Російський військовий у Маріуполі (фото: Getty Images) Автор: Юлія Акимова
Українці в окупації без паспорта Росії з 2025 року вважатимуться для Кремля "іноземними громадянами". Як загарбники змушують людей оформлювати російські документи, чому це перетворилося на питання виживання та як на це реагують в Україні, – у матеріалі журналістки РБК-Україна Юлії Акимової.
Російська окупація ніколи не мала на меті виключно силовий метод утримання територій. Російська окупація – це колонізація захоплених земель та його подальша інтеграція у » русский мир». Для цього в Кремлі використовують розгорнутий інструментарій, який включає сотні процесів – починаючи від насильства і закінчуючи пропагандою.
Одні із найпотужніших інструментів російської колоніальної політики – паспортизація. Примушуючи людей брати документи окупаційної влади, Росія таким чином пов’язує їх зі своєю системою, змушуючи «присягнути вірність» Москві. Розрахунок йде на те, що людина, яка живе тривалий час в умовах окупації, рано чи пізно змириться з цим фактом і почне ідентифікувати себе як російського громадянина.
Росія почала нав’язувати свої паспорти майже відразу ж, спростивши схему їх отримання фактично до кількох дій. Спочатку мешканці захоплених регіонів могли обійтися без російських документів, вишукуючи різні лазівки та білі плями. Але Кремль крок за кроком закриває лазівки і підсвічує білі плями, фактично не залишаючи людям вибору — або ти береш паспорт РФ, або твоє життя у себе ж вдома стає нестерпним.
Безальтернативне громадянство
«Ще з 2014 року українці в окупації почали називати російські паспорти аусвайсами. І я думаю, що це зрозуміла паралель. Люди не сприймають це як паспорт», – каже адвокаційний директор Центру прав людини Zmina Олена Луньова у коментарі РБК-Україна.
Під час Другої світової війни німецькі війська, захопивши Україну, за деякий час стали вимагати у мешканців оформити «аусвайси» – документи, що засвідчують особу. Згідно з тисячами свідчень, без аусвайсів в окупації було важко, їх просили на кожному кроці. Аусвайс не був німецьким паспортом, німці не намагалися змусити українців стати громадянами Німеччини. Росіяни ж, роздаючи свої «аусвайси», саме цією метою й задаються – отримати собі нових громадян РФ.
Росія як держава-експансіоніст відразу ж після розвалу СРСР підготувала у себе в законах опору для колонізації інших країн. Наприклад, завдяки різним шпаринам Кремль міг спокійно проводити паспортизацію громадян, які здобули незалежність у 1991 році, а у 2007 році суд Росії продовжив дію радянських паспортів назавжди.
Жителі колишніх радянських республік отримували привілеї, якщо «присягали на вірність» РФ. Також у російських законах є категорія «носія російської мови». Ще 2006 року стартувала програма «переселення співвітчизників», а 2020 року, незважаючи на опір як української влади, так і світової спільноти, Україна, Білорусь, Казахстан та Молдова потрапили до списку «привілейованої» категорії країн, які можуть отримати російське громадянство та дозвіл перебувати у РФ за спрощеною процедурою.
У Москві всю цю конструкцію спрощення намагаються піднести як союзний жест – простягнуту своїм «братам» руку дружби та взаємовиручки, згадати славні часи Радянського Союзу, коли всі п’ятнадцять республік жили як «одна велика дружна сім’я». Насправді нічого спільного ні з дружбою, ні з союзництвом у цієї політики немає – вона вигідна тільки Кремлю, тому що спрощує майбутню інтеграцію захоплених регіонів у російський простір.
Процес отримання паспорта (фото: Getty Images)
Для захоплення чужих територій у РФ теж підготувалися — ще 2001 року в російському законодавстві прописали процедуру «приєднання» до себе інших держав. Звідси пішли «референдуми», які згодом проводили на окупованих територіях України. Для людей, які мешкають на цих територіях, російські закони люб’язно пропонують так звану «оптацію» — можливість вибору громадянства. Але законодавство РФ досить гнучке і здатне змінюватись, залежно від бажань верхівки Кремля.
