USD28.2033

Пригоди талібів у Бадахшані, що свідчать про неминучість краху ОРДЛО

Пригоди талібів у Бадахшані, що свідчать про неминучість краху ОРДЛО
Ілюстративна світлина

Цікава й повчальна історія розгортається прямо зараз в афганському Бадахшані. Ця віддалена гірська провінція на північному сході Афганістану здавна славна своїми родовищами дорогоцінних каменів, золота та знаного афганського лазуриту, вона населена переважно етнічними таджиками й узбеками. Ці землі майже не відчули на собі впливів нескінченних воєн, що вирували в Афганістані протягом останніх століть: ані англо-афганські війни, ані громадянські війни у країні в ХІХ–ХХ століттях не торкнулися Бадахшану.

Війна прийшла сюди лише з радянською агресією в 1980-х. Тоді Бадахшан був осередком спротиву муджахідів Північного Альянсу під керівництвом Ахмад Шаха Масуда та Бургануддіна Раббані. Під час панування “Талібану” в Афганістані в 1996–2001 талібам так і не вдалося повністю захопити Бадахшан. Але згодом місцеві еліти загрузли в корупції та міжкланових війнах і втратили спроможність керувати регіоном. Це призвело до того, що восени 2018-го таліби нарешті взяли під контроль ласі для них джерела прибутку – місця видобутку золота й коштовного каміння.

Слід зазначити, що технології видобутку корисних копалин в Бадахшані залишаються гранично примітивними й архаїчними, із широким застосуванням примітивних інструментів і ручної праці. Що віддзеркалює доволі архаїчну соціальну структуру місцевих спільнот. Бо економіка завжди є похідною соціальних відносин. Втім, навіть ці примітивні технології забезпечують сьогодні видобуток копалин на 450–500 мільйонів доларів на рік. Таліби, що взяли під контроль родовища, претендують на 20% прибутку в ролі “податку”. Таким чином, мова йде про урізноманітнення джерел фінансування радикальних і терористичних груп.

Читайте также:

Зеленський оприлюднив три останні питання свого опитування

Але на початку грудня 2019-го в Бадахшані почалися протести працівників місцевих копанок із вимогами виплат заборгованості заробітної платні. Протестувальники, зокрема, перекрили дорогу з Фейзабаду на Кабул і заблокували офіси місцевих органів влади.

На тлі цих протестів командир місцевого осередку “Талібану” оголосив про свої приєднання до мирного процесу в Афганістані та здався Службі національної безпеки Афганістану.

Про що ця історія? Власне, тривіальний висновок є очевидним: корупція знищує національні еліти й робить спільноти вразливими щодо тероризму й насильства. Таліби не могли захопити Бадахшан в 1996–2001, коли були в апогеї сили й могутності. Але коли в 2017–2018 місцеві еліти та спільноти деградували під впливом корупції та міжкланових суперечностей – легко зробили це.

Читайте также:

“Остановите террор!”: в оккупированном Симферополе крымчанка вышла на пикет против приговоров ее родным

Але з цієї історії можна зробити й інше спостереження, якщо не більш цікаве, то менш банальне.

На тлі тривалого й виснажливого сорокарічного конфлікту локальні спільноти піддалися відчутній соціальній деградації, що віддзеркалилося в тому, що вони повернулися до примітивних практик, традиційно їм притаманних, в даному випадку – до архаїчних практик видобутку корисних копалин. Але навіть ці примітивні соціокультурні практики й відповідна їм соціальна структура виявилася заскладною для тієї системи управління, що її здатне запропонувати жорстко ієрархізоване, базоване на вертикальному делегуванні насильства та конвертуванні насильства у прибуток терористичне угрупування талібів.

Читайте также:

Нехай окупанти знають – тут наша земля. Військові встановили прапор України під носом у бойовиків. ФОТО, ВІДЕО

Тобто керувати трафіком контрабанди через кордон чи вирощуванням опійного маку таліби здатні цілком успішно, але виробництвом пшениці чи видобутком корисних копалин – хай навіть і з використанням найпримітивніших технологій – уже ні. Бо соціальна структура спільнот, що породжує відповідні соціокультурні практики, є набагато складнішою за структуру терористичного угрупування й генеровану нею систему управління. Отже, тероризм спричиняє економічний і соціальний колапс спільнот.

