USD28.2033

Питання кримськотатарської автономії воліють відсунути на безрік

Питання кримськотатарської автономії воліють відсунути на безрік

Останнім часом в українському політичному просторі щось не дуже чутно про кримськотатарську автономію. Справа з її законодавчим утіленням, навіть на найзагальнішому рівні, без конкретики, тобто у вигляді запису в Конституції лише як “права кримськотатарського народу на національно-територіальну автономію”, не рухається. Якщо й чути щось, то самі тільки розмови, що це складна річ. Або дуже й дуже складна, пише Сергій Грабовський спеціально для “Крим.Реалії”

А водночас не те що серед “ватників”, а навіть серед значної частини тих українських інтелектуалів, які були прихильниками цієї автономії, домінують тепер інші настрої. Якщо коротко, то їх можна сформулювати так: надання кримським татарам автономії може відвернути прихильність до Києва тієї частини українців півострова, які досі зберігали вірність Українській державі. Мовляв, вони почуватимуться зрадженими, й навіть якщо не перейдуть у табір прихильників Путіна, то займуть нейтральну позицію. І тоді потужність проукраїнських сил у Криму значно зменшиться. Отож у разі гіпотетичного референдуму чи виборів під міжнародним контролем ця велика маса електорату не проголосує за повернення до складу Української держави чи за українські партії, радше за все вона просто не прийде на виборчі дільниці. І хоча, якщо подумати, де вони, ті вільні вибори, крім як в уяві тієї категорії палких патріотів, які зо дня на день очікують падіння імперії Путіна, чинник таких настроїв, як на мене, аж ніяк не годиться ігнорувати.

Натомість, якщо вільні вибори у Криму мерехтять десь у мареві майбутнього, то всеукраїнські вибори наступного року – це реальність. Президентські, парламентські та місцеві. Тому всі політичні сили, що претендують на те чи інше місце у владі, по-своєму (часом дуже вже по-своєму) зважають на кримськотатарський чинник. “П’ята колона” та “миротворці” різних ґатунків уже де-факто здали Крим путінській Росії, прикриваючись, ясна річ, різними “гуманістичним” словесами – мовляв, нам потрібен мир, а без Росії нам не прожити, передаймо “спірні території” під якесь “спільне управління” й займімося економікою, перед тим проголосивши свій нейтралітет. Іншими словами, ця публіка вже здала подумки не лише Кримський півострів разом із кримцями та їхніми проблемами, а й усю Україну. Тут усе зрозуміло.

Читайте также:

В “Епіцентрі” підтвердили, що оплатили авіарейс із Китаю, який здійснював літак “Мрія”

Але й серед “нейтрального” та “патріотичного” таборів, за всієї умовності цих термінів і розмитості відповідних соціально-політичних явищ, є кілька мільйонів виборців, які й надалі насторожено ставляться до кримських татар, попри те, що масова обізнаність з історії та культури кримців за останні роки істотно поліпшилася, а багато які підсвідомі упередження, сформовані ще в радянські часи, зійшли на пси. Такі настрої серед потенційного електорату спонукають партії, що сподіваються на підтримку цих виборців, бути вкрай обережними й відсунути питання кримськотатарської автономії на безрік. Можна було би, звичайно, активно вести роз’яснювальну роботу, спрямовану на упереджених виборців, але ж це вимагає значних зусиль і коштів, простіше відкласти все на майбутнє, на час після виборів, чи не так? Знов-таки, маємо реальний чинник, який не можна не помічати та робити вигляд, що з реалізацією права кримців на автономію все ОК.

Читайте также:

У Мадриді з’явилася площа Лесі Українки

Окреслені перед цим настанови доповнює, а часом і сплітається з ними ще одна: мовляв, для України це вкрай ризиковано – давати автономію народу, який традиційно є сповідником ісламу. Цей народ має дуже відмінну від українців культуру, він дивитиметься в бік ісламських країн, передусім тюркомовних. Це аж ніяк не сприятиме інтеграції кримськотатарського народу ані в український соціум, ані в політичний простір України. І за першої-ліпшої нагоди, зміцнівши та вилюднівши, мовляв, кримськотатарська автономія спробує відділитися від Української держави.

І це теж не щось маргінальне. Згадаймо: навіть за Віктора Ющенка, якого дехто називає “найбільш українським президентом”, і за міністра оборони Анатолія Гриценка, який нині має намір висуватися в президенти від певних “патріотичних сил”, навчання Збройних Сил України у Криму, як стало недавно відомо, були присвячені, зокрема, відбиттю турецького десанту та ліквідації збройного кримськотатарського заколоту – а от протидія російській “гібридній” інвазії не розглядалася та не планувалася…

Читайте также:

Зеленский: Мы должны двигаться со страховыми выплатами быстрее, чем COVID-19

Отож, маємо негативні тенденції, що витворилися не сьогодні, тривалий час перешкоджаючи і продовжуючи перешкоджати поступу в реалізації права кримськотатарського народу на національно-територіальну автономію. І не можна робити вигляд, наче цих тенденцій не існує.

