USD28.2033

“Люди не зі страху”: яким був радянський режим у “вегетаріанські” часи “застою”

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"

У головах у мене, поряд із подушкою, завжди є стосик книжок. То більший, то менший. Звісно, склад його змінюється. Зараз у ньому: “Шосте вимирання” Елізабет Колберт (переклад не надто гарний, але російською цей одержавший Пулітцерівську премію зразок нон-фікшн не перекладено взагалі), роман Марини Палєй “Клеменс” (із дарчим написом мені від авторки: з Мариною ми потоваришували завдяки Facebook), зі старого – “Избранные труды” академіка Конрада (щось навернуло перечитати “Столетие японской революции” та “О смысле истории”, – хоча й знаю, що ніякого “смислу” в історії нема… але зміст є!), “Письма об изучении и пользе истории” Болінґброка. Ще – взята з бібліотеки друга збірка покійного Марка Ентіна “Поговорим?..” (збираюся, як догортаю, написати про неї кілька слів)… 

Але найважливіша книжка… ні, книга, – спогади покійної Світлани Тихонівни Кириченко “Люди не зі страху”: 920 сторінок (до того ж 70х100 1/16: професіонали знають цей формат) спогадів про те, що з Україною робили вже в “застойні” часи, які вважають вегетаріанськими. Мені (не можу принагідно не похвалитися) особливо приємно, що Світлана Тихонівна мене кілька разів там згадує. 

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"

Досить передмов. Ось вам для знайомства кілька коротесеньких виписів звідти. Два мікросюжети “мирної” весни 1972-го року.

Перший. За подружжям Бадзьо-Кириченко приїхали – відвезти до КДБ на “бесіду”

“…Щойно ми сіли вранці до мисок із вівсяною кашею, як у двері подзвонили. Юрко повернувся до кімнати з незнайомцем. […] Показав посвідчення, пояснив: має відвезти нас зараз до КГБ [У наш час ми казали тільки “КГБ”, «кагебісти», навіть «кагебе» в середньому роді, ніколи – “КҐБ” чи “КДБ”. – Прим. С. Т. Кириченко] на бесіду, обох. “Доведеться тоді і з донькою, не маємо на кого її залишити. І ми ще не снідали”. Незворушна чемність: “Будь ласка, не поспішайте […]”.

Ідилічна картинка: родинний виїзд до КГБ! Богданка – такий само екстраверт і жабка-мандрівничка, як її мама, – в одну мить розправляється з кашею: “Ми не запізнимося?”. Мені аж смішно: знала б, куди так поспішає. Та їй основне, що “в гості”, разом із батьками, ще й машину подано, як карету Попелюшці.

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"Світлана Кириченко

Машина завернула на Печерськ, отже, до обласного управління. В одному зі стандартних кабінетів на Рози Люксембург на нас чекав, як ми зрозуміли, працівник ідеологічної служби. Назвався: Даниленко. Кагебісти ніколи не зазначали своїх ініціалів у протоколах обшуку, при зустрічах теж лише прізвище – чи справжнє? […]

Нарешті ближче до справи. “Серед ваших знайомих є громадяни інших держав? Не поспішайте відповідати, добре подумайте, згадайте, хто й за яких обставин вас – окремо з кожним із них – знайомив, з якою метою (я ще не знаю, що виділені тут слова – постійні формули кагебістських допитів) . Про що вони вас розпитували, чи обмінювалися ви якимись матеріалами? Кожен із вас дасть письмову відповідь окремо”. Він поклав перед нами по кілька чистих аркушів.

“А мені? – наша дитина, що досі мовчки сиділа біля тата, подала свій рівноправний голос. – я теж хочу писати!”. Звідки ж було нашому патронові знати, що в родині, де батьки, ще й братик-школярик, постійно щось пишуть, найулюбленішим заняттям Дані було сідати поряд і теж швидко списувати цілі зошити власною клинописною абеткою. “Дядя” якось розгублено всміхнувся і поклав пару листків перед нею. […]

Читайте также:

Алена Дегрик Шевцова пытается скрыть уголовные дела за белым пиаром

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"Юрій Бадзьо

Я сіла до столу й швидко написала “список” своїх знайомств з іноземними громадянами. Степан Козак, Флоріан Неуважний, Зіна Геник-Березовська, Юрій Бача. Усе це філологи-україністи – з Польщі, Чехословаччини, що приїжджали до Інституту літератури – чи як аспіранти, чи для роботи в літературному архіві. Тож і знайомив нас не хтось персонально, а спільне місце праці. Розмови? Тільки професійні, на літературні теми.

Кагебіст був явно невдоволений.

