Спортсмени збірної України прямують у Париж, щоб узяти участь в Олімпіаді-2024. Загалом їх 142 — це найменше представництво українців в історії ОІ.
Ми зустрілися з бронзовою призеркою Сіднея-2000 та радницею керівника Офісу Президента України Оленою Говоровою, щоб з’ясувати, якими для українців будуть Олімпійські ігри в Парижі.
Колишня легкоатлетка розповіла LB.ua, чому не має значення кількість ліцензій і медалей, яке завдання стоїть перед національною командою та чи достатньо зробила Україна, щоб відсторонити від Ігор росіян і білорусів.
Ось-ось стартують ХХХІІІ Олімпійські ігри. Чого ви очікуєте від цьогорічних змагань?
Раніше Олімпіада для мене була захопливим святом спорту, фантастичних перемог і результатів. Як справжня спортивна вистава, якої очікувала з нетерпінням і під час якої не знала, що побачу наступної миті. Проте майбутня Олімпіада, мені здається, найскладніша в історії для наших спортсменів і країни. На олімпійцях, які в час повномасштабної війни на Батьківщині змогли відібратися на Ігри, лежить велика відповідальність. Адже вони представлятимуть нашу країну на найбільшому спортивному форумі чотириріччя перед очима всього світу.
Після початку повномасштабного вторгнення в Україні Олімпійські ігри постійно обговорювали в контексті боротьби за відсторонення країни-терориста Росії та її сателіта Білорусі від участі в міжнародних змаганнях. Наскільки, на вашу думку, ця боротьба успішна?
Наша боротьба в цьому напрямку триває і буде тривати. Мені взагалі прикро, що ми мали доводити всьому світу, що спортсмени з країни-терориста та її сателіта не мають брати участь в Олімпійських іграх. Адже Олімпіада — це про повагу, добропорядність, про чесну боротьбу, а коли на нашу країну летять ракети, а більшість російських і білоруських спортсменів мовчать про те, що відбувається, та й немало підтримують кривавий режим, це не по-людськи. Я вже не кажу, що це не по-спортивному. Світ має розуміти, що їм не місце на спортивних майданчиках. Україна захищає олімпійські принципи і, як ніхто, дотримується їх. Я вдячна всім, хто бере участь у нашій боротьбі.
Олена Говорова.
Чи важче на третьому році великої війни доводити міжнародним спортивним чиновникам позицію України? Які аргументи використовує українська сторона?
Мені здається, що весь спортивний світ зрозумів, що воля українців до перемоги непохитна. Як би не було важко, ми кожного дня нагадуємо всім, що війна в нашій країні продовжується, що ми захищаємо від країни-терориста не лише себе, ми захищаємо весь світ. На кожній міжнародній зустрічі впродовж повномасштабної війни ми наголошували, що для наших спортсменів неможливо стояти поряд з людиною, країна якої скидає бомби на дитячі лікарні, цивільну інфраструктуру та вбиває нас просто за те, що ми українці. Ми маємо кожного дня доводити, що їм не місце на спортивних змаганнях.
Деякі міжнародні федерації висловлюють позицію, що спортсмени не винні, що вони заручники умов. Я вважаю, якщо спортсмен з РФ чи РБ не згодний з терористичною політикою своєї держави, в нього була нагода взяти участь в Олімпіаді в складі команди біженців. Ми про це наголошували ще понад рік тому, коли голова Комісії атлетів НОК України Георгій Зантарая був на Форумі атлетів МОК. Так ці спортсмени показали б відданість спорту та непримиримість з режимом у їхніх країнах.
Ви титулована спортсменка, яка пройшла безліч підготовок до турнірів різного ґатунку, у тому числі до Олімпійських ігор. З вашого досвіду атлета, наскільки важко нашим олімпійцями було готуватися до Парижа-2024 в умовах війни?
Не маю досвіду підготовки до Ігор під час війни і сподіваюся, що після нашої перемоги над агресором збірна до наступної Олімпіади буде готуватися не у воєнний час. Підготовка до Олімпійських ігор — це дуже складний процес. Маєш розуміти, що твоє життя на конкретний момент підпорядковане лише одній меті — якомога краще виступити на Іграх, і заради цього ти відмовляєшся від дуже багато чого. Мені пощастило, я бронзова призерка Олімпійських ігор. Пам’ятаю, як ми готувалися до тієї Олімпіади в Сіднеї. Я не скажу, що було важко — була дуже велика відповідальність, кожен наш крок був прорахований, усе було спрямовано на підготовку до Ігор. Мені тоді здавалося, що це складно, але ні — тоді не було складно. Розумію, яка складна підготовка була в наших спортсменів, які відібралися на Ігри-2024. Кожен уже сьогодні може пишатися, але попереду ще один, найважливіший крок — виступ у Парижі.
Чи достатньо зробила держава, аби наші спортсмени підготувалися до Олімпіади якомога краще?
Україна зробила все, аби наші спортсмени могли виступити на Олімпіаді, представляючи свою Батьківщину. Ви просто задумайтесь: у країні йде війна, кожного дня ворог нас обстрілює, у нас постійні блекаути, і все-таки спортсмени продовжують тренуватися і представляти країну на міжнародних змаганнях. Було зроблено все для того, аби українські атлети виступили в Парижі.
