З Матвієм Бідним, на той момент виконувачем обов’язків міністра, ми зустрілися через три тижні після Олімпійських ігор, де Україна здобула 12 медалей. У Парижі функціонував Український дім — Volia Space. У ньому наша делегація розповідала гостям — функціонерам з усього світу, представникам закордонних ЗМІ, інфлюенсерам — про реалії підготовки спортсменів, про війну проти Росії, знайомила з культурою України. Матвій Бідний був серед постійних членів Volia Space. Резонансними стали його слова про кооперацію міністерства з Олександром Усиком у реформуванні вітчизняного спорту.
У розмові з LB.ua Бідний пояснив, як відомство співпрацюватиме з Усиком, розповів про діяльність Volia Space і поділився думками, як реформувати український спорт і не допустити представників РФ і РБ до зимової Олімпіади.
Матвій Бідний
Три тижні минуло після Олімпійських ігор, тож хочемо почути ваші враження й підсумки.
Це перша Олімпіада, на якій я був особисто. Лише тиждень, тому що в Києві дуже багато роботи. Враження різні. Вразили масштаб заходу, комунікаційні, дипломатичні можливості поширення державних наративів. Олімпіада — це дуже важливий івент, до якого треба готуватись усім, аби ефективно використати цей майданчик. У спортсменів і тренерів тут своя робота — підійти в найкращих кондиціях для здобуття перемог, у дипломатів — використати велику концентрацію людей, керівників міжнародних спортивних організацій, урядовців, щоб розв’язати важливі для України завдання.
Якщо говорити про ефективність України та збірної на Олімпійських іграх, як можете оцінити її у відсотковому співвідношенні?
Завжди є що покращувати, але вважаю, що це був наш найпозитивніший кейс спільної роботи: журналістів, спортивних дипломатів — усіх. Сконцентрувалися й чітко визначили цілі, яких прагнемо досягти, відправляючи команду на Олімпійські ігри під час повномасштабного вторгнення. Ми ж розуміємо ситуацію, що поверхово необхідність інвестувати в підготовку спортсменів на тлі війни в Україні не очевидна. Наші спортсмени на Олімпіаді — це не просто люди, які поїхали самоствердитись і вибороти медалі. Це люди, які представляли нашу країну у світі. Дехто у світі волів би забути, що в Україні відбувається, дехто втомився чути про страшні новини й реалії життя України сьогодні, про порушення норм міжнародного права. Для нас це унікальний спосіб нагадати про це на прикладі молодих людей, наших атлетів, які проживають драматичні події в житті. Це гарна можливість продемонструвати, які виклики є в українців на шляху до мрій. З цього погляду виступ нашої команди — спортивної та всіх, хто забезпечував цей сукупний результат, — дуже успішний. Ми бачимо, що в міжнародних медіа, у суспільстві великий резонанс з приводу того, що нам вдалося продемонструвати на цій Олімпіаді — на спортивних аренах і в межах медійного хабу Volia Space, який ми створили, щоб висвітлювати на весь світ, не боячись санкцій, не обмежуючись форматами спортивної арени, висвітлювати сучасну Україну, яка має дуже глибокі культурні, спортивні, наукові традиції, де сьогодні, незважаючи на війну, вирує життя, цікаве життя. Але це все дається ціною наших захисників і дуже великими жертвами.
Під час відкриття мультимедійного проєкту «The Will to Win» 30 липня у Volia Space в Парижі.
Ця Олімпіада принесла багато позитивних емоцій кожному. Який момент став особливим для вас, чому?
Зараз українцям не вистачає ендорфінів. Думаю, наші спортсмени подарували українцям частку тепла, надії, переможної ейфорії, і це дуже важливо. Команда продемонструвала бойовий дух і волю до перемоги, яку зараз відчуває кожен українець.
