Рік після атаки ХАМАС. Як Ізраїль веде війну проти терористів і що буде далі

Ізраїльський військовий та прапор Ізраїлю (фото: Getty Images) Автор: Роман Кот

Рівно рік тому, 7 жовтня 2023-го, терористичне угруповання ХАМАС здійснило масовану атаку на Ізраїль. Які наслідки це спричинило для Ізраїлю, для ХАМАС та для всього Близького Сходу – в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Зміст

• Відповідальність за провал відкладена

• Операція в Газі та маневрування «між крапельками»

• Перехоплення ініціативи

• Тактика чи стратегія

• Чинники слабкості і сили Ізраїлю

7 жовтня минулого року ХАМАС здійснив наймасовіший терористичний напад на Ізраїль, під час якого було вбито понад 1200 людей. Ця атака проти єврейської держави збурила великі зміни як в самому Ізраїлі, так і на всьому Близькому Сході. Більше того, наслідки тих подій відгукуються і зараз та можуть призвести до масштабної війни в регіоні.

Відповідальність за провал відкладена

Зі всього ізраїльського вищого керівництва у відставку подав лише голова воєнної розвідки Аарон Халіва. Всі інші, включно з прем’єр-міністром Беньяміном Нетаньяху, залишаються на своїх посадах. Поки що відповідальності за провал 7 жовтня ніхто не поніc, попри численні заклики до цього.

«Якби все відбувалося в Японії, то все це керівництво здійснило б харакірі. Якщо не фізично, то принаймні політично. Якби це була Велика Британія, то цього ж вечора 7 жовтня 2023 року всі дружно пішли б у відставку. В інших країнах інша політична культура. В Ізраїлі вони неофіційно попросили кредит довіри у суспільства. Суспільство першому етапі готове було дати кредит довіри, щоб вони виправили ці недоліки»,– зазначає в коментарі РБК-Україна політолог, професор Університету Бар-Ілан (Ізраїль) Зеєв Ханін.

За його словами, у суспільстві є запит на розслідування дій влади напередодні та в ході атаки 7 жовтня. Однак є і розбіжності: чи зайнятися розслідуванням зараз, чи відкласти розслідування на потім і «дати Нетаньягу воювати».

«Але у ліберально-демократичній країні люди повинні розуміти, що це аванс, а не остаточна індульгенція»,– каже Ханін.

Операція в Газі та маневрування «між крапельками»

Дії ізраїльського уряду у відповідь на атаку 7 жовтня були жорсткими. Ізраїль провів операцію проти ХАМАС, попри застереження Європи та США щодо того, як застосовувати силу до терористів.

З одного боку, в Секторі Газа бойовий потенціал ХАМАС було практично знищено, каже РБК-Україна ізраїльський військовий експерт Ігаль Левін.

«ХАМАС сьогодні не являє собою ту загрозу, якою він був до 7 жовтня минулого року. Сектора Газа зруйнований, там знаходяться ізраїльські військові бази, він розділений на дві частини, будується інфраструктура. Тобто ХАМАС фактично відкотився на десятки років назад, перетворившись знову на звичайну терористичну організацію, яка може займатися звичайним тероризмом – з міні-армії зі своєю маленькою державою», – каже військовий експерт.

Ізраїльські військові у Секторі Газа (фото: Getty Images)

Операція проти ХАМАС проходила обережно і плавно, адже поряд із терористами в Секторі Газа мешкає більше мільйона мирних мешканців.

Також ХАМАС захопив більше 250 ізраїльських заручників. Частину з них вдалося звільнити. Частину ХАМАС уже вбив. Щодо решти – залишається надія на звільнення.

Ця проблема, яка досі ятрить ізраїльське суспільство. З’ясувалося, обидві заявлені цілі операції в Газі – розгромити ХАМАС та звільнити заручників – буде складно реалізувати. Тож основна лінія розколу:

• чи добивати терористів, попри ризик загибелі заручників;

• чи йти на деяке перемир’я зі звільненням заручників і вже після цього добивати ХАМАС.