– Невже ні про що інше не було мови? І громадяни Польщі, Чехословаччини не скаржилися на недоліки свого життя, а ви не розповідали їм про наші?

Ач, як добирає слова: “недоліки” – не більше.

– Про недоліки нашого життя вони можуть прочитати в наших газетах, що ж про них говорити? – я не приховувала іронії. Внутрішньо торжествувала: мої перші відвідини КГБ переконували мене, що й надалі, у ситуаціях складніших, рівноваги й гумору не втрачу. Найменшого психологічного тиску цих стін не відчувала.

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"

– Лише професійні розмови… І ви хочете, щоб я вам повірив? – не відступався “дядя”.

– О, згадала… Якось ми обідали в ресторані “Динамо” з Флоріаном Неуважним. І, поки чекали азу по-татарському (була там така м'ясна страва), Флоріан розповідав, які смачні супи готувала його бабуся. Рецепт одного – кропового – я навіть записала собі на серветці. Давайте допишу… – потяглася до свого листочка.

Читайте также:

Кошевой из «Квартал 95» резко ответил хейтерам Зеленского: «Просто скажите правду»

– Не треба! – кагебіст різко підвівся.

Ми повернулися до попередньої кімнати. Юрко теж кінчив писати. Богданка, допомагаючи собі язичком, енергійно дописувала сторінку.

– Богданчині “добровільні покази” залишити вам чи можна забрати? – запитав Юрко. Даниленко на якусь мить завагався, але перемогла професійна пильність.

– Та хай уже буде нам, як написала, – він широко всміхнувся, демонструючи жартівливість ситуації, і доклав її листки до наших.

Може, і досі лежать у сейфах?”

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"

Другий. Арешт Надії Світличної і викрадення співробітниками КДБ її дворічного сина.

“Коли я прийшла з роботи додому, Богданка малювала за столом: “А няньо кудись побіг із тіткою Льолею [дружиною Івана Світличного Леонідою Павлівною. — В. Я.]”. По паузі, піднявши на мене допитливі очі: “Наче тітку Надійку арештували…”.

У нашої дитини за півроку до її п'ятиріччя відчутно збагатилася лексика.

Ми не розбивали дитячого світу об жорстоку реальність, але й не вважали за потрібне творити для своїх дітей спеціальні відбілені життєві “сюжети”. Існував натуральний організм нашої родини, її цілісний світ у всіх виявах. Тому й діти не були поза орбітою наших суспільних тривог, переживань, поступово доростаючи до їхнього розуміння. […]

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"Надія Світлична

За півгодини повернулися Юрко з Льолею. Без Ярика [маленького сина Світличної. — В. Я.]. Льоля розповіла про події останніх днів. На допити останнього тижня Надійка ходила зовсім застуджена. Учора мала високу температуру, у поліклініці їй дали лікарняний. Сьогодні вранці, завівши Ярему в ясла, подзвонила до свого слідчого Сірика, сказала, що не зможе прийти, погано почувається. Зрештою, могла і не дзвонити, потім показала б лікарняний на виправдання. Та в нас, як я бачила і по Юркові, спрацьовував механізм людської порядності, невідчужених стосунків між людьми, навіть якщо маєш справу з кагебістами. Слідчий почав просити, ледь не благати – таки бути сьогодні в нього, не затримає її надовго, але дуже треба, щось мусить уточнити. Хвилин тридцять, не довше, адже бачив, що хвора…

Читайте также:

Количество перешедших в ПЦУ приходов перевалило за две сотни

Говорив співчутливо, “людським голосом”, і Надійка не змогла відмовити, одразу поїхала до нього, навіть не зайшла додому по свій клуночок. Тільки ще до Льолі подзвонила. Льоля поспішила на Володимирську, щоб устигнути, не розминутися. […] Минула година, друга. Надійка не виходила. Зв'язатися з її слідчим не було як, ніхто з Льолею не хотів говорити. […]

Льоля відразу подумала про Ярему: чи він іще в яслах? Чи їй його віддадуть? Тому поспішила до Юрка, щоб разом піти по дитину. (Дивно, що Льоля таке могла забути: див. її спогади про цей день у “Час–Time”, травень 1997 р. Але ми з нею опісля все з'ясували й уточнили в присутності Надійки).

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"

Яреми в яслах уже не було. Як розповіла завідувачка, після обіду, коли дітей вклали спати, приїхала чорна “Волга”, їй пред'явили посвідчення і Ярему – просто з ліжечка – забрали. Більше вона нічого не знає.