Якщо говорити про те, що мене найбільше вразило, то це початок роботи Volia Space наступного дня після церемонії відкриття Олімпіади. У Парку націй, крім Дому України було ще 15. У такі дні спортивні керівники відмовляються у 90 відсотків випадків від усіх запрошень. На відкритті ж Volia Space ми мали потужну представницьку делегацію: у нас були міністри спорту різних країн (зокрема й Франції), Себастьян Кое (президент Міжнародної федерації легкої атлетики), Люк Тардіф (президент Міжнародної федерації хокею), велика кількість дипломатів. Нам вдалося здивувати світ учергове. Під час повномасштабної війни проти великого й потужного ворога ми привезли на Олімпіаду велику команду під власним прапором. На тлі нашої перемоги в боротьбі проти допуску до змагань росіян і білорусів це виглядає ще краще. Це було відчуття першого великого успіху. Ми зрозуміли, що не помилилися, що Україна зараз дуже цікава і їй налаштовані допомагати. Основна частина українських спортивних перемог була вже після того, як я поїхав у Київ. Це були яскраві емоційні моменти, які кожен переживав по-своєму.
Міністерка спорту Франції Амелі Удеа-Кастера відвідала Volia Space
Посол України у Франції Володимир Омельченко (ліворуч) під час презентації мультимедійного проєкту The Will to Win 30 липня у Volia Space у Парижі.
Хто з олімпійців вразив найбільше?
Складно обрати когось одного. Позитивне враження на мене склала олімпійська чемпіонка Ярослава Магучіх. Особливо це стосується того, як вона розпорядилася коштами, які отримала за перемогу. Крім того, варто відзначити Ольгу Харлан — велику чемпіонку, авторитета. Вона настільки проста і настільки працьовита людина, яка розуміє, що перемога, яку вона здобула, не дає їй підстав спочивати на лаврах і піднестися десь за хмари. Вона розуміє всю відповідальність і намагається відпрацювати свій статус як професіонал, робить усе, щоб якнайкраще реалізувати той ресурс уваги до себе в інтересах країни, і це дійсно вражає.
Ви з особливими почуттями говорите про Volia Space — Український дім на Олімпійських іграх. Що про таку ініціативу говорили закордонні гості цієї локації?
Не всі спочатку зрозуміли, що це і для чого. Особливо це стосується деяких спортсменів і тренерів. У перші дні до нас приїхала Джамала, ми транслювали драматичний фільм про її родину. Її виступ був щирим і відвертим — сльози самі накочувались.
Volia Space став майданчиком української реальності, айдентики, української кухні. Як наслідок, у нас сформувалася тепла атмосфера.
У цей час найважливіше завдання — просувати потрібні меседжі через наших атлетів, режисерів, діячів культури, музики, кухні, спорту. Ми хотіли показати українське сьогодення, показати, що принесла й приносить ця війна кожного дня в наше життя. Саме для цього створили медіахаб, безліч інфоприводів. Вдалося залучити велику кількість потужних медіа, до яких дослухаються, які будуть поширювати наші меседжі. Я вдячний всій команді, без якої цього не сталося б, — Міністерству молоді та спорту, Національному олімпійському комітету, Офісу Президента, нашим партнерам. Ми швидко все організували, зробили план заходів. Кожні два дні я отримував звіт про зовнішні комунікації, кожні два дні в міжнародних медіа, зокрема CNN і AP, виходило 100–150 оригінальних текстів, які переглядали 5–7 мільйонів людей. Це потужне охоплення.
Під час роботи Volia Space у Парижі.
Наші спортсмени зрозуміли, що наш Дім — це місце, де тебе люблять, навіть якщо на змаганнях вдалося не все. Тут ти герой, тебе смачно нагодують, у колі друзів поділишся думками. Щобільше, до тебе вже приходять міжнародні медіа, тому не треба кудись їхати, шукати можливості, адже ти цікавий усім. Свої перші великі інтерв’ю наші атлети давали саме у Volia Space. Ми створили атмосферу, яка відображає душу України й показує цю поранену душу всьому світу.