На початку вересня по всьому Ізраїлю прокотилися масові протести, ініційовані сім’ями заручників. Безпосереднім приводом для протестів стало вбивство ХАМАСом шістьох ізраїльських бранців. Їх тіла знайшли в тунелі під містом Рафах на півдні Сектору Газа. За словами представників Армії оборони Ізраїлю, заручників вбили незадовго до того, як до них дісталися ізраїльські солдати.

Фактор заручників також був важливим, коли йшлося про масштаби операції в Газі. Терористи їх використовували для як розмінну карту, аби через перемир’я отримати передишку, відновити сили.

«Заручники – для них останній живий щит, нічого іншого у них із козирів не залишилося. Тому, загалом, вони старанно тягнуть час у надії на те, що відкриються нові фронти, ось буде масштабна війна в Лівані, вона ось почалася, що нападе Іран вже масштабніше, що вдасться розпалити чергову інтифаду – так би мовити, повстання на Західному березі річки Йордан», – каже Ханін.

У цій історії не останню роль відіграє міжнародне співтовариство. Ще зовсім недавно видавалося, що Захід на чолі зі США має намір змусити Ізраїль вкотре замиритися з ХАМАС. В першу чергу нинішній адміністрації демократів у Білому домі не потрібно, аби хоча б до виборів на Близькому Сході починалася масштабна війна, адже це розколює електорат кандидатки у президенти США Камали Гарріс.

Тож США, Катар та Єгипет намагалися стати посередниками між Ізраїлем та ХАМАС щодо принаймні тимчасового припинення ізраїльської військової операції в Секторі Газа. Особливо активно переговори велися у серпні.

Але з початку серпня Близький Схід знову на грані масштабної війни. 31 липня, у відповідь на чергову атаку, Ізраїль ліквідував у Бейруті одного з лідерів «Хезболли» Фуада Шукра, а в Тегерані було вбито голову політбюро ХАМАС Ісмаїла Ганію. У відповідь на атаки Іран пригрозив відплатити Ізраїлю, однак неофіційно повідомив, що його утримає від атаки лише угода про припинення вогню в Секторі Газа. Втім переговори і цього разу зайшли в глухий кут.

Перехоплення ініціативи

З початком осені Ізраїль перехопив ініціативу. Тепер – щодо «Хезболли», яка з жовтня минулого року завдає масованих ударів по Ізраїлю з півдня Лівану.

Ізраїль і раніше здійснював авіаудари по військових цілях угрупування, але тепер вони стали масовішими. Ізраїлю вдалося ліквідувати керівництво «Хезболли» та паралізувати її систему зв’язку підривом пейджерів. Зрештою, розпочалася наземна операція проти «Хезболли». Також через кілька днів було завдано масштабного удару по інфраструктурі хуситів в Ємені – ще одному союзнику Ірану, який час від часу атакував Ізраїль ракетами та дронами.

«Зараз, як ви бачите, в ізраїльському керівництві прийнято рішення повернутися до колишнього підходу, який багато років воно сповідувало – про те, що дії мають бути не реактивні, а проактивні. Тобто, потрібно не реагувати на те, що ми маємо, а ініціювати процес», – каже Ханін.

Ізраїльські військові на кордоні з Ліваном (фото: Getty Images)

До такого кроку готувалися давно, і операція на півдні Лівану ретельно вивірена. Її мета – знищити інфраструктуру обстрілів «Хезболли», аби у свої домівки могли повернутися ізраїльські біженці, каже Левін.

«В 2006 році війна була імпульсивною реакцією. Тоді викрали ізраїльського солдата в Газі і потім підірвали патруль та викрали тіла загиблих на Ліванському кордоні. Зараз підготовка до операції в Лівані йшла весь рік. Готувався грунт для неї. І не просто так ізраїльська армія нещодавно оприлюднила дані, що кілька місяців уже ізраїльські війська заходили на територію Лівану», – зазначає експерт.