Здавалося б, до чого тут Донбас?

Будь-яке, а особливо штучне звуження різноманіття соціокультурних практик завжди призводить до соціальної деградації: якщо вся спільнота орієнтована лише на один вид діяльності, її структурне і функціональне різноманіття зменшуватиметься, а отже зростатиме вразливість. Про це свідчать численні приклади в усьому світі – від Південної Африки та Балкан до Латинської Америки.

Кілька десятиліть орієнтований на забезпечення вузької виробничої діяльності, під потужним впливом пропаганди “гегемонії простої робочої людини” та під упливом штучної демографічної селекції, Донбас був приречений на втрату соціального різноманіття. Коли разом із закінченням індустріальної доби промислова інфраструктура почала деградувати, соціальна деградація була лише питанням часу. Можна сказати, що наявна ситуація на Донбасі була запрограмована, коли політичне керівництво відмовилося від реформи промисловості на користь збереження уявної “стабільності”. Тоді й постали численні копанки, як прояви гранично примітивних технологій, що віддзеркалювали жахливий стан соціальних відносин, притаманних локальним деградованим спільнотам, як індикатори майбутньої катастрофи.

Але навіть за таких обставин моделі та інструменти управління, що їх намагаються сьогодні запропонувати ватажки терористичних угруповань та їхні кремлівські куратори, виявляються неефективними. Бо деградована, штучно примітивізована соціальна структура локальних спільнот все одно виявляється занадто складною для тієї системи управління, що її здатні запропонувати кланові, жорстко ієрархізовані, базовані на вертикальному делегуванні насильства та конвертуванні насильства в прибуток терористичне угрупування “Л/ДНР” і кремлівська мафія, що стоїть за ними і є справжнім кінцевим вигодонабувачем війни.

Отже, колапс цього утворення є неминучим. Питання лише в ціні, яку доведеться заплатити за розуміння об’єктивних соціальних законів, що стоять за цією простою істиною. А ця ціна, як показує світовий досвід, може бути дуже різною…

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

    Чтобы оставить комментарий необходимо

    "Власть чаще переходит из рук в руки, чем из головы в голову."

    © Станислав Ежи Лец

    Регистрация

    (Максимальный размер файла 0,5Mb)

    Восстановление паролю

    Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

    Главі Конституційного Суду Тупицькому повідомили про підозру

    SpaceX знову відклала запуск супутників Starlink

    Дело Шеремета: белорусский экс-силовик дал показания в Киеве

    Задержан экс-помощника нардепа. Обещал трудоустроить в Офис Зеленского за $200 000 – ГБР

    Экс-помощник нардепа вымогал $200 тысяч за должность в Офисе президента 

    К Земле приближается 55-метровый астероид – NASA

    Регистрация на пробное ВНО заканчивается сегодня

    Советник главы ОП Михаил Пасечник “крышует” нелегальную вакцинацию от коронавируса – СМИ

    Корниенко и несколько “слуг” предлагают штрафовать и арестовывать за сексизм: законопроект

    Голова ОБСЄ Анн Лінде прибула в Україну з дводенним візитом. ВІДЕО

    Ткаченко призвал громады к участию в программе «Культура. Туризм. Регионы»

    На Донбасі виявили 22 невідведені реактивні системи “Град”

    Новости из зоны: жители ОРДЛО дождались СССР

    Зеленський призначив в керівництво СБУ підозрюваного у вбивствах майданівців – Бутусов

    За сексизм в Украине предлагают сажать на 15 суток – законопроект

    Крушение сухогруза Arvin. Найдены и опознаны тела двух украинцев

    Комитет ВР дал добро на принятие в целом закона о помощи тяжелобольным детям

    Історик: Російські письменники були свідками Української революції 1917–1921 років

    Первый результат встреч по Донбассу в этом году. Договорились о поставках газа в Марьинку

    Арест Навального: почему молчит Зеленский