Абревіатура МВФ мозолить очі, наче колись КПРС. «Керівним і спрямовуючим» він ще не став, але йде до того.
У країнах Заходу влада правішає, грошей тринькає менше, тож роль кредитів МВФ більшає. Вони ж і світлофор транснаціональному бізнесу: зелений або червоний, як кредитний рейтинг вкаже.
Пройде це наразі чи ні не скажу, однаково сюжет не в тему, це із серії чи не послати їм нас, а не навпаки. Поставимось до вимог МВФ відповідально.
Основна, і достатня, передумова якісної пенсійної реформи: однакові правила нарахування і перерахунку усіх трудових пенсій.
На перший погляд здається, що винятком є народні депутати поточного скликання, бо те що вони виробляють працею не назвати. Та справжній виняток – солдати, пенсія яким має нараховуватись від вислуги років, а не за віком.
По-третє – земельна реформа, закон про ринок земель.
Камінь спотикання – ринок орної землі: присадибні ділянки, дачі, земля під нерухомістю продаються давно.
Комуністи і соціалісти проти ринку ідейно, а чого не в захваті демократична опозиція: «Батьківщина», «Самопоміч»?
Причина і взірець перед очима: енергетичний «ринок», інші штучні монополії. До гадалки не ходити, на каві не гадати: роздерибанять українські чорноземи аж гай свисне.
Загроза реальна, чи не найбільша з внутрішніх, бо надто складно буде виправляти прорахунки. Чи можливі запобіжники? Думаю, так.
Перший – обмеження розміру земельного наділу в одних руках.
Другий – обмеження кола власників орної землі громадянами України. Не секрет, що потенційні розкрадачі уже наофшорили «Рогів та копит». Так ось, ніяких юридичних осіб, яких одна людина може наплодити безліч. І замутити так, що у порівняні каналізація джерелом видасться.
Третій – відкритий реєстр усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення. А заодно й усіх інших.
Пам’ятаймо, йдеться не про приватну власність на орну землю. Вона вже є! Для фізичних осіб українців. Тож логічно дозволити українцеві-землевласнику продавати свою землю іншому українцеві-землемрійнику. У межах загальної квоти. І крапка.
Четвертий і п’ятий маяки спарені: аудит і оцінка виконання акціонерами Приватбанку умов реструктуризації.
Це настільки доречно і самоочевидно, що коментувати зайве. Дивно лиш, що знадобилось втручання МВФ.
По-сьоме – створення антикорупційних судів.
Вимога ситуаційна, однак логічна і життєва: ланцюг НАБУ – Антикорупційна прокуратура – Антикорупційні суди потребує кінцевої ланки. Без неї дві перші зависають. Що з сумом і спостерігаємо.
Ця вимога, водночас, і вирок нещодавній президентсько-парламентській судовій реформі. Результат якої, в очах МВФ (а це спеціальне агентство ООН, що має 188 країн-членів!) – потреба вивести з під юрисдикції «реформованих» судів корупційні справи!
Так само, нагальні і очевидні вимоги в соціальній та фінансовій сферах – аналогічний вирок їх керівникам.
Так що послати куди подалі нам є кого. І це зовсім не Міжнародний валютний фонд.
Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO
