USD28.2033

Незручна активність небайдужих громадян

Незручна активність небайдужих громадян

Активні люди незручні. Майже нікому, якщо придивитися ближче. Але понад усе вони дратують людей системи. Неважливо, охорони здоров’я, культури, освіти чи оборони, пише для “Тижня” Єлизавета Гончарова

Ми гучно міняємо закони, щось реформуємо та демократизуємо, але все залишається на своїх місцях: бажання простих громадян долучатися до змін у більшості випадків викликає в державних службовців злість, обурення та ненависть. Я написала б щось про психологічні аспекти складності зміни світогляду, але на практиці все простіше: активні люди просто заважають красти, задовольняти особисті інтереси, зміцнювати вертикалі та горизонталі.

За логікою здорової людини поява в окремій громаді небайдужих громадян, що звертають увагу на проблемні питання та намагаються шукати рішення, – мегапозитивний момент. Засоби, алгоритми й навіть кінцевий результат не такі важливі, як це цінне бажання бути свідомим та активним громадянином. Із механізмами можна працювати, вчити, змінювати, а ось із байдужістю точно нічого не вдієш. Тому активні люди – це певне надбання громади та країни. Але ні, найзатятіші вороги чиновника різного масштабу не пофігісти, які пройдуть повз злочин, не допоможуть людині, спостерігатимуть за неподобством, а активні й тому незручні люди. Бо тут є своя логіка, і це логіка зовсім не здорового суспільства.

Нещодавній гучний скандал, що спалахнув під час обрання Громадської ради при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, засвідчив: громадянська активність переселенців, яка була розбурхана війною, стає такою помітною, що вже треба підключати “важку артилерію” для нейтралізації особливо “буйних”. Не обговорюючи вартості тих, кого обрали, і тих, кого залишили за дверима, на цьому прикладі можна просто констатувати: на сьогодні механізм, де впливати можуть тільки обрані (дуже часто правильні та зручні), перетворюється з демократичного інструменту на інструмент боротьби з тими, хто намагається контролювати (вказувати на помилки та навіть злочини). І, зрозуміло, тема Донбасу сьогодні дуже “грошова”, тому боротьба із прозорістю триває на всіх фронтах.

Читайте также:

Военное положение в Украине: что это значит и как изменится жизнь каждого украинца

Бо інший дієвий інструмент боротьби з активністю – навмисна таємність. Для охорони цілісності системи й окремих її складників у нас традиційно зберігається маніакальний культ закритості. Коли в ЗМІ з’являються повідомлення про злочини проти дітей – вихованців державних закладів, натовп обурюється: куди дивилися, чому таке можливо, щоб людей били, ображали, продавали у фактичне рабство, навіть ґвалтували? А скажіть, хто мав на це дивитися? Профільні чиновники, які в реальності нашої держави пов’язані одне з одним круговою порукою? Чи “правильна” громадськість, якій на свята показують чисто одягнутих дітей, що читають вірші?

Читайте также:

“Кремлевский сценарий” для венгерских СМИ и стратегия Орбана против Украины

Досі пам’ятаю, як мало не вчаділа від свіжої фарби, коли разом з організацією інвалідів приїхала в один з інтернатів для хворих людей: напередодні заздалегідь анонсованого візиту в кімнатах для прикутих до ліжка було зроблено поверхневий ремонт. Звичайно, самих людей на час його проведення ніхто й не думав переселяти. Як вони пережили це жахіття, страшно подумати.

Читайте также:

Юрист “Квартал 95” раскрыл правду о заработках Зеленского в РФ: “возбудили уголовные дела”

Також із особистого досвіду знаю, що потрапити в такі заклади (школи-інтернати, дитячі будинки, спеціалізовані заклади для людей похилого віку чи будинки для людей з інвалідністю) важче, ніж у тюрму. Навіть якщо ти маєш посвідчення журналіста чи є членом громадської організації та знаєш усі закони і правила про охорону приватності. І йдеться не про пусту цікавість анонімного індивіда, що нудьгує без гострих вражень, а про бажання допомоги чи висвітлення проблем людьми, які виявляють соціальну активність за цією темою.

Оприлюдни хоч трохи несхвальний матеріал чи відгук, винеси на загал історію, де потрібен порятунок, поцікався, чи справедливо розділена гуманітарна допомога, – і двері цього закладу (а інколи й решти в межах досяжності), найймовірніше, будуть для тебе назавжди зачинені. Звичайно, під приводом безпеки та спокою вихованців. Ось так ми разом із водою виплескуємо й немовля, роблячи з державних закладів територію тотальної несвободи та свавілля. Що ще раз доводить: існування цих закладів у тому вигляді, які вони є на сьогодні, – суцільне зло та спадщина тоталітаризму.

Якщо розглядати питання в площині виявів активності як протистояння системі, стає зрозуміло, чому так здетонувала нещодавно тема “узаконення” військового волонтерства. Важко заперечувати тезу, що під час війни цивільні люди не повинні перебувати на лінії фронту з міркувань безпеки та військової таємниці. Та й час, коли через усю країну на передову везли бусики з картоплею чи питною водою, вже минув. Але реальність така, що на лінії фронту й без волонтерів перебуває купа цивільного народу, бо подекуди окопи містяться посеред городу з кабачками. Чим ці люди принципово відрізняються від волонтерів? Та й кричати про фейкові та реальні “зради” на весь світ можна й зовсім не виїжджаючи на передову, було б бажання.

Але тенденції дуже нагадують звичний алгоритм усунення громадськості від контролю чи допомоги. Тому в багатьох активних людей і з’явилися причини припускати, що за цим стоїть створення механізму жорсткого впливу на волонтерів – від перепису та зберігання особистих даних, що небезпечно, особливо для представників прифронтових районів, до можливості обмеження та фільтрування спілкування “неблагонадійних”, покарання занадто активних. І межа в цьому питанні така тонка, що часу та сил для обговорення точно не треба шкодувати.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Власть чаще переходит из рук в руки, чем от головы к голове."

Нашла к чему придраться: омбудсмен РФ не встретится с Денисовой

Бан под дых российской пропаганде

“Голосую за Зе! И мне По!”: фильм Зеленского о Донбассе поставил всех на уши, “впервые пойду на выборы только ради него”

Вінницьких копів визнали кращими в Україні за результатами минулого року

У Вінниці невідомі розбили вікна громадської приймальні БПП

Головна причина російської невдачі в Україні

В Киеве презентовали фильм о подготовке в РФ религиозных экстремистов

У Вінниці жінка потрапила під трамвай

У Вінниці затвердили “Концепцію інтегрованого розвитку” на наступне десятиліття

Дело Майдана: названы “камни преткновения” в поиске виновных

Украинская коррупция оставила след в 65 странах мира – НАБУ

Момент істини для “Північного потоку-2” й українського транзиту

Архивное фото главаря “ДНР” Пушилина слили в сеть: “Дело Мавроди процветает”

СБУ: Один из депутатов руководит созданием избирательных пирамид

“Майдан выгнал или Путин выманил”: всплыли скандальные детали побега Януковича

Facebook закрывает приложение, “шпионившее” за подростками

П’ять років декомунізації: від дерадянізації – до деколонізації

САП направила в суд дело Омеляна

Команда Зеленского срочно обратилась к украинцам: “Это провокация, не верьте!”

Apple и Goldman Sachs могут выпустить собственную платежную карту