Цю ідею так настирливо нав’язують суспільству ось уже кілька місяців, що мимоволі виникає підозра, нібито десь у мінських чи нормандських кулуарах Зеленський уже погодився на її виконання й узяв перед Путіним чіткі зобов’язання, пише для “Тижня” Ігор Лосєв
Ми маємо на увазі постачання української води до окупованого, анексованого й колонізованого росіянами Криму. Якщо раніше про це час від часу щось казали в тестовому режимі всілякі гетманцеви, арахамії та подібні до них, то тепер про це відкрито з парламентської трибуни заявив новопризначений прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Буквально він сказав, що воду в Крим Україна даватиме “хоч цистернами, хоч каністрами, хоч банками”.
Як завжди, капітуляція (бо подача води в Крим є визнанням “нормальності” російської окупації української території) виправдовується “гуманізмом”, сакраментальною фразою: “Там наші люди”. “Зе-команда” чхає на Женевські конвенції, що всю відповідальність за стан справ на окупованій території покладено на окупанта. Тому чинна влада не має великих проблем із розгортанням ідеологічно-пропагандистської кампанії щодо того, що в Росії живе багато “наших людей”, тож Україні начебто треба змиритися з російським пануванням над собою.
Чергові сивохи це посполитим обґрунтують. Ми не знаємо, що ще Зеленський, Єрмак та інші наобіцяли Кремлю в естрадному ентузіазмі, розраховуючи обдурити або український демос, або Москву. “Слуги” зеленої уяви не мають, що таке Москва як політичне явище й наскільки легко її надурити. Якщо не вийде, то об’єктом обману, як завжди, стануть мільйони українців.
Але є перешкода. Це добровольці, волонтери, ветерани, це, зрештою, Збройні сили, які також не хочуть, щоб їх після всіх жертв пошили в дурні. І є ще один дуже важливий чинник – кримськотатарський народ. У їхньому середовищі не проходять “дурилки” про те, що “брати” у Криму помирають через жагу й водички хочуть… Вони чудово розуміють, що тут Зеленський намагається догодити аж ніяк не кримчанам, а Путінові, бо води для населення Криму цілком вистачає. Її бракує російським військовим, російським каральним службам і сотням тисяч колонізаторів, яких РФ штучно завозить у Крим із метою тотального зросійщення півострова та щоб вигнати із Криму попереднє кримськотатарське та слов’янське населення. Ось саме цих агресорів, окупантів і колонізаторів хочуть напувати українською водою Шмигаль, Зеленський і Ко.
Кримські татари збираються у травні поточного року здійснити мирний марш із материкової України в окупований Крим, що дуже небезпечно: російські війська можуть відкрити вогонь. Кримські татари це розуміють, однак усе одно від своїх планів не відмовляються, знаючи, що на них чекає. Людям, яких уже вдруге вигнали з батьківщини, власне, втрачати нічого. Тільки тепер їм доведеться не прориватися в Крим, а після заяви Шмигаля (читай Зеленського) стати на адміністративному кордоні на шляху української води до Криму та стояти на смерть. Лідер Меджлісу Рефат Чубаров уже назвав виступ Шмигаля “капітулянтським ударом у спину”. Кримські татари заявили про свою готовність до “крайніх заходів”. Поза сумнівом, їх підтримає чимало українців. Уражає готовність Зеленського заради схвалення Кремля провокувати у країні, де він президент, внутрішній громадянський конфлікт.
Кримські татари раніше таких різких рухів не робили, бо влада Порошенка бодай якось порушувала питання про Крим на міжнародних конференціях, намагалася прорвати блокаду Азовського моря, атакувала Росію в міжнародних судах. Зеленський такого практично не робить. Тому в Меджлісу не залишилося інших засобів якось впливати на ситуацію. Десятки кримських татар, які працюють в українських установах, уже заявили, що підуть у відставку на знак протесту проти цієї зради українського Криму, коли він де-факто буде визнаний російським.
До речі, кримські татари, які мешкають значною мірою на просторі від Євпаторії до Феодосії та Керчі, від Перекопа до Бахчисарая, найбільше потерпають від безводдя (у сільському господарстві), але категорично виступають проти постачання української води в Крим.
На тлі постійних скандалів із партією “Слуга народу” та швидкого розчарування в самому Зеленському кидати такий капітулянтський виклик патріотичній громадськості щонайменше необачно. Між іншим, улітку цього року вперше за 120 років Україна, за попередженнями гідрологів, матиме серйозні проблеми із власним водопостачанням. Якщо Україна, потерпаючи від посухи, віддаватиме свою воду російським агресорам, то жодні верещання про “там наші люди” не врятує “слуг” від стрімкого падіння всіх рейтингів.
