Нові ідеї для ЄС: про що говорять між собою європейці

Кінець тижня провела у Брюсселі на Європейській лабораторії ідей – щорічному зібранні політиків, інтелектуалів, бізнесменів із ЄС, на якому в ідеалі мають поставати нові ідеї для майбутнього континенту. Цього року зібрання мало назву “Європа повертається” (Europe – back on track). Як неодноразово наголошували організатори заходу – без знаку питання в кінці. Тобто, повертається, і крапка. Така назва сама по собі мала запрограмувати учасників на позитив. Але за результатами двох днів варто констатувати, що нові ідеї європейцям даються важко.

Оскільки зібрання було розраховано для внутрішньої європейської адуториторії, було дуже цікаво й корисно довідатися, про що європейці розмовляють між собою, що саме формує їхній внутрішній дискурс. Хочу поділитися декількома спостереженнями з лабораторії ідей, без жодної претензії на глибокий аналіз, але з максимальною проекцією на Україну.

– Україна впродовж двох днів окремо лунала лише в академічній лекції Івана Крастєва, яка стала інтелектуальною вишенькою на торті під завісу двох днів пленарних сесій і нескінченної кількості закритих “лабораторних” сесій. Ну і явною прикрасою болгарського президентсва в ЄС.

Читайте также:

Роман с НАБУ: слишком много идиотов

– Тема безпеки й конфліктів взагалі звучала дуже побічно. Це при тому, що мешканці ЄС, як свідчать нещодавні опитування, саме війну/конфлікт і тероризм вважають двома найбільшими глобальними викликами (далі йдуть кліматичні зміни).

– Криза верховенства права активно спливала і в іншому контексті: європейці бідкалисяь, що саме по собі поняття “верховенства права”, як і “права людини”, політики в багатьох з країнах ЄС подають як “елітарні” питання. Це при тому, що якраз найвразливіші верстви населення найбільше виграють від наявності верховенства права і захищених прав людини.

– Європейська аудиторія всіляко демонструвала, що вже психологічно попрощалася зі Британією. Всі дискусії на тему взаємодії Британія і ЄС носили назву “Британія і Європа” (а не Британія в Європі, наприклад). А про “Брекзит” говорили й запитували переважно самі британці, що не залишилося непоміченим багатьма промовцями в їхніх жартівливих коментарях на цю тему.

Читайте также:

Самообман пособников российских агрессии и репрессий в оккупированном Крыму

– Питання, відповідь на яке активно намагалися знайти в рамках лабораторії – чи можна не любити Брюсселя, але пишатися, що ти європеєць (що ти в ЄС). Відомий французький професор свідомо спровокував цю дискусію, залишивши європейців в активних роздумах: “Американці не люблять Вашингтона, але пишаються, що вони американці. Що заважає європейцям не любити Брюсселя й пишатись, що вони в ЄС?”.

P. S. Під час перебування у Брюсселі окремо зустрілася також із низкою представників євроінституцій, зокрема ЄК і Європарламенту. Там вже з порогу звучали до болю знайомі речі про Антикорупційний суд, поганий інвестклімат. Але була, наприклад, здивована, що один дуже відомий євродепутат, який знає Україну давно й дуже добре, нічого раніше не чув про потенціал України в ІТ-сфері. Це ще раз переконує в тому, що треба доносити й зовсім інші сигнали в Брюссель про Україну.

P. P. S. Дискусії та ідеї з європейської лабораторії ідей ми в Центрі будемо активно використовувати під час розробки позиційного документу щодо бачення майбутнього Європи з України “Візія нової Європи”.