USD28.2033

Листи з окупованого Донбасу. Контрасти і порожнеча, — блогер з Луганська

Листи з окупованого Донбасу. Контрасти і порожнеча, — блогер з Луганська

Луганськ сьогодні прийняти однією цілісною картинкою практично неможливо. Я думаю, що самі жителі “республіки” бачать його абсолютно по-різному.

Листи з окупованого Донбасу. Контрасти і порожнеча, — блогер з Луганська

Хтось потисне плечима: “Є робота, будинок, а що ще потрібно? Головне – не стріляють!” А хтось довго і в’язко розповідатиме про всі видимі та приховані від очей зміни цих двох років.

Я ходила вчора містом. Осінній день заохочував до довгої прогулянки з фотоапаратом по старому центру. Якщо в кількох словах описати все, що я бачила, на думку спадає тільки два слова: контрасти і порожнеча.

Ні, ця частина міста вже давно не була жвавою і багатолюдною. Район офісів, старих і старовинних будиночків – ровесників міста. Але вчора, в робочий день середини тижня, там було відверто порожньо.

Листи з окупованого Донбасу. Контрасти і порожнеча, — блогер з Луганська

Біля БТІ, здається, все моє життя був магазинчик насіння, землі, горщиків, і садового інструменту. Він був там вже багато років, аж до цього літа, і мав свою клієнтуру. Зараз там порожньо. Можливо, просто збіг, але таких збігів безліч – порожні замкнені бутики на наймоднішій вулиці міста – Демьохіна. Чимало з них працювали ще зовсім нещодавно, кілька місяців тому.

А найсмішніше моє вчорашнє “відкриття” – комісійний магазин “Лідер” на вулиці Радянській замість магазину елітних меблів та аксесуарів “Пасаж” – до війни найдорожчого магазину в місті.

Хіба це не відвертий зріз всього, що відбувається зараз в “республіці”?

Листи з окупованого Донбасу. Контрасти і порожнеча, — блогер з Луганська

Читайте также:

Досить використовувати громадянство держави Україна у своїх політичних ігрищах – нардеп

У більшості луганчан є можливість одягатися тільки з чужого плеча – шукати найкраще в тоннах найгіршою одягу.

Рідкісні ексклюзивні речі не шануються, якщо на центральній вулиці міста в найбільшому магазині тепер величезна комісіонка. І таких комісіонок з різними назвами по місту сотні. Нам пропонують дитячий одяг б/у та іграшки, взуття й одяг для дорослих. На будь-який смак і найменш вибагливий бюджет.

А ще, я зловила себе на думці, що мені відверто шкода втрачати всіх друзів і знайомих, які шукають кращого життя десь. Шкода втрачати частину свого минулого разом з ними, тому що з кожним товаришем, що залишив місто, – шматочок мого життя.

Я думаю, що вони не повернуться вже сюди – обростуть речами, друзями, зв’язками в нових містах свого нового життя… Хтось купує житло, хтось бере позику на нього, хтось просто звикає жити в орендованій квартирі й одним днем.

Читайте также:

Итоги Независимости: главные беды страны глазами Комаровского

І разом з усіма цими уламками розбитого дзеркала втрачається зв’язок між минулим і сьогоденням. У тих, кому не дзвонив вже років сто, запитуєш по телефону: “Ти в Луганську?” І переконавшись, переходиш до суті свого питання.

Вчора місто було анітрохи не гіршим, ніж кілька днів або місяців тому, але набагато гіршим від того, довоєнного Луганська. Можливо, справа в похмурій осені за вікном і холодах, але списувати все побачене на погоду не виходить.

У мого приятеля був офіс недалеко від залізничного вокзалу. Я пройшла вчора там – ланцюг і навісний замок на воротах, брудні вікна і клени крізь асфальт навколо за ці два роки. А трохи далі – розбита вщент школа, в якій було бомбосховище.

Напроти неї працює кафе з видом на рожеві, посічені осколками стіни і штучні квіти – данина загиблим того літа.

Я запитала у приятеля, який живе неподалік, як йому всі ці контрасти. Він здивувався – нормально, жити можна. Він звик бачити їх кожен день і гуляти там з сином, моє запитання було йому незрозумілим.