У вересні 2022 року, після «референдумів», які провели у захоплених регіонах України, усіх мешканців закликали присягнути на вірність РФ, отримавши російське громадянство. Спочатку за людьми зберігалося формальне право мати український паспорт та не міняти його на російський. Достатньо було оформити посвідку про проживання, але насправді зробити собі цей документ було фактично неможливо.
Наприклад, у Херсоні на 19 центрів видачі паспортів працював лише один із видачі ППП. Для того, щоб отримати цей папірець, людині потрібно зібрати величезний пакет документів, а це фактично нереально, враховуючи той факт, що російська армія, захоплюючи той чи інший населений пункт, буквально стирає його вщент з усіма будинками, квартирами і документами, що зберігаються там.
З іншого боку, у законах РФ досить хитро прописані умови отримання ППП. Наприклад, людина не може отримати дозвіл на проживання, якщо здійснює «екстремістську» діяльність, а це поняття в Росії воістину не має меж. Статус «екстреміста» можна отримати буквально за все – від жовто-блакитної стрічки на одязі до порожніх плакатів. Все зводиться до того, що українцю в окупації не залишають вибору – йому нав’язують громадянство РФ як єдину можливість залишатися вдома в Україні.
Як РФ перекриває повітря українцям в окупації
Процедура нав’язування паспортів в окупованому Криму та Донецькій, Луганській, а пізніше та Запорізькій із Херсонської областях відрізняється. На захопленому півострові одразу провели «референдум», автоматично зарахувавши кримчан до громадян РФ. Росіяни, прагнучи здатися лояльними, оголосили, що можна відмовитися від громадянства, але виділили на це 18 днів і максимально ускладнили процедуру. У результаті з 3,2 мільйонів людей, які живуть Криму, лише трохи більше 3 тисяч встигли відмовитися від російського паспорта.
У Донецькій та Луганській областях аж до 2021 року паспорти РФ були однією з опцій, але не обов’язковим документом. Натомість людей активно змушували отримувати документи «молодих республік», перетворюючи їх на громадян неіснуючих держав. У 2021 році паспортизація стала агресивнішою – людей лякали, що без паспортів РФ їм стануть недоступні багато послуг та соціальних гарантій.
Судячи з усього, вже до цього часу Кремль вирішив, що розгорне масштабну війну проти України, а для цього потрібен був мобілізаційний ресурс – його вирішили брати з окупованих Донецької та Луганської областей у кращих традиціях колоніальної політики. Хоча, коли в Росії зрозуміли, що існуючим мобресурсом не обійтися, мешканців окупованих територій почали забирати на фронт незалежно від паспорта.
Російські окупанти у Бердянську (фото: Getty Images)
До великої війни цим питанням опікувався Владислав Сурков – колишній заступник голови уряду РФ, відомий ідеолог інтеграції українських територій у російський простір. Пізніше його на цій посаді замінив Сергій Кирієнко. Сьогодні він активно їздить у захоплені російською армією регіони та перевіряє «якість робіт».
У квітні 2023 року, через півроку після «референдумів», Володимир Путін підписав указ, згідно з яким мешканці захоплених регіонів, які відмовилися від російських паспортів, зможуть залишатися на цих територіях лише до 1 липня 2024 року, після чого, згідно із законом РФ, вони будуть називатися «іноземними особами» та підлягати депортації. Пізніше, коли у Кремлі зрозуміли, що темпи паспортизації їх не влаштовують, день депортації перенесли на 31 грудня 2024 року. І розпочали реалізацію більш радикальних заходів.
Все почалося з «бюджетників» – лікарям, вчителям, працівникам ЖКГ та муніципальних органів створили умови, у яких без паспорта РФ вони більше не можуть отримувати зарплату. Наприклад, у Сніжному (Донецька область) звільнили десятьох лікарів за те, що вони працювали без російських паспортів. На їхнє місце привезли медиків із Самари.
