USD28.2033

Культурна дипломатія – критично важлива для України

Культурна дипломатія – критично важлива для України

19 листопада французька газета Libе'ration опублікувала петицію з вимогою звільнення Олега Сенцова. За кілька днів її підписали кілька тисяч людей, зокрема інтелектуали й митці. Наступного дня в самому центрі Парижа, в театрі Одеон, поруч із Люксембурзьким садом і недалеко від Сорбонни, відбулася подія навколо Сенцова та інших політичних в'язнів Кремля. Театр на 800 місць був заповнений.

І дискусія, і петиція стали підсумком п'ятиденного паризького фестивалю “Вікенд на Сході”, присвяченого Україні. На моїй пам'яті це перша подія такого масштабу про Україну у Франції за останні роки. Тут були Забужко, Жадан, Курков, Сильвестров, Садовська, Карпа, Dakh Daughters і багато інших. Тут були дискусії навколо Городецького й Малевича, показ фільмів Довженка, стрічка про Сенцова, мистецькі акції й виставки. Була увага медіа: статті в провідних виданнях Le Monde та L'Obs, ефіри на Radio France й Media Part. Зорганізувала фестиваль швейцарська фундація “Чорне на білому”. Українське посольство стало співорганізатором.

Кілька флешбеків: ти стоїш у переповненій греко-католицькій церкві Святого Володимира на бульварі Сан-Жермен, слухаєш музику Сильвестрова – й відчуваєш, як погойдуєшся в ритм музики, і навіть твоє тіло стає фізично іншим. Або: йдеш на ретроспективу Довженка – “Земля” й “Арсенал” – у паризькому кінотеатрі під супровід Мар'яни Садовської, яка немов творить цю свою музику тут і зараз: українські колискові перемішуються із сучасними ритмами. Приходиш на Жадана чи Забужко в переповнених залах у центрі Парижа – або дивуєшся, що Куркова, здається, знає півміста. На подіях навколо тебе багато французів, для яких музика, фотографія, картина чи література стають першим контактом із Україною.

Читайте также:

Cтало известно о тайных переговорах и союзном договоре: Будет две, а то и три Украины

Цієї миті розумієш, що культура є мовою, яку зрозуміють значно повніше, ніж мову політики чи економіки. Що найкраще про твій народ можуть розповісти мелодії, кольори, історії, спогади й картини.

За чверть століття незалежності культурна дипломатія у нас досі повноцінно не народилася. Однак саме зараз вона критично важлива. Бо тиждень української культури в закордонному місті розкаже більше, ніж десятки офіційних візитів. Показ українського кіно дасть зрозуміти більше, ніж години розмов. Десять українських книжок, перекладених іншими мовами щороку, знайдуть Україні більше однодумців, ніж сотні електронних листів. Хто це зробить за нас, українців? Ніхто.

Читайте также:

Столовая Рады закупила муку в два раза дороже средней цены – СМИ

Культура не є розкішшю. Вона є щоденною гігієною суспільства. Читати книжки й дивитися хороше кіно так само важливо, як чистити зуби. Але культура також є мовою країни. Без неї ми німі. Вона знімає з нас шапку-невидимку і дає ім'я. Позбавляє нас статусу anonymous і допомагає іншим знайти нас на картах.

Після дискусії про Сенцова одна французька журналістка запитала мене: “Українська та російська – це одна мова?” Тоді я зрозумів, що навіть у прихильних до нас середовищах усе треба пояснювати із самого початку. Із базових речей.

Однак пояснювати – не означає бути глухим. Ми сумуємо, коли нас не помічають, – але самі мало помічаємо інші країни. Ми хочемо, щоб світ цікавився нами, – але мало цікавимося світом. Забуваємо, що розповідати про себе – це завжди розповідати не тільки про себе. Це також розповідати світові про те, що змінює наша присутність у ньому. І чим ми можемо йому допомогти.

Бо, наприклад, історія Сенцова – це не тільки наша історія. Не тільки історія нового російського варварства. Це також історія про те, що сьогодні у світі з'явилися нові дисиденти, за словами французького філософа Мішеля Ельчанінова. А значить, з'явився новий ГУЛАГ. Нові табори, нові тортури. Новий авторитаризм, який зміцнішав за останні десятиліття. Тому наш спільний опір йому – надважливий.

Сьогодні ми схожі на дитину, яка тільки вчиться говорити. Від того, що вона розкаже про себе, залежить те, чи зможе вона стати на ноги. І чи попередить світ про ті небезпеки, з якими вона вже стикнулася

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В политики идут не те, кто знает, что нужно делать, а те, кто знает, что нужно говорить."

© Стас Янковский

Як Донбасові врятуватися, а Україні – вціліти

112 и NewsOne сетовали в ЕС на преграду их подрывной деятельности

Янукович объявится в Киеве, названа дата

Только силой у России можно забрать украденное. Уговоры и договоры бессмысленны

Янукович хочет выступить с последним словом в суде, но позже

ФСБ активно внедряет своих агентов в Украине

РФ будет вмешиваться в украинские выборы – экс-посол США Пайфер

Путин отдал приказ: в храмы УПЦ МП войдет спецназ

Дорого содержать: арестованное судно “Норд” продадут на аукционе

Дикий ветер с мокрым снегом: спасатели объявили штормовое предупреждение и готовят украинцев к худшему

Крым решили “расширить”: подробности новой инициативы

НАТО все ближе: Россия пожинает плоды своей агрессии

Сыну главы СБУ “простили” обвинения участников Майдана – СМИ

Возможно из двух зол украинцы снова изберут знакомое, жадное и хитрое? Возможно! Но лучшим президентом Украины будет тот…

Нам слід бути якомога далі від Росії та її “любові” до України – журналіст

Масштабное ДТП в центре Киева: подъемный кран протаранил 18 автомобилей

Украина может остаться без трансляции Олимпиады в Токио

Кремль пытается подчинить себе выборы в Украине: эти медиа занимаются пропагандой

Ляшко може очолити протестні настрої українців, пов’язані із підвищенням тарифів – експерт

Выстрелы раздавались, когда Росляков уже был мертв: очевидцы упрямо утверждают, что “керченский стрелок” был не один