Читайте также:

Саакашвили назвал президента, который мог изменить ход украинской истории

Листи з окупованого Донбасу. Контрасти і порожнеча, — блогер з Луганська

Ось вони – контрасти нового життя. У м’ясному магазинчику “Імідж” на Карла Маркса горілка “Біла королева” мирно стоїть поряд з горілкою “Спасибі дідові за перемогу!” А поряд – півкілограмовий торт “Кардинал” за 718 рублів, які неможливо уявити. Зазвичай біля цього магазину промишляють жебраки, спираючись на урну біля входу: “Дайте копієчку!”

Листи з окупованого Донбасу. Контрасти і порожнеча, — блогер з Луганська

Минулого ніколи не спіймати. Можна змінити своє ставлення до нього, до змін. Прийняти все або виїхати. Навчитися жити в новому місті, не бачити, що відбуваються або бачити тільки те, що зручно бачити. Бачити в порожнечі усамітнення, а в цих контрастах рух вперед.

Але чомусь за глянцевими картинками, які подають в місцевих новинах, все більше невідповідностей, ніби показують зовсім інше місто, в якому багато життя і багато людей. І оптимізму в кожному ролику і сюжеті так багато, що, як від солодкого, в якийсь момент аж нудить.

Але я люблю своє місто. Люблю ці старі будиночки і старовинні вулиці, які чимало бачили за дві сотні років. Ті, що вижили і пережили багато подій, багато змін і багато контрастів.

Хоча бачити все це відчайдушно сумно – порожнечу і запустіння, фанеру і “клейонку” замість вікон вже два роки і порожній вокзал – символ руху і життя.

У вирішенні щоденних труднощів часто підміна справжнього руху вперед – в оформленні українських пенсій і дитячих виплат, в знятті грошей з меншим відсотком комісії, у вирішенні нагальних питань придбання ліків з України або продуктів за меншу ціну.

А ще отримання гуманітарної допомоги, вклеювання фотографій в паспорт без твоєї участі, але за твої гроші і таке інше, з чого виткане все життя зараз.

Нарікання не чергове подорожчання, але радість від тих само тарифів на комунальні послуги, відсутність тепла і очікування приїзду дітей до свят…

Дрібки щастя, труднощі як приправа до кожного дня. У цьому теж сьогоднішній Луганськ – такий різний і такий порожній, наче вимерлий.

Друзі запитують у мене: “Ти спеціально фотографуєш порожнє місто?” А я не бачу його іншим – мій Луганськ саме такий: порожній і пустельний, контрастний і дуже сумний попри місцеві новини і всупереч рудій осені за вікном.

Яна Вікторова

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (1)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В политике приходится делать много такого, чего не следует делать."

© Теодор Рузвельт

Теплые обнимашки: Усик остро прошелся по своему сопернику перед боем

Кличко вступил в схватку со Шварценеггером в Австрии: что не поделили тяжеловесы

Пожар на столичной фабрике: стало известно о 17 погибших

Мощный взрыв потряс Донбасс: люди боятся выйти на улицу

Температурный рекорд: 2017 год вошел в историю

Крепостные Захарченко: в “ДНР” зреют бунты

Мракобесие в Крыму: в сети поглумились над “традициями” оккупантов

Пьяный пилот поставил под угрозу жизни сотен людей, детали инцидента

Что происходит: в Киеве разъяренная толпа перекрыла дорогу

Денег нет, но вы держитесь: сеть поразили невменяемые цены на продукты в Крыму

Не все и сразу: стало известно, когда в Украине сработают реформы

Мурашки по коже: прощание с украинским героем растрогало сеть

Скандал в НАБУ: антикоррупционеры взялись за своего “разговорчивого” агента

Снежный апокалипсис: сотни домов погрузились во тьму

Сделано в Украине: ВСУ похвастались новейшей техникой

Минские соглашения: журналист указал на тревожную деталь

Ублажали свои хотелки: сколько украинские чиновники потратили на “командировки”

Когда украинские пленные вернутся домой: названы новые сроки

Теперь точно: ученые назвали кровавую дату судного дня

Боевики “ЛДНР” жестко атаковали украинских бойцов, есть раненые