USD28.2033

Наша війна: лінія фронту – всередині кожного з нас

Наша війна: лінія фронту – всередині кожного з нас

Влітку 2014-го відповідь була простою: щоб Імперія зла не відтяла половину, мінімум половину української землі по Дніпро, а може, й по Дністер. Тоді загроза була цілком реальною. І вона, безумовно, здійснилася б, якби не солідарний спротив практично цілої нації. Українці не схотіли стати частиною чужої ієрархії й утратити шанс, бодай шанс побудувати нормальну країну. Можливо, не всі усвідомлювали принади “русского мира” в повному обсязі, тим паче що між нами, ніде правди діти, чимало спільних рис. Соціальна нерівність, свавілля магнатів, патерналістська свідомість значної частини народу, відсутність проекту майбутнього, який замінюється симулякрами з уявного минулого (важить не так різний ступінь доброякісності цих симулякрів, як сам принцип), я вже не кажу про схожі зовнішні декорації з руїн доби “індустріалізації”.

Але є й принципові відмінності: так чи так українці швидко розчаровуються у вождях, схильні здебільшого покладатися на себе, а не на дядечка, зберігають пам’ять про культурну й соціальну норму. І, що головне, попри всю небезпечність узагальнень, дозволю собі стверджувати: нам притаманна повага до свободи як найвищої цінності. Як написано зараз на банері поверх Будинку профспілок на Хрещатику: “Freedom is our religion”. Свобода – наша релігія. Загалом це правда, навіть якщо в конкретних випадках наша свобода вироджується у “принцип трьох гетьманів”.

Читайте также:

Украинскую власть предупредили: Киев поплатится гробами под сине-желтым флагом, если не заткнет рот тем, кто откровенно распространяет сепаратизм

Тоді свободу відстояли. Минуло три з половиною роки. Хлопці все ще гинуть практично щодня. А ситуація змінилася кардинально. По-перше, умовна “міжнародна спільнота” не погоджується толерувати свавілля недоімперії, яка вирішила господарювати на території своєї “сфери інтересів”. Ніякого нового Криму вона більше не проковтне й пручатиметься всіма наявними в неї силами. Сили ці реалізуються через покарання конкретних стовпів московського трону поіменно, що в ідеалі може залишити імператора наодинці зі своїми амбіціями. По-друге, розвіялася ілюзія, що агресора чекають із квітами пригноблені “бандерами” мешканці умовної “Новоросії”, у Кремлі сидять параноїки, але не дебіли. По-третє, в України з’явилася армія, можливо, не така потужна й сучасна, як здається під час військового параду на Хрещатику, але різниця зі 2014-м очевидна. Інакше кажучи, кожен окремий солдат, який втрачає життя в окопі на передовій, уже не думає, що саме його особиста жертва може врятувати батьківщину.

Читайте также:

Ляшко зарегистрировал постановление о моратории на повышение цен на газ

І вже дедалі частіше й чіткіше чути голоси, що досить цієї війни, “на якій наживаються олігархи”, що так не може тривати безкінечно, бо війна забирає найкращих, і це правда! Тільки не варто забувати, що війна йде не лише з конкретною Росією й конкретними росіянами (бурятами, кадирівцями), а й зі способом організації дійсності, зі способом мислення й принципами взаємодії між собою. Є горе­звісний “русский мир”, який, коли може, просувається в підкованих чоботях, а коли ні, то в м’яких капцях. І щойно він почувається господарем на тій чи іншій землі, починає впроваджувати свої цінності, які за століття не дуже змінилися: “православіє – самодєржавіє – народность/скрєпи”. Мир на зовнішньому фронті тут і тепер означає капітуляцію на внутрішньому з усіма можливими наслідками. А це втрата права бути собою, втрата вже згаданого шансу змінюватися й модернізуватися, втрата зовнішнього впливу (хай часом некомфортного), який змушує до реформ.

Війна на Сході – це лише частина війни між минулим і майбутнім, яка точиться в цілому суспільстві на всьому терені України. Лінія фронту проходить усередині мало не кожного з нас, і саме цю лінію боронить людина з автоматом. Оголити її означає загинути як країні, як проекту, як спільноті. Як нам.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В политики идут не те, кто знает, что нужно делать, а те, кто знает, что нужно говорить."

© Стас Янковский

Позор нардепа в прямом эфире: “Быть клоуном – это и есть прямая обязанность”

Президент как моральный камертон общества

Киевлянам отменили повышение тарифов на содержание домов и придомовой территории благодаря команде Юлии Тимошенко

Зачем Садовый “примазался” к строительству аэропорта за деньги налогоплательщиков? ФОТОФАКТ

Украинцев предупредили о провокациях Путина: начнутся после постройки “Северного потока-2”

IBM и Vodafone вместе будут развивать 5G в Европе

Антарктическую станцию “Вернадский” впервые модернизируют

Псевдонаучная “бессарабская карта” по заказу Москвы

Россия стянула ядерные ракеты к украинской границе: что происходит, фото

Убийство Путина: «Каратель планировал бить лидера в глаз, как белку, а потом уже дорезать»

Правительство США готовит против компании Facebook рекордный штраф – WP

Предстоятель ПЦУ сказал, когда состоится его интронизация

Типичная бычка и енакиевская риторика: Зеленский показал, как ведет себя в жизни

Судьбоносный церковный закон всколыхнул Украину: «не имеют права»

Пекин отменил встречу глав МИД Китая и Чехии из-за предупреждения по Huawei

Епифаний прокомментировал закон о переходе церковных общин

Политической воли самой Германии хватило бы для остановки “Северного потока-2” – политолог

Зеленский откровенно высказался о бизнесе в РФ: «Это правда, мы торгуем»

Суд отменил решение о выговоре судье Ларисе Гольник

Телеканал Ахметова запускает в поддержку Порошенко проект “Рождественские встречи с Президентом”