Михайло Подоляк: Україна працює з Трампом, його ставлення до війни та РФ буде змінюватися

Радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк (фото Getty Images) Автор: Данило Крамаренко, Дмитро Олійник

Українська сторона вже працює з командою обраного президента США Дональда Трампа та вибудовує стосунки з майбутньою адміністрацією. І є ймовірність, що найближчим часом його позиція щодо війни з Росією та принципів справедливого миру почне поступово змінюватись. Про це YouTube-каналу РБК-Україна розповів радник глави Офісу президента Михайло Подоляк.

Зміст

• Переговори з Росією та позиція Трампа

• Як Україна працює з командою Трампа

• Як на позицію Трампа щодо України вплине соціологія у США

• Про настрої українців на заморожування війни та переговори з РФ

• Перемога Трампа та удар «Орешником»: чи готова Європа допомагати Україні

• Про контакти та можливу допомогу від Південної Кореї

Переговори з Росією та позиція Трампа

Російська Федерація не хоче переговорів, це все фікція. Вони не зупинятимуться, якщо не примусити до об’єктивного переговорного процесу. Тому немає опції «давайте проведемо переговори, і Росія погодиться на заморожування конфлікту на своїх умовах». Тому що РФ може існувати лише у стані експансії до моменту програшу. Потрібно, щоб наші партнери усвідомлювали це.

На сьогодні є розуміння, яка зброя ефективно себе проявила на полі бою і в якій кількості вона має надходити в Україну. Знову ж таки, і в Росії є великі проблеми з ресурсним насиченням. Вони компенсують це за рахунок Північної Кореї та Ірану і набагато більше інвестують у своє виробництво. Тому інвестиції в європейські виробництва нарощуються, є домовленості про постачання протягом 2025 року.

Для мене трохи дивні всі страхи щодо того, чи призупинить Трамп допомогу. Щоб Росія виграла війну і сказала, що вона у світі домінує? Концептуально це дивно виглядає навіть для конспірологічних версій. Добровільно віддати глобальне домінування? Росія поводитиметься набагато нахабніше в міжнародних переговорах. Не просто говоритиме: нехай Україна ще віддасть якусь територію. Росія наполягатиме на тому, щоб Європа була під її контролем. Щоб НАТО відвело бази на території, де вони перебували до 1997 року.

Тут (з Трампом, – ред.) питання лише у комунікаціях, які потрібно налагодити на рівні президент-президент тощо. І вести роботу, яка стосується пояснення логіки війни та особистих мотивів Путіна. Американці вже підписали протокол про передачу влади від адміністрації Байдена до адміністрації Трампа. Це дозволить команді Трампа глибше зануритися у федеральні програми, отримати доступ до критично важливої інформації, яка чітко фіксує, які російські наміри. Це істотно впливатиме, мій погляд, на сприйняття війни навіть не самим Трампом, а його оточенням.

Президент Зеленський каже, що є домовленості. Головне, щоб вони виконувалися вчасно і в повному обсязі. Ми не говоримо про те, щоб щось збільшити. Хоча б те, що вже проговорено, щоб воно своєчасно надходило в Україну. І це матиме абсолютно конкретний вплив на лінію фронту.

Ми розуміємо, що все залежить від логістики. Якщо раніше ми говорили про те, що треба за рахунок, наприклад, HIMARS знищувати логістику на окупованій території, тепер розуміємо, що основна ресурсна російська логістика – це прикордонна територія на глибину 200-300 км. І якщо будуть масштабовані удари далекобійними ракетами, тоді це суттєво обмежуватиме Росію в ресурсному плані.

Як Україна працює з командою Трампа

Безперечно, йдуть інтенсивні переговори. Не хочу поки занурюватися в деталі, бо все хрупке, комунікація тільки формується. Але я думаю, що не все так однозначно% хто раніше комунікуватиме з Трампом (Україна чи Росія – ред.), той отримає якісь дивіденди.

Росія має і матиме певні комунікації. Для неї важливо всіх вводити в оману, вона має компроматні та фінансові можливості. Вони мають якісь зв’язки, інкорпорували велику кількість людей, які так чи інакше належать до інформаційної, економічної та фінансової галузей. Навіть є політики, які інтегровані до російського порядку денного.