Чи є думки створити такий Volia Space в Україні?
Я думаю, що така думка напрошується, але вдома нам не потрібен окремий простір. Я маю на увазі, що сьогодні нам варто приділяти увагу якісній комунікації. Ми хочемо показати медіаспільноті, що нам є що розповісти й показати. У нашій галузі є багато того, що треба транслювати суспільству. Мова про волю до перемоги, дисципліну. Звісно, зараз хейт і деструктив продається краще, є більш клікабельним, але не варто забувати, що ми всі живемо в цій країні. Сьогодні нам треба більше уваги приділяти взаємодії ЗМІ, позиціонуванню наших спортсменів, популяризації здорового способу життя. Для цього не треба шукати окремий простір, достатньо більш професійно до цього підходити. Це стосується і спортивних федерацій, і, безумовно, міністерства, спортивних підприємців. Я вважаю, що за підсумками цієї Олімпіади ми зробили великий крок уперед. Команди самих спортсменів зрозуміли, що треба більш професійно підходити до свого іміджу, позиціонування, до тих сигналів, які ти транслюєш суспільству.
Матвій Бідний
Перед Іграми всіх цікавив прогноз кількості медалей. Чи збіглися ваші очікування з результатом?
Так. Звісно, не всі, на кого ми розраховували, потрапили на п’єдестал. Могло бути більше золотих медалей, але, знову ж таки, це спорт. На попередніх Олімпійських іграх Олександр Хижняк перемагав у фіналі, але втратив-таки золоту медаль. Цього разу він повернувся й виграв. Через такі моменти розумієш, що робити прогнози — дуже невдячна справа. Переконаний, що наші олімпійці виступили позитивно. Вдячний спортсменам і тренерам, які доклали зусиль для цього результату. Вони молодці. Ми всі розуміємо, що жити й працювати в Україні зараз доволі складно, але водночас усі сконцентровані на нашій перемозі. Тиск шалений, пов’язаний з тим, що наші рідні, близькі перебувають у небезпеці. У кожного є ті, за кого ми переживаємо, від кого ми особливо нетерпляче чекаємо повідомлення. Ми постійно моніторимо новини, дивимося, яка російська ракета летить під час повітряної тривоги, ховаємо дітей у бомбосховища. Так само й наші атлети… Треба зважати ще й на те, що рівень фізичних і моральних навантажень у спорті вищих досягнень дуже великий. Важко тренуватись у таких умовах, але наші атлети продемонстрували всьому світу стійкість і волю до перемоги.
Чи впорався Париж і безпосередньо Франція з проведенням Олімпіади-2024?
Я думаю, що так. Завжди можна сказати, що щось можна було зробити краще. Чи могла бути кращою погода на відкритті? Безумовно! Зате є що згадати: сидиш мокрий на трибунах і спостерігаєш за церемонією відкриття. Вважаю, що Париж впорався з організацією яскравої культурно-спортивної події.
Відкриття Олімпіади-2024 в Парижі.
Менш ніж за два роки відбудуться зимові Олімпійські ігри. Як зробити, аби росіян і білорусів не було на них?
Уже цього тижня проводимо велику нараду із залученням робочої групи, медіа, розслідувачів. Ми спостерігаємо, що представники країни-терориста активно намагаються покращити ситуацію для себе, нарощують вплив, роблять спроби повернутись у міжнародні організації. Водночас бачимо їхні слабкі місця. Маємо план дій, щоб не допустити їх до Олімпіади. Усе анонсувати не буду. Ми розуміємо, що часу на відпочинок немає, немає часу насолоджуватися паризькою перемогою над ними. Це не зловтішання над ворогом, а наше розуміння ситуації. Дуже важливо, щоб увесь світ розумів, чому спортсмени з триколором не допущені до змагань. Чому? Тому що цей прапор сьогодні заборонений! Це прапор країни, яка порушує міжнародні правила, це прапор терориста, який убиває мирних людей і руйнує основу, на якій стоїть усе цивілізоване суспільство. Наша місія сьогодні — тримати цей фронт і показувати тій частині світу, яка цікавиться спортом — це величезна аудиторія, що зараз це актуально й правильно, що війна триває, що росіяни не припинили вбивати наших громадян, що вони не припинили окуповувати наші території, що росіяни не припинили свого нахабного міжнародного тероризму.
