Що би там хто в Польщі не казав, фундаментальні засади польської політики по відношенню до України залишатимуться незмінними, пише у своєму “Фейсбуці” український політолог Петро Олещук.
Україна для Польщі – це буфер між нею та Росією. І це – найголовніша функція України з точки зору поляків, а тому певним чином підтримувати Україну вони будуть завжди, адже набагато приємніше і безпечніше мати справу з Росією, коли між ними – є ось така Україна.
Крім того, Україна – це джерело порівняно непоганої, досить тихої та придатної для асиміляції робочої сили.
Далі, Україна -такий-сякий, але ринок.
Відповідно, щоби не трапилося – Польща завжди буде більше за Україну, ініж за Росію. При цьому, воювати за нас вона не буде ніколи, що теж зрозуміло.
Однак, при цьому, ми приречені на постійні взаємні скандали, обвинувачення і т.д. Таким чином, польська правляча еліта демонструє свою геополітичну вагу та значимість перед власним виборцем.
Нас очікують різноманітні демарші та охолодження, що будуть чередуватися з “потеплішаннями”, хоча стратегічно нічого не зміниться.
Польща все одно буде нас сяк-так підтримувати, але воювати за нас не буде все одно. Тому на якійсь тактичний обмін заявами між політиками зважати не сильно треба.
Україна потрібна Польщі, але це зовсім не значить, що позиція Польщі буде ідентичною позиції Україні, чи поляки не будуть щось засуджувати або вимагати щось зробити.
І так, жодного “Міжмор’я” поки що не буде – польська еліта до нього не доросла, а українська – ще не сформувалася, а подібні проекти – це завжди продукт стратегічної роботи еліт, які спроможні задумувати те реалізоувавати глобальні задачі, переступаючи через дрібні чвари минулого.
Як у випадку Франції та Німеччини на перших етапах існування ЄС.