Питання в тому, що ми повинні отримати ці комунікації і над цим треба працювати. Тоді буде голос проти голосу, і ми завжди матимемо більш адекватну позицію, тому що ми дотримуємося міжнародного права. Ми говоримо, що це Захід створив правила, а Російська Федерація порушує. Якщо їй це дозволити, всі правила можна обнулити і спокійно чекати, коли війни будуть масштабовані.

Якщо ви цього не хочете, то маєте використовувати досвід та комунікаційні можливості України. Щоб зрозуміти, що робити в цій війні далі. Тому такі стосунки вибудовуються на різних рівнях. Думаю, вони будуть ефективними.

Я вважаю, що ми недостатньо чітко розуміємо психотипи людей, з якими маємо справу. Путін – зрозумілий. Трамп теж, це психотип лідерського характеру. Грати сценарій, де в тебе вторинна роль – це не для нього. Він прагматична людина, абсолютно чітко порахує плюси та мінуси, які отримає. Тобто збитки від гри в російський сценарій набагато більші, ніж доходності. І, навпаки, гра в український сценарій набагато доходніша з політичної, репутаційної та економічної точки зору. Я не розумію, чому Трамп має піти на збитки, яка логіка у цих діях.

Щоб публічно казати про роботу з Трампом, потрібно спочатку узгодити з американською стороною. Там багато наших делегацій, зокрема військові, депутати постійно в комунікації з конгресменами та сенаторами. Є багато лобістів, великий пласт роботи проводиться. Чекати, що одна-дві зустрічі змінять диспозицію, не треба. Сьогодні суб’єктність України, яка реалізується через комунікації зі США, набагато більша, ніж це було два-три роки тому.

Як на позицію Трампа щодо України вплине соціологія у США

Трамп не може не зважати на думку американців, але громадська думка про допомогу Україні розділена навпіл. Тому що є кілька факторів. По-перше, електоральна кампанія була жорсткою, його команда хотіла відокремити свою зовнішню політику від політики Байдена. Але сьогодні все це потроху змінюватиметься.

І якщо ми вестимемо правильну комунікаційну політику щодо США, а вони будуть вносити корективи у свою інформаційну політику, то ми повернемося до ситуації на початок російського вторгнення, коли 70-75% американців висловлювалися за підтримку України в повному обсязі.

Особливо з огляду на те, що республіканці, які жорстко реагують на авторитарні прояви не тільки Росії, домінуватимуть. І якщо туди додасться ще й те, що американські зброярі зможуть тотально домінувати на ринку, витісняючи ту саму Росію.

Про настрої українців на заморожування війни та переговори з РФ

Тут треба ставити питання, а чи точно Росія хоче замороження конфлікту? Чи точно не хоче реалізувати свою ненависть, яка особливо зросла за останні три роки? Тому що Україна по суті принизила концепцію російської величі, яка дозволяла їм вважатися глобальним гравцем. Вони нас ненавидять набагато більше, аніж до повномасштабного вторгнення.

З іншого боку, бачимо, яка відбувається трансформація у суспільстві. Це максимально агресивна держава, певний «уркостан». Тобто Росія не домовлятиметься про якісь цивілізовані відносини. Вона зацікавлена у тому, щоб Україна перестала існувати. З Росією нема про що говорити, вона нас вбиватиме. І навіть якщо ти готовий домовитися про щось, це зовсім не означає, що та сторона це робитиме з тобою.

Наші люди кажуть про готовність зупинити війну, ясна позиція. Потрібно наполегливо пояснювати справжні мотиви РФ і чому не можна з нею домовитись. Це важко, бо є втома від війни. Є дивні люди, які хочуть хайпонути, начебто все просто, подивіться, що пишуть західні медіа. Нібито знайшли швидке рішення – змусимо Україну програти. Нехай вона віддасть частину територій, а далі нехай Росія визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики України. У західних медіа кажуть, що є якісь глобальні правила, міжнародне право, і водночас про те, щоб простимулювати агресора за рахунок жертви.

