Небесна сотня. Недостатньо просто пам’ятати

Четверті роковини загибелі Небесної сотні майже не відрізняються від третіх і других. З тієї точки зору, що досі за смерть більше ніж 100 громадян в центрі столиці, по суті, ніхто не відповів. А наступного року вже будуть останні роковини для чинної влади, яка впевнено переконувала, що винні будуть покарані. Власне, це моральний і принциповий обов’язок топ-посадовців, як таких, що фактично на кістках загиблих прийшли до влади. Про це у своєму блозі на “Радіо свобода” пише політичний оглядач Олексій Мінаков.

Але питання в іншому. Політики не цураються жонглювати святими символами, хоча, якщо задати контрольне запитання – назвіть бодай п’ять загиблих Небесної сотні – не кожен зможе промовити прізвища. Сергія Нігояна, можливо, і згадають, як першого загиблого. Це добре, а ще? Для когось Небесна сотня – просто абстрактний вираз, фігура мови, без глибинного і змістовного розуміння.

У родичів загиблих вже навіть стадія обурення пройшла – вони зневірились, бо правосуддя безнадійно затягується, в тому числі через втрату повноважень слідчих прокурорів і передачу справ до новоствореного Державного бюро розслідувань (ДБР). До речі, очолює ДБР Роман Труба, який, будучи прокурором, клопотав про відкриття справ проти активістів Євромайдану.

Читайте также:

Страна невыученных уроков: в заложниках у старой парадигмы мышления

Портрети Героїв Небесної сотні – це те, чого не вистачає у кабінетах чиновників. Бо сьогодні там часто висять портрети президента, якого можна щиро обожнювати, але це не скасує прояв радянського атавізму. Не виключення – навіть кабінет 28-річного заступника міністра енергетики Наталії Бойко.

Для когось авторитет «наверху» той, хто тимчасово приходить на посаду президента та відходить або втікає з неї, а для когось – той, хто вже до кінця наших днів буде згори стежити за нашими вчинками і спонукає до ухвалення історичних відповідальних рішень.