Потім взялися за підприємців – їх зобов’язали перереєструвати свої бізнеси на підставі російських паспортів. Крім того, директорам фірм потрібно повідомляти місцеве «керівництво», скільки людей у їхній компанії не отримало окупаційних документів. Подібна ситуація сталася у Горлівці, де на підприємства прийшли розпорядження надіслати списки тих, хто не отримав паспорт РФ до «міністерства державної безпеки ДНР» до 1 січня 2024 року.
Далі окупанти заборонили виплачувати людям пенсії, якщо не взяли документи РФ. Випускник школи не отримає атестата про здобуття середньої освіти, якщо не надасть паспорт Росії. Лазівки стають все вужче і вужче – тепер людині відмовлять у медичних послугах, якщо вона не має страхового поліса, для якого потрібен паспорт РФ, не зможе оформити банківську картку, не запише дитину до дитячого садка, не влаштується на роботу. Поступово мешканець окупованої території став настільки обмеженим у своїх можливостях, що отримання паспорта перетворилося на питання виживання, каже голова Запорізької ОВА Іван Федоров.
«Ми маємо визнати, що, на жаль, сьогодні без рашистського паспорта на тимчасово окупованій території неможливо жити. За два з половиною роки було приблизно п’ять хвиль і таким чином ворог змушував паспортизуватися наших мешканців. Спочатку це була показова пропагандистська історія, коли наших людей примушували. брати російські паспорти прямо на камеру. А потім ворог почав затискати людей у лещата і унеможливлювати їх перебування у себе вдома», – каже Федоров у коментарі РБК-Україна.
Останні «нововведення» окупаційної влади з подачі Кремля фактично ставлять крапку у питанні, чи можна ігнорувати примус до громадянства РФ. Якийсь час тому з’явилася інформація про те, що окупанти змушують людей переоформити своє власне житло згідно із законодавством РФ. А для того щоб це зробити, потрібен паспорт, про що говорить Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець.
«Згідно з новими «законами», у власників майна, що знаходиться на ТОТ (тимчасово окуповані території – ред.), є 30 днів, щоб особисто з’явитися до органу місцевого самоврядування та заявити свої права на майно. Власник повинен надати документ, що посвідчує особу, зокрема , паспорт громадянина РФ», – повідомляє Лубінець у коментарі РБК-Україна.
Жителі окупованих територій змушені отримувати паспорти РФ (фото: Getty Images)
Якщо майно не зареєструють у російських системах протягом 30 днів, воно згідно із законом РФ, офіційно вважається «безхозним», а це означає, що окупанти можуть «на законних підставах» вигнати людину з її власної квартири та націоналізувати її. Пізніше вона перейде до рук муніципалітетів, а потім її або продадуть росіянину, який вирішить переїхати до умовного Маріуполя ближче до моря, або віддадуть російським солдатам чи ФСБ.
«Очевидно, є кого заселяти в це житло, тому що дуже багато всього зруйновано. Замість того, щоб будувати щось нове і туди заселяти людей, набагато простіше незаконно експропріювати житлову нерухомість під приводом того, що її власники не отримали російські паспорти, або не здійснили реєстрацію майна. Ми бачимо, що Росія робить все можливе, щоб люди на окупованій території отримали паспорти», – каже Луньова.
Багато хто з тих, хто залишив свої будинки в окупації і переїхав на підконтрольну Україні територію, змушені були повернутися і переоформити документи, щоб не втратити майно. Причому багато людей сподівалися дома з’ясувати обстановку і обійтися без оформлення російського громадянства, але їх чекало чергове «нововведення» від Москви – без російського паспорта їх не випускали назад.
Люди, які все ще намагаються бути невидимими для системи, навпаки, починають викликати додатковий інтерес та підозру в окупаційної влади. «За те, що в тебе немає російського паспорта, коли тебе перевіряють на вулиці, тебе можуть відправити до комендатури на профілактичну бесіду. Це вони можуть зробити точно, і так вони роблять», – каже Федоров.