З іншого боку, серед активістів-кримців, які змушені були після 2014 року виїхати з півострова на “материк”, виникла – імовірно, через пасивність значної частини “патріотичного” українського політикуму, – певна група прихильників перетворення всього Кримського півострова на фактично суто кримськотатарську автономію, де в органах влади представники цього народу або матимуть автоматичну більшість, або “право вето”, тобто право заблокувати будь-які постанови й акції як представницької, так і виконавчої влади.

Як на мене, раціональне зерно в ідеї “права вето” є, але з певними обмеженнями, тобто лише тоді, коли безпосередньо зачіпаються інтереси кримців, а не тоді, коли, скажімо, ухвалюються рішення про суцільну вакцинацію дітей від кору для зупинки небезпечної в загальнонаціональних масштабах епідемії. Раціональною може бути й певна відсоткова норма-мінімум представництва кримськотатарських депутатів у радах усіх рівнів. А от щодо всієї АРК, то чи можна всю її перетворювати на кримськотатарську національно-територіальну автономію за умов, коли абсолютну більшість населення півострова становлять інші етноси й етнічні групи? І чи може в АРК депутатський склад найвищої представницької влади абсолютно не залежати від принципу “один виборець – один голос”, що є однією з основ демократії як такої? Особисто я в цьому сумніваюсь.

Утім, при цьому не забуваймо, що підґрунтя всіх зазначених проблем і настроїв об’єктивне, бо маємо наразі своєрідну етнополітичну “квадратуру кола”: весь Крим є історичною Батьківщиною та геокультурним ареалом кримськотатарського народу, проте на півострові цей народ становить абсолютну меншість. І якщо колоністами та їхніми нащадками можна вмотивовано вважати тих, хто добровільно чи не зовсім добровільно переселився до Криму після 1944 року, то як бути з тими, хто жив там раніше, і їхніми нащадками? Скажімо, мій колега Ігор Лосєв – кримчанин у дев’ятому поколінні; чи достатньо майже двох століть, які твої предки прожили на тій чи іншій території, щоб вважатися корінним жителем – і не лише Криму, а й будь-якої геокультурної цілісності? Проблема, як бачимо, далеко не тільки теоретична, чи не так?

Автор цієї статті далекий від того, щоб роздавати рецепти повного й остаточного розв’язання всіх проблем Криму, тим паче, що півострів нині залишається й невідомо ще скільки залишатиметься окупованим Росією. Моєю метою було, по-перше, привернути увагу до певних негативних явищ, більшого чи меншого масштабу, пов’язаних із реалізацією права кримців на національно-територіальну автономію, по-друге, закликати всіх зацікавлених не випускати ці явища з поля уваги. А ще я хотів би нагадати максиму, яку приписують Вінстонові Черчиллю: політики завжди дбають про наступні вибори, а справжні державні діячі – про засадничі національні інтереси.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Какие-то 90% политиков портят репутацию всех остальных."

© Генри Киссинджер

Регистрация

(Максимальный размер файла 0,5Mb)

Восстановление паролю

Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

В Минске протестующие строят баррикады

Марк Гордиенко: Мы стали свидетелями и активными участниками краха “русского мира”

Замглавы ОП требовал для Стерненко подозрение, предусматривающее пожизненное

Отпуск во время пандемии: как отдыхают украинцы и сколько это стоит

Сеть TikTok не передавала данные китайским властям – ЦРУ

“Им наплевать на этих парней”: Лукашенко о неприезде прокуроров по вагнеровцам

Киев и восемь областей не готовы к ослаблению карантина – Минздрав

Twitter провел переговоры о возможной покупке TikTok

Лукашенко договорился с Путиным по ЧВК Вагнера

Дело совсем не в “защите своих”: почему для Москвы так нежелательна выдача “вагнеровцев” в Украину, – мнение

Зеленский поздравил строителей с профессиональным праздником

Google создала онлайн-платформу для обучения в Индии

Пентагон заключил с SpaceX контракт на $316 миллионов

Nature: Якою пандемія коронавірусу буде в 2021 році?

В США создали устройство, позволяющее общаться с голограммой

Висунути Олексія Кучеренка – правильний крок “Батьківщини”, який може вплинути і на загальну картину виборів, і на партійні рейтинги, – Саакян

Карантин пошел Nintendo на пользу – доходы производителя видеоигр выросли

The Guardian: У Європі друга хвиля COVID-19, хоча лікарі ще не отямились від першої

Выборы в США. Зеленский призвал украинцев не вмешиваться: Не разменивайте страну

Zloy_odessit: Пленки Деркача аукнулись Коломойскому, или Пора паковать чемоданы в Ростов