Це нонсенс, але дискусія триває. І ми бачимо, що відбувається на виборах у Європі. Є дві проблеми – непроаналізовані ризики, що генерує Росія, і спільноти в тих країнах більше не хочуть колективної безвідповідальності політики. Вони хочуть харизматичних лідерів, які братимуть на себе відповідальність, навіть якщо неправі. Чому я вважаю, що Трамп може запропонувати перебудувати колективну безвідповідальність? Тому що він може показати приклад: є правило, порушуй – відповідай. Це лідерство і людям хочеться тримати таких лідерів у тому числі в європейських країнах.

Перемога Трампа та удар «Орешником»: чи готова Європа допомагати Україні

У Європі зрозуміли, що Росія є абсолютно неадекватною країною. Там ще є політики, які кажуть, що якщо подзвонять Путіну і просто про щось його попросять, то все буде добре і війна закінчиться. Але це не так, і РФ максимально жорсткими ударами після дзвінка (канцлера Німеччини Олафа Шольца, – ред.) показала, що Путін хоче приниження європейців. І коли було використано міжконтинентальну балістичну ракету, стало зрозуміло, що потрібно жорсткіше ставитися до Росії. Що вона не зупиниться на кордонах Донецької області.

Європа змінює політичну риторику, прискорює ті чи інші логістичні дії, розуміє, що треба дофінансувати НАТО та повертати його з політичної у військову нішу. І розуміє, що лише через Україну може вирішити питання безпеки. Україна – єдина країна в Європі, яка може дотиснути РФ безпосередньо у бойовому контакті, хоч би як це дивно не звучало. А для цього треба наситити Україну відповідним інструментом.

Для мене очевидно, що США мають грати в лідерство, про це говорив уже 47 президент. А я не розумію, яка може бути велич, якщо США дистанціюються від великої європейської війни, дозволять образливим для альянсу режимам КНДР, Ірану (який ще паралельно атакує Ізраїль) та Росії не програти війну, маючи нагоду забезпечити програш. Це буде дивне лідерство. Але європейці все ж таки хочуть побудувати іншу систему впливу і дозволити собі активніше впливати на свої правила, на майбутнє і на той тип Європейського Союзу, який буде завтра.

Про контакти та можливу допомогу від Південної Кореї

Південна Корея чітко розуміє, наскільки зростає ризик ескалації на Корейському півострові. Тому що КНДР здобуває бойовий досвід і почне перебудовувати систему тренувань, підготовки військ, і це вже буде зовсім інша армія. Вони тренують своїх офіцерів, це буде армія із практичним досвідом. Вони також отримають додаткові технології, а Росія показала, що якщо не програє війну проти України, агресивно підтримуватиме КНДР. А це означає, що Північна Корея точно атакуватиме Південну.

Південна Корея має прямий запит до України – дайте нам досвід, давайте побудуємо консультативні ради, додатково даватимемо інформацію і так далі. Можливо, будуть обміни зброєю. Зрозуміло, що спочатку це важливо для України. Південна Корея, на мою думку, зацікавлена в тому, щоб її зброя використовувалася в Україні. Тому що вони зможуть потім здобути досвід використання своєї зброї у війні великої інтенсивності.

На жаль, у нас цих комунікацій не було упродовж 2,5 років війни. Але головне, що ці комунікації тепер є, бо і Південна Корея, і європейські країни точно розуміють, що це просто так не закінчиться.

(Чи наважиться Південна Корея на військову допомогу Україні, – ред.) залежить від того, наскільки вона готова брати лідерство. Якщо ви хочете бути лідером, як колишній британський прем’єр Борис Джонсон із чіткими позиціями, то ви ухвалите відповідні рішення. Це безвідносно до Південної Кореї чи Німеччини. Якщо Німеччина захоче ухвалити рішення, вона спокійно поговорить із союзниками та отримає підтримку. На мою думку, сьогодні Німеччині треба демонструвати загальноєвропейське лідерство. Тому що Європа може отримати історичний шанс наростити вагу глобального гравця. Південна Корея теж може цим скористатися. Досить чітко обговорити з партнерами та сказати, що мають ризики, які можна вирішити за допомогою України.

www.rbc.ua