Окрім цього напрямку, над чим першочергово працюватиме міністерство?
Ми бачимо перед собою широке поле для діяльності. Передусім це те, що я анонсував раніше. Проводитимемо спортивну реформу. Насправді це вже відбувається. У мене були зустрічі з депутатами, функціонерами. У кожному інтерв’ю я пояснюю базові принципи того, що вважаємо за потрібне покращити й змінити. Ми заявили, що бачимо необхідність фокусувати додаткову увагу на масовому спорті. Мої слова подекуди сприйняли так, що хочемо зменшити фінансування спорту вищих досягнень і збільшити фінансування, як іноді зневажливо кажуть, масовки (масового спорту). Це зовсім не так.
Матвій Бідний
Просто ми переконані, що основою спорту вищих досягнень, основою успіху на арені міжнародного рівня є масовий спорт. Це не масовка, а основа, на якій стоїть будь-яка система спорту в будь-якій країні. Що потужнішою та міцнішою буде ця основа, то більше успіхів у нас буде в спорті вищих досягнень. А без основи нічого не буде. Нам важливо створити на основі клубної системи потужну базу спортивних клубів по всій Україні, куди будуть залучені наші діти. Зараз же вкрай мала кількість дітей залучена в систему дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Ми маємо це змінити, збільшити зацікавленість дітей заняттями спортом, зробити його доступнішим. Зрозуміло, що тут є виклики, пов’язані з інфраструктурою, які ми, на жаль, не можемо усунути під час війни. Однак на конституційному рівні, на рівні кадрового забезпечення маємо підготувати цю основу, щоб якомога більше дітей займалися спортом. З іншого боку, дуже велика увага сьогодні сконцентрована на кадровій політиці. На жаль, протягом довгого часу кадрова політика була поза увагою нашої сфери. Ми бачимо брак молодих тренерів, фактично повну відсутність надбань у науково-методичній підтримці наших спортсменів.
У Volia Space кожен другий говорив про те, що не вистачає сучасних методичних наробок. Сьогодні спорт вищих досягнень — це така царина, де без наукових напрацювань і досліджень, без новітніх методик підготовки й відновлення ти нікуди не підеш, не зможеш нічого досягнути. Я не казатиму прізвищ, але коли ми стикаємося з тим, що є різниця в підходах до професійних спортсменів, то розуміємо суть проблеми. У деяких спортсменів щодня беруть кров на аналізи, аби виявити, як вони сплять, як тренуються, як відновлюються, як реагують на ті чи інші навантаження, щоб оптимізувати процес підготовки й відновлення. Водночас є ситуації, коли інші спортсмени за пів року жодного разу не здавали кров для досліджень, бо нікого не цікавить, що відбувається з показниками відновлення. Це та ділянка, на якій можемо досягти великих покращень, якщо сконцентруємось. Тому саме робота з кадрами, з молодими, перспективними тренерами може дати результат. Бажано користуватися також закордонним досвідом, залучати найкращих закордонних фахівців за напрямками підготовки, зокрема, нутріціології, фізіології, функціональної підготовки. Треба працювати з наукою і вирощувати своїх фахівців. Тренер сьогодні — це фактично науковець, тому ця робота довга, але ми маємо принаймні закласти її основу.
Олександр Усик у Volia Space у Парижі.
Коли Олександр Усик приходив у Volia Space, він анонсував революцію в українському спорті. Ви тоді підтримали його. Про що, власне, була мова?
