Більшість книг, присвячених Україні та опублікованих останнім часом, зосереджені на сучасній історії, яка в більшості випадків обмежується часом останньої Революції гідності або Помаранчевою революцією.
Однак не так багато робіт, які б всебічно відображали сутність і бурхливий характер сучасної політичної історії України, а також показували еволюцію її політичної системи з радянських часів. Книга Тараса Кузьо “Україна: демократизація, корупція і новий російський імперіалізм” – одна з таких робіт.
Використовуючи цей підхід, Кузьо аналізує найбільш важливі галузі соціального, політичного та економічного життя України. Серед аналізованих аспектів можна виділити радянську спадщину України, патріотизм, націоналізм, ідентичність, вплив Росії і Заходу і корупцію. Книга Кузьо складається з 12 глав, кожна з яких концентрується на конкретній проблемі.
Кузьо зазначає, що не менш важливий вплив зробили дисидентський рух, релігія і політика українських комуністичних властей. Останні також були орієнтовані на створення держави. Розуміючи, що це не так очевидно, Кузьо робить особливий акцент на тому, що відносини між Москвою і Києвом часто були далекі від ідилічних. Таким чином, читач краще розуміє вплив як радянського, так і перебудовного періодів на формування ідентичності України після здобуття незалежності.
Внутрішні розбіжності між прихильниками “русского мира” і екстремістськими націоналістами, наявність яких характерна для сьогоднішньої України, з’явилися не в останні 20 років. За аргументів Кузьо, вони є продуктом радянської України, і це повідомлення є однією з найбільших цінностей книги.
У розділі під назвою “Незалежна Україна між двома Вікторами (2004-2014 рр.)” Кузьо аналізує причини і наслідки Помаранчевої революції. Зокрема, він підкреслює роль середнього класу, який, на його думку, з’явився в цей період в Україні. Аналіз також включає такі наслідки революції 2004/2005 років, як зміна політичної системи, соціальне розчарування і руйнування мрії.
У цьому контексті Кузьо описує швидку зміну соціальних настроїв і установок. Він також дуже чесний в описах протиріч і скандалів, які відбулися в “помаранчевому таборі” і стали причиною приходу Януковича до влади в 2010-му році.
Аналізуючи якість уряду Януковича, Кузьо простежує шлях, який привів Україну до Євромайдану, і свідчить про те, що недолік управлінських навичок Януковича в поєднанні зі зміцненням олігархічної системи і дуже слабкою державою стали причиною масових протестів в Києві.
Кузьо також приділяє велику увагу розвитку партійної системи України. Вона починається з краху Комуністичної партії України і закінчується формуванням сьогоднішнього неоднорідного політичного ландшафту. Ця частина книги особливо цікава. Кузьо аналізує різні типи партій і рухів – включаючи екстремістських націоналістів і крайніх правих, центристів і лівих.
Деяким сторонам приділяється особлива увага, таким як Партія регіонів, її Кузьо розглядає в якості партії влади. Що ще більш важливо, Кузьо задає питання: чи є ці угруповання реальними партіями або, може бути, це лише політичні проекти?
Аналіз націоналізму і різного роду прояви ідентичності в сучасній Україні є важливою частиною книги. Це дозволяє читачеві зрозуміти, як процеси, що почалися в Радянській Україні, вплинули на розвиток сучасних етнічних і пов’язаних з ідентичністю конфліктів всередині українського суспільства.
Намагаючись це пояснити, автор зачіпає мовне питання, а потім описує різні неефективні спроби трансформації, а також відродження російських і радянських націоналістичних течій. Він також описує розвиток і причини виникнення сепаратизму, особливо на сході та півдні країни.
Не дивно, що Крим розглядається як окремий випадок. В результаті книга дозволяє нам зрозуміти, що поділ України на Схід і Захід є штучним спрощенням. Реальність насправді багатогранніша і складніша. Кузьо каже про це в своїй роботі, не побоюючись торкатися таких делікатних питань, як антисемітизм і ксенофобія.
Нарешті, Кузьо показує зв’язки між олігархічними кланами, організованою злочинністю, політичною корупцією і газовим лобіюванням. Він пише про те, як норми і звичаї тюремної культури і кримінального світу були перенесені в політичну культуру України. Показовим прикладом цього явища є “сім’я” Януковича – популярна назва донецького клану, який, за загальним визнанням, був основою державної системи України в роки до Євромайдану.
Переклад – Андрій Сабадир