…Почалися довгі дні боротьби за повернення Яреми. Льоля викликала до Києва Надійчину матір. Їй – 62 роки. Щодня ходили до КГБ удвох, вимагали повернути рідній бабусі (до Льолі в кагебістів одне слово: “Ви йому чужа людина”) дворічного онука. У відповідь: “62 роки надто похилий вік, щоб забезпечити виховання малої дитини. – Де дитина? – Не можемо сказати, але не хвилюйтеся, Надія Олексіївна знає, де її син. Йому там добре. Нічого вам сюди ходити…”.

Минали дні. Ми заходили до Іллінічни [Іллінічна – мати Світличних. Саме так казали на матір, а не українською формою – “Іллівна”. – Прим. С. Т. Кириченко.] на Кіровоградську, бачили порожнє Яремчине ліжечко. Надійчина мати трималася героїчно. Така ж рішуча, вольова, як і її діти. Навіть гумору, гіркого, не втрачала. […]

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"Леоніда Світлична

У п'ятницю було засідання редакції, і я не встигла віднести до ЦК уже переписаного начисто листа [зі зверненням до Щербицького про повернення викраденої дитини; переписаного, бо спочатку листа було адресовано Шелесту, якого якраз тими днями було знято. — В. Я.]. Домашнього телефону в нас не було; повертаючись після роботи, зателефонувала з таксофона до Світличних: нічого нового не чути про Ярика? “Нічого”, – коротко відповіла Льоля.

Тільки зараз, через чверть століття, я почула Льолину розповідь про ті дні: виходить, вона вже знала, що у відповідь на її погрозу сісти з Іллінічною на сходах приміщення КГБ, коли до Києва прибуде Ніксон, їй пообіцяли повернути Ярика. Однак, поки то ще не здійснилося, а тим паче в телефонній розмові, Льоля не збиралася “розкривати карти”. Про мого листа нічого, звісно, не знала. […]

У понеділок я віднесла листа до ЦК на ім'я В. Щербицького. Невдовзі Яремка повернули додому (виявляється, тримали у Ворзельському дитячому будинку), бабуся забрала його в Половинкине. Там він і дочекався виходу з ув'язнення мами через чотири роки”.

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"

Короткий коментар. Це 1972-й рік. Не 1937-й. І це СРСР (“найпрогресивніша у світі держава”) – не Латинська Америка.

P. S. Якщо хтось зацікавиться текстом спогадів С. Т. Кириченко, – можете в Інтернеті не шукати: не знайдете. Сьогодні, за 27 років після набуття Україною незалежності – цих свідчень про те, що таке насправді був комуністичний режим, – годі шукати. Хотів би відсканувати і розпізнати, але ж 920 сторінок! Втім, початок (до 48-ї сторінки) можу надіслати охочим.

P. P. S. Якщо хтось зазирнув сюди випадково, й нічого про Світлану Кириченко та Юрія Бадзя не знає, може переглянути мій невеличкий допис у ФБ 22 квітня 2016 року із приводу її смерті.

"Люди не зі страху": яким був радянський режим у "вегетаріанські" часи "застою"Подружжя Бадзьо-Кириченко

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"У нас начинается тяжелый период жизни: парламентские, затем еще страшнее - президентские выборы"

© А.Лукашенко

Регистрация

(Максимальный размер файла 0,5Mb)

Восстановление паролю

Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

Раскрыта новая подлость оккупантов в Крыму: «Подавляют волю и достоинство»

СБУ подтвердила, что у епископа Гедеона были паспорта трех стран

Apple планирует выпуск нового MacBook Pro с самым большим экраном

Линкявичюс: Запад недооценивает информационное влияние России

Президентская кампания: эмоции против разума

Глава УГКЦ на Благовещение отслужит литургию в Софии Киевской

У Кличко придумали новую схему наживы на коммуналке: “миллионы киевлян под ударом”

Новая Зеландия проверит риски по использованию Huawei в сетях 5G

В Черном море пройдут учения “Си Бриз-2019”

Меркель, виводячи інтереси німців з поля російсько-українського бою, має рацію – політолог

Новая Зеландия хочет повысить налоги для Google и Facebook

Глава ОБСЕ снова высказался о запрете наблюдателей от России

В столице откроются обновленные кинотеатры для детей

Сепаратист-Калоша (Костянтин Бедовой): Організація С14 – вбивці і неонацисти

В кинотеатрах покажут фильм об одном из старейших городов мира

Климкин о конфереции в Мюнхене: Диванная позиция раздражает

Штаб ООС: Російські окупаційні війська 10 разів порушили режим припинення вогню

Суд в Москве рассмотрит аппеляцию на арест четырех украинских моряков

Курченко вызвали на допрос в Генпрокуратуру – повестка

Азаров анонсировал возвращение в Украину: «Все бросил, побежал»