На цьому тлі активізувався і головний спонсор терористів Іран. В ніч на 2 жовтня він здійснив масовану ракетну атаку проти Ізраїлю.

Тактика чи стратегія

За словами Левіна, досі неясно, які перспективи операції після розгрому Хезболли – чи планується негайний відхід, чи збереження ізраїльської присутності, аби загроза не постала знову. Зрештою, навіть в самому Ізраїлі операцію називають Третьою ліванською війною. РБК-Україна детально писало, чим закінчилися дві попередні.

За підсумком першої Ліванської війни на місці терористів «Організації визволення Палестини» постала ще більш небезпечна «Хезболла». За підсумками Другої ліванської це угрупування тільки посилилося, зумівши показати, що може давати відсіч Ізраїлю і таким чином залучити нові ресурси від Ірану та інших спонсорів.

Тель-Авів. Люди ховаються у сховищі під час ракетної атаки Ірану (фото: Getty Images)

Так само немає ясності, що буде далі із Сектором Газа.

«Ізраїльська влада або не має відповіді або має відповідь, але вона поки що не публічна і вона все ще обговорюється з партнерами», – каже аналітик Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

Тож постає питання, що стоїть за діями Ізраїлю – вирішення тимчасових тактичних проблем чи розрахунок на стратегічну перемогу.

«Із самого початку цієї війни було зрозуміло, що політичне майбутнє Беньяміна Нетаньяху залежить лише від того, як він закінчить цю війну. Якщо він закінчить її з картинкою перемоги, то ще багато років очолюватиме ізраїльський уряд. Якщо він закінчить цю війну так не дуже, з кислим присмаком, то піде зовсім інша історія», – сказав у інтерв’ю Youtube-каналу РБК-Україна головний редактор «Лучшего радио» (Ізраїль) Цві Зільбер.

«Якщо візьмемо рейтинг Нетаньягу, він піднявся до 37% після вдалих операцій в Лівані. Звичайно, на рівні ось цієї ейфорії. Це зрозуміло, що не назавжди, на цьому етапі це зростання майже в півтора рази. Але загалом його рейтинг – це приблизно 20-25 відсотків у суспільстві. Світова практика показує, що з таким рейтингом не можна ні розпочинати війну, ні закінчувати. Можна лише продовжувати. Що і відбувається», – вважає Зеєв Ханін.

У короткостроковій перспективі Ізраїль справді може вирішити питання «Хезболли» та обстрілів своєї території. Проблема з ХАМАС, принаймні на кілька років також вирішена. Якщо розпочнеться широкомасштабна війна з Іраном, Ізраїль так само може нанести ворогу серйозну шкоду.

Однак, на території Лівану залишається потужна шиїтська община, яка зараз є ресурсною базою для нових бойовиків. В Секторі Газа залишається більше мільйона палестинців. Тож постає питання, що робити Ізраїлю, коли підросте наступне покоління, яке терористи почнуть вербувати у свої ряди. І чи здатен він знайти серед палестинців Гази та ліванських шиїтів тих лідерів, які зможуть забезпечити стабільність.

Чинники слабкості і сили Ізраїлю

У війнах, які затягуються, виграє не стільки військова машина, скільки економіка та суспільство. Це яскраво проявилися в ході війни Росії проти України. І це також актуально для Ізраїлю. І тут тенденції різні.

28 вересня Міжнародне рейтингове агентство Moody’s знизило кредитний рейтинг Ізраїлю відразу на два щаблі, з A2 до Baa1, а також залишає негативний прогноз. Причиною для такого рішення стало значне підвищення геополітичного ризику з негативними матеріальними наслідками для кредитної спроможності Ізраїлю. Це означає, що Ізраїлю буде все важче позичати кошти на світових ринках. Це вже третє зниження рейтингу з жовтня минулого року. У Moody’s вважають, що в довгостроковій перспективі економіка Ізраїлю буде ослаблена військовим конфліктом більше, ніж очікувалося раніше.

