На схильності Зеленського й Ко до ревізіонізму вдало грають реваншисти – Жумаділов

Давно хотів про це написати. Є дві вади нашого суспільства, що суттєво ускладнюють прогрес української політичної системи та країни в цілому

Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Арсен Жумаділов, повідомляє .

Перше – сприйняття політичного циклу як боротьба добра зі злом. Ті, хто здобуває владу та їхні прибічники, тяжіють до сприйняття своєї перемоги як перемоги добра над злом. Ця оптика призводить до відштовхування здобутків попередніх років не тому, що вони справді шкідливі, а тому, що вони дісталися від попередників. Це вада глибинна та повязана із панівною культурою. По суті маніхейською.

Друге – хибна думка народних обранців, що їхній основний капітал полягає в їхній меритократичній перевазі над тими, хто вибори програв. Якщо простіше, народні обранці часто (хибно) думають, що їхня легітимність ґрунтується на їхніх професійних знаннях і навичках. Це спонукає їх до постійного пошуку свідчень своєї легітимності в тому, що вони мають інтелектуальну/технократичну перевагу над попередниками. Не завжди це вдається, тож така оптика зрештою теж призводить до прагнення дискредитації здобутків минулих років.

Читайте также:

“Замовник” вбивства генерала СБУ, який втік з країни, погрожує гучними викриттями з Німеччини

Обидві ці вади змушують нас бігти по колу щоразу із новим політичним циклом.

Насправді у 99% випадків перемога однієї політичної сили над іншою не є перемогою добра над злом. У 99% випадків це перемога добра в розумінні відносної більшості населення над добром у розумінні відносної меншості населення. Як правило, надбання попередників можна й варто брати за основу та надбудовувати далі для продовження поступу вперед.

Читайте также:

Шулипа: Во власти сидят персоны, которые больше “черти”, чем Аваков и с “рогами” от ФСБ

Насправді основою легітимності народних обранців є вміння заслужити довіру більшості населення. І ця довіра необов'язково корелює із розташуванням політиків на меритократичній шкалі здобутків. Меритократизм, кар'єрне зростання, базоване на заслугах – це прерогатива царини функціонерів, не політиків. Тих, кого обирають на конкурентних конкурсах, а не тих, кого обирають усенародно на виборах.

На схильності до ревізіонізму нової влади, на жаль, вдало грають реваншисти.

Ті, хто намагаються зберегти свої привілеї, несправедливий доступ до публічних благ.

Ті, хто не намагається зробити оцінку, а відтак зберегти здобутки, виправити помилки та зрештою сформулювати ефективніші рішення.

Дуже сподіваюся, що колись нам удасться із циклічної логіки вийти в логіку лінійного зростання та розвитку.