USD28.2033

Наша війна: лінія фронту – всередині кожного з нас

Наша війна: лінія фронту – всередині кожного з нас

Влітку 2014-го відповідь була простою: щоб Імперія зла не відтяла половину, мінімум половину української землі по Дніпро, а може, й по Дністер. Тоді загроза була цілком реальною. І вона, безумовно, здійснилася б, якби не солідарний спротив практично цілої нації. Українці не схотіли стати частиною чужої ієрархії й утратити шанс, бодай шанс побудувати нормальну країну. Можливо, не всі усвідомлювали принади “русского мира” в повному обсязі, тим паче що між нами, ніде правди діти, чимало спільних рис. Соціальна нерівність, свавілля магнатів, патерналістська свідомість значної частини народу, відсутність проекту майбутнього, який замінюється симулякрами з уявного минулого (важить не так різний ступінь доброякісності цих симулякрів, як сам принцип), я вже не кажу про схожі зовнішні декорації з руїн доби “індустріалізації”.

Але є й принципові відмінності: так чи так українці швидко розчаровуються у вождях, схильні здебільшого покладатися на себе, а не на дядечка, зберігають пам’ять про культурну й соціальну норму. І, що головне, попри всю небезпечність узагальнень, дозволю собі стверджувати: нам притаманна повага до свободи як найвищої цінності. Як написано зараз на банері поверх Будинку профспілок на Хрещатику: “Freedom is our religion”. Свобода – наша релігія. Загалом це правда, навіть якщо в конкретних випадках наша свобода вироджується у “принцип трьох гетьманів”.

Читайте также:

Спецоперация на пляже: Холодницкого заметили на отдыхе в компании горячей блондинки

Тоді свободу відстояли. Минуло три з половиною роки. Хлопці все ще гинуть практично щодня. А ситуація змінилася кардинально. По-перше, умовна “міжнародна спільнота” не погоджується толерувати свавілля недоімперії, яка вирішила господарювати на території своєї “сфери інтересів”. Ніякого нового Криму вона більше не проковтне й пручатиметься всіма наявними в неї силами. Сили ці реалізуються через покарання конкретних стовпів московського трону поіменно, що в ідеалі може залишити імператора наодинці зі своїми амбіціями. По-друге, розвіялася ілюзія, що агресора чекають із квітами пригноблені “бандерами” мешканці умовної “Новоросії”, у Кремлі сидять параноїки, але не дебіли. По-третє, в України з’явилася армія, можливо, не така потужна й сучасна, як здається під час військового параду на Хрещатику, але різниця зі 2014-м очевидна. Інакше кажучи, кожен окремий солдат, який втрачає життя в окопі на передовій, уже не думає, що саме його особиста жертва може врятувати батьківщину.

Читайте также:

МВФ: Нужно изменить скандальную норму в законе об антикорсуде

І вже дедалі частіше й чіткіше чути голоси, що досить цієї війни, “на якій наживаються олігархи”, що так не може тривати безкінечно, бо війна забирає найкращих, і це правда! Тільки не варто забувати, що війна йде не лише з конкретною Росією й конкретними росіянами (бурятами, кадирівцями), а й зі способом організації дійсності, зі способом мислення й принципами взаємодії між собою. Є горе­звісний “русский мир”, який, коли може, просувається в підкованих чоботях, а коли ні, то в м’яких капцях. І щойно він почувається господарем на тій чи іншій землі, починає впроваджувати свої цінності, які за століття не дуже змінилися: “православіє – самодєржавіє – народность/скрєпи”. Мир на зовнішньому фронті тут і тепер означає капітуляцію на внутрішньому з усіма можливими наслідками. А це втрата права бути собою, втрата вже згаданого шансу змінюватися й модернізуватися, втрата зовнішнього впливу (хай часом некомфортного), який змушує до реформ.

Війна на Сході – це лише частина війни між минулим і майбутнім, яка точиться в цілому суспільстві на всьому терені України. Лінія фронту проходить усередині мало не кожного з нас, і саме цю лінію боронить людина з автоматом. Оголити її означає загинути як країні, як проекту, як спільноті. Як нам.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"К сожалению, понятия хороший человек и хороший политик далеко не одно и то же."

© Антон Савин

Коронный “компромисс” Таруты

Бомба замедленного действия: выборы в Украине оказались под угрозой, последнее решение депутатов изменило все

В правительстве посчитали, что 6500 – это реальный прожиточный минимум. Такие горизонты нужно ставить – политолог

Звонкая пощечина Путину: в ООН приняли жесткое решение по Крыму

Чому кандидатам у президенти не варто вести мову про економіку

Нова українська школа та старе окозамилювання. ВІДЕО

Що зараз відбувається в Одесі? Коротко про головне

Смолий и дети на видео для взрослых

Потемкинская деревня: крымская “витрина” российского “величия”

Происходит стремительная криминализация регионов. На всех уровнях – мнение

Гриценко призвал оппозицию к объединению, чтобы остановить бандитов при власти

Трамп против спецслужб: почему президент США опровергает все о “российском деле”

Вінницкий 45 завод відсвяткував 75-річний ювілей

Мирный план Новинского заслуживает внимания – политэксперт

У Вінниці пройшов XXII Міжнародний джазовий фестиваль

У Вінниці проломили дах раритетному авто

Налоговая дива Нина Южанина носит часы стоимостью 11 евроблях

У Центральному парку згоріло приміщення ігрових автоматів

Я кандидат технических наук, а не технический кандидат: Гриценко жестко прошелся по своим оппонентам

Это явка с повинной: раскрыта неожиданная правда о новых изменениях в ЦИК