Окупантам буде цікаво дізнатися про мотивацію людини, яка все ще не взяла паспорт, і, очевидно, її перевірятимуть на «лояльність» до України, а тут все як і в питанні екстремізму – у ФСБ є необмежені можливості.
Паспорт РФ, крім очевидної нав’язаності та примусу, створює низку інших проблем, особливо для чоловіків. Одна з них – мобілізація. Росія вдає, що окуповані території – це частина РФ, де живуть люди, які присягнули їй на вірність. Відтак вона залишає за собою повне право забирати українців у свою ж армію. При цьому для кожної подібної дії у законодавстві РФ прописується окрема нормативка, каже джерело РБК-Україна у спецслужбах.
«Що цікаво, вони все роблять за законом. Вони в цьому плані дуже «законослухняні». За бажання в їх нормативній базі на сайтах із указами, конституцією тощо можна знайти все. Аж до міграційних центрів, які вони зараз активно будують на окупованих територіях», – каже співрозмовник.
Так званий перехідний період в окупації закінчується у грудні 2024 року. З початку 2025-го українці, які не отримали російське громадянство, вважаються іноземцями та підлягають депортації. А для цього в окупованих регіонах обладнають центри тимчасового утримання іноземних громадян, що підтверджує Лубінець.
«З’являються повідомлення, що нібито російська влада планує облаштування спеціальних таборів для таких осіб, де вони будуть утримуватися як іноземці. Ця інформація тривожна і наголошує на посиленні репресивних заходів проти населення тимчасово окупованих територій, проте конкретних підтверджених деталей щодо цих таборів поки що мало», — каже Лубінець.
Відомо, що багатьох українців тримали в подібних центрах, коли насильно депортували до Росії, але як вони виглядатимуть та функціонуватимуть в окупації, куди депортуватимуть тих українців, які відмовилися отримати паспорт РФ – питання поки що без відповіді.
Реакція українського уряду на примусову мобілізацію
«У влади на сьогоднішній день немає однієї думки, що робити з людьми, які, будучи в окупації, беруть російські паспорти. А деякі структури, які зобов’язані займатися цими процесами, суперечать одна одній», – каже співрозмовник у спецслужбах.
Практично з самого початку примусової паспортизації український уряд не мав єдиної позиції щодо того, що людина в окупації бере паспорт РФ. Однозначно можна сказати одне – це не кримінальний злочин і він не переслідуватиметься за законом. А далі думки починають розходитись. Наприклад, омбудсмен Лубінець періодично заявляє про те, що українці не несуть відповідальності за те, що їх змусили окупанти.
«Громадяни України, які під тиском окупаційної влади отримали російські паспорти, зберігають статус громадян України і не будуть притягнуті до відповідальності за це після повернення на підконтрольну територію», – наполягає він.
При цьому його колега – віце-прем’єр-міністр Ірина Верещук та підконтрольне їй Міністерство з питань реінтеграції ТОТ час від часу коментують паспортизацію та роблять це досить дивно. Наприклад, у середині серпня на сторінці відомства у Facebook з’явилася інформація про те, що росіяни експропріюють майно українців в окупації, якщо ті не мають паспортів РФ. Міністерство розкритикувало дії загарбників, але відразу дало зрозуміти, що «націоналізація» житла не буде виправданням для отримання документів Росії.
«Нагадуємо, що отримання російського паспорта на ТОТ виправдано лише в тому випадку, коли людина за допомогою цього «документу» намагається виїхати на підконтрольну уряду України територію чи треті країни», — повідомили у міністерстві.
РБК-Україна звернулося до міністерства за коментарем, але на момент публікації статті відомство на запит не відповіло. Очевидно, в уряді поки що дійсно не дійшли єдиної думки про те, що робити і яку позицію висловлювати щодо людей, які змушені були отримати паспорти РФ.
«Росія створює умови для того, щоб якнайбільше людей інфікувалися «русским миром». Якщо ми граємо за цими правилами, дотримуємося цієї логіки і сприймаємо нашого громадянина, який взяв паспорт РФ, як інфікованого, це означає, що Росія перемагає», – каже Олена Луньова.