USD28.2033

Покинутий фронт “газової” війни: час звернути увагу на Південь

Покинутий фронт "газової" війни: час звернути увагу на Південь

В контексті напружених дискусій про перспективу транзиту природного газу через українську ГТС перше, що згадується – це підступний “Північний потік-2”, який нещодавно остаточно отримав “зелене світло” від Данії та Німеччини. Тривала і досить потужна боротьба України, Польщі і країн Балтії проти цього проєкту принесла свої результати – добудова “труби” відкладається принаймні на рік, Європейська комісія запровадила для цього трубопроводу умови, що відповідають положенням Третього енергопакета, а рішення судових інстанцій ЄС, скоріше за все, обмежуватимуть можливості “Газпрому” повністю використовувати його потужність, пише дипломат, директор Дипломатичної академії, заслужений економіст України, Надзвичайний і Повноважний Посол України Сергій Корсунський.

Результати могли б бути ще кращими, якби протягом останніх п’яти років на Банковій не вдавали, що знають усе краще всіх, а скоординували б зусилля МЗС, окремих керівників Мінпаливоенерго, депутатів Верховної Ради, “Нафтогазу” і експертної спільноти для протидії Росії. Проте на північному фронті газової “війни” є хоча б часткова перемога. Південний фронт був програний повністю.

З 1 грудня 2014 року, коли Путін в Анкарі проголосив про припинення “Південного потоку” здавалося, що потужні зусилля з боку України привели до потрібного результату і обхідний, через Чорне море, проєкт постачання російського газу в Європу стане історією. Одночасно, при підтримці ЄС і США розпочалося просування проєкту “Південного газового коридору”, який мав привести азербайджанський газ на Балкани та південь ЄС.

Україна мала можливість стати його повноцінним учасником, але вчергове цей шанс змарнувала. У свою чергу Путін, як з’ясувалося, не відмовився від планів ліквідації українського транзиту, проголосивши про наміри замінити “Південний потік” турецьким. Протягом 2015 року Росія домоглася згоди Туреччини на реалізацію цього проєкту в обмін на відчутну, у 10,25% знижку на певні обсяги російського газу.

У грошовому вимірі ця сума сягнула 1 млрд доларів. Оскільки від самого початку було зрозумілим, що будівництво “Турецького потоку” має на меті виключити Трансбалканський маршрут постачання російського газу через Україну, Румунію і Болгарію в Туреччину, для української сторони позиція “стратегічного партнера” була незрозумілою. Зрештою Київ отримав запевнення Анкари, що буде побудована лише одна гілка трубопроводу, потужністю 15,75 млрд куб. м, і Туреччина піде на цей крок виключно з міркувань економічної вигоди. Тобто, аргумент Анкари звучав приблизно так: Україна – стратегічний партнер, але гроші є ще більш стратегічним інтересом.

Читайте также:

Оккупированный Севастополь готовится к “филькиным выборам”

Немає сенсу згадувати подальші повороти цієї історії, яких було чимало. Поки ми концентрували всі зусилля на отриманні Томосу, що було б неможливим без згоди Ердогана, Росія зробила себе головним учасником вкрай болючого для Туреччини сирійського конфлікту, а консорціум “Шах Деніз” взявся до реалізації першого етапу “Південного газового коридору” – газопроводу ТАНАП. Згодом з’ясувалося, що Туреччина дала згоду на побудову і другої гілки “Турецького потоку”, газ з якої мав йти транзитом на Балкани, знову-таки, позбавляючи Україну ще 15,75 млрд куб. м транзиту. У цьому випадку Анкара вже нічого і нікому не пояснювала – навіщо, якщо Київ навіть не протестував. Російсько-турецька угода про “Турецький потік” була ратифікована у 2017 році – був і час, і інструменти тиску на Туреччину, у тому числі через Брюссель, Софію, і Бухарест. Саме тоді слід було подбати і про контрзаходи, зокрема вивчити можливість реверсу Трансбалканського маршруту, проте думка експертної спільноти з цього приводу була вчергове проігнорована.

Читайте также:

У РФ висунули умову повернення українських кораблів, захоплених у Керченській протоці

Станом на сьогодні ситуація виглядає наступним чином. Росія і Туреччина завершують будівництво двох гілок “Турецького потоку”, повністю виключаючи Трансбалканський маршрут з українського транзиту. Одна гілка постачатиме газ до Туреччини, інша – через Болгарію спрямує газ у Сербію і Угорщину на Австрію.

Відповідні інтерконектори вже активно будуються. Завершено також будівництво газопроводу ТАНАП з Азербайджану через Туреччину до кордону з Грецією, де також побудовано Трансадріатичний газопровід, який має “підхопити” азербайджанський газ на шляху до півдня Європи і аж до Італії. У Болгарії своєчасно подбали про те, щоб забезпечити себе газом після припинення транзиту через Україну і не тільки отримуватимуть російський газ з “Турецького потоку” – для себе і для транзиту, але і уклали з США договір про постачання зрідженого газу через термінал у Греції. Відповідний інтерконектор Болгарія-Греція буде завершено наступного року.

До недавнього часу Болгарія залишалася можливим партнером для України з точки зору отримання газу з Півдня, де, фактично, створюється новий газовий хаб. Проте, як і у всіх попередніх випадках, пропозиції щодо переговорів з Болгарією були проігноровані. Внаслідок цього реверсні потужності Трансбалканського маршруту, який стане «сухим» у прямому напрямку з 1 січня 2020 року, наразі виявилися на 90% законтрактовані… Росією. Мета очевидна – унеможливити цей шлях постачання газу в Україну. Чому це вкрай важливо – трохи згодом.

