USD28.2033

Потребуємо більше віри – чому й у що саме

Потребуємо більше віри – чому й у що саме

Більшу частину своєї історії людство мало надлишок віри. Її було так багато, що вона перетворювалася на фанатизм і сліпоту. Але давала найціннішу річ для орієнтації на місцевості – сенс.

Сьогоднішній світ інший: його головним божеством є невіра. Це зброя людей, які зависають у просторі між силою і безсиллям. Якщо не можеш перемогти, ти принаймні можеш послати переможця під три чорти. Невіра й недовіра є силою безсилих, як сказав би Вацлав Гавел.

Та настає момент, коли сила безсилих стає не зброєю самозахисту, а зброєю самогубців. Стихією тотального розмивання сенсів.

Сьогодні демократії по всьому світу повільно вбивають себе. В Америці править людина з виразним авторитарним стилем. Демократичні інституції поки що його стримують, але ми не знаємо, чи надовго. У Центральній Європі – Угорщині, Чехії, Словаччині, Польщі – при владі уряди, які атакують незалежні судову владу та медіа. У Німеччині людина, яка є уособленням зваженості й відкритості, – Анґела Меркель – поволі втрачає владу. У Франції Еммануель Макрон був надією демократичних країн – але сьогодні стрімко втрачає популярність. Те, як на поверхню виходять анархічні й деструктивні сили, свідчить: демократію в Європі скоро не буде кому захищати.

Демократія програє не тільки через те, що має потужного ворога в особі нового авторитарного інтернаціоналу. І не тільки через те, що цілі верстви населення відчувають себе біднішими. Вона програє, бо мало хто по-справжньому в неї вірить.

Читайте также:

Тука: РФ на псевдовыборах хочет заменить убийц “интеллигенцией”

Парадокс полягає в тому, що авторитарні сили використовують демократію для атаки проти неї – бо їхні прибічники зберігають вірність своїм лідерам. А демократичні сили не вміють тримати удар, бо відразу стають жертвами “розчарувань” у своїх лідерах. Мало хто із сучасних ліберально-демократичних громадян хоче зберігати вірність вибору, який вони зробили кілька років тому.

Слово “вірність” у людей із ліберально-демократичними переконаннями викликає подив. Хіба це не цінність старих суспільств, побудованих на ідеї ієрархії та служіння? Хіба лібералізм не навчає цінностям протилежним – критиці, сумніву та скепсисові?

Звісно, ліберали можуть зберігати вірність принаймні своїм принципам. Але проблема в тому, що принципи не захищають самі себе. Принципи не мають армій, політичних партій чи сил мобілізації. Це роблять люди, суспільства й держави. Тому завжди виникає запитання: чи можеш ти зберігати вірність не тільки принципам, а й конкретним людям чи конкретним інституціям?

Читайте также:

Украинские коррупционеры выгодны Англии. Гонтарева тому пример

Приклад сьогоднішніх протестів у Франції показує, що свобода може бути безвідповідальною. Що демократія в західних суспільствах досі наївно не відчуває себе під загрозою – хоча загрози скрізь. А тому не має справжніх захисників і швидко настає розчарування в тих, хто може бути цими захисниками. Коли люди не бояться втратити свободу – є ризик, що вони втратять її непомітно для себе.

Приклад України показує: недовіра людей до влади, яка була прогресивною у 2013–2014 роках, сьогодні тягне країну назад. Те, що витягло Україну з пащі дракона чотири роки тому, може знову кинути її в цю пащу. Українська переконаність, що будь-яка влада є окупацією, – це добре, коли треба зруйнувати злочинну систему, але погано, коли треба щось будувати.

Сьогодні таки варто вірити у щось і в когось, але не бути фанатиком. Бути критичним, але не циніком. Мати силу, але не любити насильство. Це складні компроміси, але вони можливі. Древні це називали: баланс між вірою і розумом. Бо люди – кентаври, сплетені з різних принципів; однак між екстремами завжди є здорові можливості.

Українцям сьогодні як ніколи потрібне відчуття власної держави. Не тільки країни чи громадянського суспільства – а й держави. І розуміння, що вона все-таки в небезпеці. Європейцям й американцям як ніколи потрібно відчуття, що демократія не вічна і їхні держави – теж. Що вони потребують захисту. Не фанатичного – а розумного. Однак для розумного захисту також потрібна віра – принаймні в те, що розум – це краще, ніж фанатизм, а свобода – це краще, ніж несвобода.

 

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Все политики делятся на два класса: те кто прикрываясь добром творят зло, и тех кто творит зло не прикрываясь ничем."

Убийство Путина: «Каратель планировал бить лидера в глаз, как белку, а потом уже дорезать»

Правительство США готовит против компании Facebook рекордный штраф – WP

Предстоятель ПЦУ сказал, когда состоится его интронизация

Типичная бычка и енакиевская риторика: Зеленский показал, как ведет себя в жизни

Судьбоносный церковный закон всколыхнул Украину: «не имеют права»

Пекин отменил встречу глав МИД Китая и Чехии из-за предупреждения по Huawei

Епифаний прокомментировал закон о переходе церковных общин

Политической воли самой Германии хватило бы для остановки “Северного потока-2” – политолог

Зеленский откровенно высказался о бизнесе в РФ: «Это правда, мы торгуем»

Суд отменил решение о выговоре судье Ларисе Гольник

Телеканал Ахметова запускает в поддержку Порошенко проект “Рождественские встречи с Президентом”

Канада не согласится на давление Китая касаемо Huawei – министр

Що стоїть за самогубством одного з найвизначніших фізиків сучасності

Суд по делу Труханова закончился столкновениями: видео

У Зеленского есть кинобизнес в России, хотя он убеждал, что закрыл его, – программа “Схемы”. ВИДЕО

Зеленский решил отдать «Квартал 95» в надежные руки: «Важная миссия»

В Facebook рассказали, как будут противостоять вмешательству в выборы в мире

В Британии у севшего на мель судна из РФ обнаружили 13 “дефектов”

Понад десяток пожежних машин у Вінниці гасили уявне загоряння

Штаб ООС: Противник вів вогонь з гранатометів поблизу селища Славне