало достатньо доказів”.

А генпрокурор взагалі цинічно хизується оборудкою з перекваліфікацією справи, в результаті якої він звільнив Злочевського від кримінальної відповідальності та поповнив казну на смішну порівняно з тим, що вкрали, суму.

Тільки чомусь Холодницький не уточнює, що “погане слідство” – то не детективи НАБУ, а його колеги – слідчі та прокурори ГПУ, а також його колеги – прокурори САП, які умисно, на нашу думку, провалили скасування через суд рішень про надання дозволів, що допомогло Злочевському зберегти контроль над нафтогазовими родовищами.

Це вже певна традиція: справи зливає тандем ГПУ-САП, а винним називають НАБУ.