Озираючись назад, на нашу історію двох останніх років, мушу ретроспективно зауважити, що безвіз, який для України остаточно оформлює ЄС у ці тижні, все-таки відбудеться без:
1. Зняття санкцій із РФ, на чому наполягав депутат Вадим Денисенко, жорстко прив’язуючи політичне питання безвізу до політичного питання європейсько-російських взаємин (це була дивна формула, але вона чомусь просувалася з подиву гідною енергією);
2. Закінчення військових дій на Сході України, на чому наполягав попередній прем’єр Арсеній Яценюк, який чітко пов’язував політичне питання безвізу із заморожуванням “конфлікту” (ця формула була зрозумілою, але від того не менш образливою за попередню).
Висновок: українським політикам можна вірити лише на смертному ложі, коли вони підписують заповіти для своїх нащадків, розподіляючи, кому колекцію “Ролексів”, кому шато в Нових Петрівцях, кому, як завжди, член на комір.