У перші місяці повномасштабного вторгнення та перший рік війни нашому спорту дуже активно допомагали НОК інших країн, міжнародні федерації та навіть МОК. Наскільки активно вони допомагають зараз?
Так, можу підтвердити ваші слова. З перших днів вторгнення росіян дуже багато цаціональних олімпійських комітетів і національних федерацій приймали наших спортсменів на своїх базах, давали можливість тренуватися і виступати. Ви пам’ятаєте, як у перші місяці було важко з логістикою, аби спортсмени дісталися на турніри. Зокрема, невдовзі після повномасштабного нападу РФ стартував Юнацький олімпійський фестиваль, на який вдалося зібрати команду: наші спортсмени їхали через Польщу, яка влаштувала їм душевну церемонію проводів на ці змагання. Також пам’ятаю, як наші легкоатлети їхали на чемпіонат світу… Ми не мали права зупинятися, адже потрібно було показувати всьому світу, що в нас відбувається кровопролитна війна, і ми могли робити це в тому числі через спорт. Сьогодні, думаю, коректніше буде поставити це запитання НОК України. Я ж знаю, що працює створений МОК Фонд солідарності, що допомагає українським олімпійцям.
Наскільки важливе для України представництво на найбільшому спортивному форумі чотириріччя?
Першочергово для нас це можливість ще раз довести, що ми сильні й незалежні, що нашу волю до перемоги не зламає ніхто. До речі, слоган нашої збірної на Олімпіаду: «Воля до перемоги». Слово «воля» важко перекласти англійською, але в нашій мові воно має ширше значення, ніж в англійській. Увесь світ має розуміти, що нашу волю не зламати, ми любимо свою країну й нікому її не віддамо. Бути сьогодні українцем — це велика честь; представляти свою країну на Олімпійських іграх — це велика честь; розуміти, якою ціною наші спортсмени можуть сьогодні змагатися — це велика відповідальність.
Олена Говорова.
На Ігри в Парижі наші спортсмени вибороли найменшу кількість ліцензій за всю історію. Це прямий наслідок повномасштабної війни чи є інші причини?
Я не робила б акценту на тому, що в нас найменша кількість ліцензій в історії. У нас є команда, яка їде на Олімпіаду під час повномасштабної війни в країні. Скажіть мені, чи є в історії подібні випадки? Розбирати ситуацію кількості ліцензій або рахувати медалі — це не те, на чому ми сьогодні маємо робити акцент. Головне — ми будемо виступати, як ви правильно сказали, на найбільшому форумі чотириріччя своєю збірною, а країна-терорист — ні, лише деякі спортсмени з її паспортом як нейтральні. Вони навіть дивитися їх змоги не матимуть, будуть просто сидіти й тішитися тим, що на своїх болотах можуть провести змагання з одним учасником. Україна має змогу бути представленою на Іграх сильною командою, яка, я переконана, налаштована на серйозний результат. Я впевнена, що кожен наш олімпієць розуміє, що на нього буде дивитися вся країна, що всі ми будемо за них уболівати, покладати на них надії. Як спортсменка скажу вам, що коли ти виступаєш на таких змаганнях, як чемпіонати світу або олімпіади, справді фізично відчуваєш підтримку своїх рідних, близьких і країни.
Скільки медалей ви очікуєте від наших олімпійців? Можливо, чекаєте особливо на виступи в певних видах спорту або конкретних спортсменів?
Я не буду рахувати, скільки медалей ми можемо привезти, не буду давати якихось прогнозів, адже спортсмени ніколи цього не роблять. У нас так не заведено. Для нас це табу. Я буду вболівати за наших плавців, я буду вболівати за художню гімнастику — мене, зокрема, вразила Таїсія Онофрійчук, адже коли дивишся на її виступи, то бачиш, що вона насолоджується тим, що змагається на килимі. Також буду вболівати за тенісисток і кожного іншого спортсмена, який у Парижі представлятиме Україну. Звісна річ, буду перейматися за наших легкоатлетів, хочу подивитися, як виступатиме Михайло Кохан, адже в Токіо він мене вразив красою проведення змагань. Виступати правильно — це рідкісний дар, а Михайло володіє ним. У Японії він дуже, якщо можна так висловитись, естетично змагався. Дуже сподіваюся, що Ірина Геращенко налаштується на п’єдестал, адже в неї є все для цього.
Олена Говорова (ліворуч) разом з мером Парижа Анн Ідальго та Георгієм Зантараєю (праворуч).
Якими, на вашу думку, мають бути Ігри в Парижі, щоб їх можна було потім назвати успішними для України?
Успішними в контексті чого? Якщо говорити про медалі, то я вже казала, що зараз їх рахувати недоречно. Успішними в плані того, що наші спортсмени ще раз гучно заявлять, що ми незламні, боремося за свою незалежність і захищаємо весь світ — так, ми це робимо й показуємо світу. На мою думку, Ігри в Парижі через повномасштабну війну будуть особливими для України, їх не можна буде оцінювати як успішні чи ні. На цій Олімпіаді кожен просто має виконувати свою справу максимально добре заради своєї Батьківщини. І тоді кожен спортсмен, тренер, функціонер і, як результат, уся наша команда зможуть назвати їх успішними.