Це про те, як ми плануємо реформувати наш спорт. Ми маємо зрозуміти, що в центрі нашої галузі має стояти громадянин – спортсмен або той, хто цікавиться, вболіває, любить спорт. Не чиновник державного чи місцевого рівня буде вирішувати, хто розвиватиме конкретний вид спорту, скільки ресурсу має отримати той чи інший тренер, спортсмен або федерація, а суспільство, професійна спортивна спільнота, федерації. Спортивна федерація — це громадська організація громадян, об’єднаних за принципом любові, зацікавленості видом спорту. Саме ця організація зацікавлена більше, ніж будь-хто, щоб цей вид спорту в нашій країні розвивався, саме вони знають краще за всіх, що для цього треба. Нам потрібно тільки створити умови, щоб вони могли це зробити. Для цього слід просто перебудувати систему, зробити спортивну реформу.
У чому її суть?
Зазвичай коли є певна функція в держави, створюють комунальну установу, яка покликана цю функцію реалізовувати. Давайте ми створимо комунальний заклад, поставимо свого керівника, який буде призначати тренерів, а ті тренуватимуть дітей… Так це не працює. Керівник — людина, яку часто призначають за принципом лояльності. Вона не має жодних стимулів, щоб це розвивати, вона не знає або не дуже цікавиться цим видом спорту. Ми ж говоримо про те, що мають бути створені громадсько-спортивні клуби як громадські організації, основою яких стануть ті громадяни, які приводять дітей у цей клуб займатися або самі там займаються. Вони мають систематизуватись і отримувати на рівні громади або на рівні держави ті чи інші завдання. Це зовсім інша форма, і такі громадянські спортивні клуби вже ніколи не допустять нецільової витрати коштів. Усі будуть дбати і слідкувати за тим, як використовують ресурси. У них є голос у цій організації, адже вони призначають керівників. Тому їм же цього керівника й знімати, якщо він пофарбує спортивну залу за втричі вищу ціну, ніж на ринку. Вони відразу виженуть тренера, який, не дай боже, вдарив дитину або, можливо, нетверезий прийшов на тренування. Вони не допустять, щоб реальна кількість тренерів була вдвічі меншою, ніж на папері, адже це їхні кошти, їхні діти і їхній вид спорту. Так ми сформуємо колиску громадянського суспільства в спорті. Потім такі спортивні клуби стають членами спортивних організацій — федерацій. Ті самі процеси масштабуватимуться.
Матвій Бідний
Зараз можна говорити про співпрацю між Олександром Усиком і Міністерством молоді та спорту України?
Абсолютно! Ми дуже багато говорили з Олександром. Бачимо спільний шлях, уже намітили кроки, які плануємо реалізовувати. Упевнений, що багато працюватимемо разом.
Коли будуть перші результати?
Ми з вами добре розуміємо, що будь-які зміни у спортивній сфері, особливо такі глибокі й системні, потребують часу, аби досягти значних результатів. Сьогодні маємо низку викликів, які вимагають комплексного підходу, починаючи від недостатньої кількості якісного спортивного резерву до впровадження сучасних науково-методичних підходів до підготовки спортсменів. Пріоритетом є розвиток масового спорту, що закладе фундамент для якісного резерву та сприятиме залученню якомога більшої кількості громадян до активного способу життя та, як наслідок, спорту вищих досягнень.
Другим ключовим елементом є розвиток науково-методичної підтримки наших збірних. Це складник, що безпосередньо впливає на результати спортсменів на міжнародній арені, адже сьогодні світовий спорт неможливий без застосування новітніх наукових методик.
Третій напрямок — цифровізація всієї системи спорту. Це дозволить отримувати оперативні дані, які стануть основою для ефективних управлінських рішень. Суттєвих системних зрушень ми очікуємо вже в найближчі роки, хоча нам потрібен буде певний перехідний період для повноцінної реформи й результатів. Водночас системний вплив реформа має справити й на участь України в Олімпійських іграх-2028 у Лос-Анджелесі.