Читайте также:

Простой вопрос: почему Гладковский продолжает откровенно стебать Украину? – политтехнолог

Частина “Південного газового коридору” – трубопровід ТАНАП – доправить 10 млрд куб. м азербайджанського газу на кордон Туреччини і Греції. Далі його підхопить Трансадріатичний газопровід Греція – Албанія — Італія (ТАП), перша черга якого розрахована саме на цю потужність. Проєкт ТАНАП-ТАП отримав повну підтримку ЄК, до нього застосовуються пільгові умови Третього енергопакета. Передбачається також, що ТАП може бути розширений до 20 млрд куб. м, якщо виявиться, що у цьому є комерційна потреба. Цього року відбулися відповідні дослідження ринку і з’ясувалося, що така потреба існує. А тепер увага – невідомо, які саме компанії виявили інтерес до подвоєння потужності ТАП, і є всі підстави вважати, що серед них присутній “Газпром”. Власне кажучи, друга нитка “Турецького потоку” цілком може бути використана для подальшого заповнення додаткових потужностей ТАП російським газом – що і є планом “Газпрому”. Ба більше, якщо суд ЄС обмежить використання газопроводу Eugal в Німеччині (саме він прийматиме на землі газ з “Північного потоку-2”), як це вже сталося стосовно газопроводу Opal, то цілком ймовірно, що “Газпром” вдасться до будівництва ще двох, раніше передбачених ниток “Турецького потоку”, з тим, щоб транспортувати газ в обхід України південним, вже схваленим ЄС маршрутом ТАП. На думку американських експертів, такий сценарій є цілком можливим, так що радощі в Україні стосовно збереження певних обсягів транзиту через нашу ГТС можуть мати дуже короткий термін життя – два-три роки.

Але не всі новини погані. Російські ЗМІ повідомляють, що останнім часом значно активізувалися переговори між ЄС і Туркменістаном стосовно будівництва давно омріяного Транскаспійського газопроводу, яким туркменський газ надходитиме в Азербайджан і далі по ТАНАП в Європу. Технологічних проблем з розширенням потужностей ТАНАПу немає, і туркменський газ став би дуже доречним доповненням до ринкового “міксу” російського, азербайджанського, американського та іншого газу на ринку Центральної Європи. Є підстави вважати, що Туркменістан за підтримки ЄК має намір створити консорціум з потужних компаній – західних (Shell, Total, ENI, Edison тощо) і східних (зокрема, китайської SINOPEC і малазійської PETRONAS), яким Росія не зможе завадити побудувати Транскаспійську “трубу”, як це ставалося у минулому кожного разу, коли Туркменістан і Азербайджан висловлювали відповідні наміри. В разі реалізації цього проєкту на турецько-болгарському “вузлі” з’являться і значні обсяги туркменського газу, який міг би надходити в Україну в разі своєчасного опрацювання цього питання з учасниками процесу, зокрема, з Болгарією.

Цілком очевидно, що кожна з цих можливостей потребує ретельного фахового вивчення. Проте при формуванні хоча б середньотермінової стратегії енергетичної безпеки, яка вкрай необхідна напередодні завершальної фази анбандлінгу Нафтогазу і боротьби за транзит, необхідно мати чітке уявлення про всі наявні можливості. Поляки сформулювали свою стратегію енергетичного коридору Північ-Південь п’ять років потому, і вони її реалізували. Саме тому вже сьогодні вони мають можливість подякувати “Газпрому” і за два роки до припинення контракту з російським монополістом заявити про небажання більше закуповувати російський газ. Цікаво, чи з'явиться і в нас коли-небудь подібна стратегія і політична воля до її реалізації. 

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"У нас начинается тяжелый период жизни: парламентские, затем еще страшнее - президентские выборы"

© А.Лукашенко

Регистрация

(Максимальный размер файла 0,5Mb)

Восстановление паролю

Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

Социологи оценили протестные настроения украинцев

Омбудсманка повідомила про критичне погіршення здоров’я кремлівського бранця Гафарова

Гончарук: У нас с Аваковым – совместный план

Госкино профинансирует короткометражный фильм о детях в “серой зоне”

Huawei подала в суд на комиссию по связи США

Презентовали исследование о бесплатной правовой помощи на Донбассе

В окупованому Сімферополі політв’язневі Приходьку продовжили арешт

ГБР не видит оснований для дела против Кивы за угрозу обезглавить

В Германии представили концепт напечатанного на 3D-принтере электрокара

КВУ: Більше половини законопопроектів ВР є нереальними і мають ознаки фінансового популізму

Институт нацпамяти выпустил календарь “Украинские женщины ХХ века”

В Україні зменшилася кількість прихильників миру на Донбасі за будь-яку ціну

Перешли черту. Директорат МОЗ увольняется из-за скандала

SpaceX запустила в космос генетически модифицированных мышей

Президент на Донбасі присвоїв почесні найменування бойовим підрозділам. ФОТО, ВІДЕО

НАПК готовится к проверке деклараций разведчиков

Війна Росії проти України: російським окупантам кісткою в горлі стоять українці, які пам’ятають про те, хто вони

Зеленский в последний раз перед “Нормандией” побывал на Донбассе

Португалия не будет запрещать Huawei развивать инфраструктуру 5G в стране

Два последствия нормандской встречи для Украины