Перш за все, зріс оборонний бюджет. Також збільшилися непрямі витрати, приміром, на утримання приблизно 60 тисяч переміщених осіб, які були змушені залишити свої будинки на півночі Ізраїлю. Сюди також треба додати вилучення з економіки частини робочої сили – чоловіків і жінок, які були мобілізовані. Водночас практично зникли доходи Ізраїлю від туризму – близько 5 млрд дол. США.

У липні Банк Ізраїлю (аналог Національного банку України – ред.) знизив прогноз зростання валового внутрішнього продукту на 2024 рік до 1,5% порівняно з прогнозом у 2% у квітні минулого року. У 2025 році Банк Ізраїлю очікує, що економіка зросте на 4,2%, але це залежить від того, як буде розвиватися ситуація в регіоні.

Знищені будівлі на півночі Ізраїлю (фото: Getty Images)

Опитування, проведене дослідницькою компанією «Сі. Ай. Мейда Шивукі» у липні цього року засвідчило, що близько 45% ізраїльських євреїв ставлять питання про те, чи не час їм емігрувати з Ізраїлю. Звісно, це не рекордні показники. Гіршою, була ситуація у 2012 році, коли більше половини, 54%, на той час подумували про виїзд з країни.

Серед євреїв 61% заявили, що Ізраїль – найбезпечніше місце для єврейського народу. У 2012 році таких було лише 13%.

Однак серед причин, через які вони виїхали б із Ізраїлю, то на перше місце вийшов економічний фактор. Проте, порівняно з показниками 2012 р., економічна мотивація виїзду ослабла: на труднощі фінансового характеру як на основну причину вказали лише 43% опитаних порівняно з 55% у 2012 році. З іншого боку, ситуацію з безпекою як мотив цього разу було названо майже чвертю опитаних 24%, і це втричі більше, ніж у 2012 р..

Ще один неприємний момент для Ізраїлю – це ставлення інших країн. Якщо у США поки що вдається зберегти підтримку Ізраїлю, то по країнах Європи все не так однозначно. На тлі ізраїльської операції в Газі європейські та американські університети сколихнули масові про палестинські протести ліво-налаштованої молоді. У ЄС вже зараз частина істеблішменту має такі ж погляди. Остаточно своє антиізраїльське нутро показала і Росія. Тож це дуже тривожні дзвіночки.

З іншого боку, до певної міри ізраїльську економіку рятують США, виділяючи військову та фінансову допомогу, так само як Україні. Однак США входять у період політичної турбулентності. До того ж кандидат у президенти США Камала Гарріс дуже неоднозначно ставиться до Ізраїлю, щонайменше, симпатизуючи палестинцям. Тому тут зберігається невизначеність.

Та попри все, ситуація в якій опинився Ізраїль, не критична. Зараз країна не перебуває у кільці ворогів, як це було під час війн 1967 та 1973 років. Ізраїль залишається технологічною і військовою супердержавою регіону. Значна частина світового співтовариства на боці Ізраїлю.

«У цьому сенсі ми можемо говорити, що безпека держави Ізраїль забезпечена не тільки мотивацією ізраїльтян і тим, що ми називаємо національною стійкістю, не тільки військовим потенціалом. А й тим фактом, що виявляється, що цей ресурс, нікуди не дівся, і в у разі правильного політичного рішення він може бути використаний. І тоді мало вже нікому не здасться. Що, строго кажучи, демонструє останні дні», – резюмує Ханін.

При написанні матеріалу використовувались коментарі військового експерта Ігаля Левіна, професора Університету Бар-Ілан Зеєва Ханіна, головного редактора «Лучшего радио» Цві Зільбера та аналітика Українського інституту майбутнього Ілії Куси.

www.rbc.ua