USD28.2033

Російська жага до поваги: чи можна втамувати її інакше, ніж кров’ю?

Російська жага до поваги: чи можна втамувати її інакше, ніж кров'ю?

Чемпіонат світу з футболу-2018 не просто посприяв туристичному бумові у Хорватії після переможних виcтупів збірної країни. Він також відкрив росіянам невідомі для них радощі суспільного визнання та схвалення, що може мати довготривалі наслідки, пише для “Тижня” Едвард Лукас

Вартими поваги в Росії є кілька речей, зокрема чарівна мова, література, краса природи, мистецтво й музика, а також російські жарти. Проте нові причини цього є блискучими саме всупереч, а не завдяки методам, якими керується країна.

Комуністична риторика знецінила мову. Комуністична індустріалізація сплюндрувала природні та міські ландшафти. Деяких зірок російського небосхилу, таких як Анна Ахматова й Борис Пастернак, переслідувала радянська цензура та спецслужби; інші ж інтелектуали встигли виїхати та проживали за кордоном. Неперевершений чорний гумор “анекдотів” – гумористичних історій, що висміюють радянську жорстокість та ідіотизм, – демонструє неабияку відвагу й розум. Проте він навряд чи хоч трохи ладен переважити гіркоту нещасть, що лежать в основі цих жартів.

Радянські “досягнення”, окрім пафосу, рідко стають об’єктом вдумливого вивчення. Так, індустріалізація відбулася з викорис танням рабської праці, і хоча справи в космічний галузі були трохи ліпшими, варто лише прочитати “У колі першому” Олександра Солженіцина, щоб зрозуміти, у яких умовах працювали радянські вчені.

Героїзм і жертовність у часи Другої світової не викликають сумнівів. Але вся слава належить простим людям, – росіянам, українцям та іншим, – а не монстрам, які тоді керували країною. Не останньою чергою саме альянс Сталіна з Гітлером вимостив шлях до майбутньої війни.

Читайте также:

Россия ответила на вопрос об обмене пленными

Та й сам концепт поваги в країні – неабияка дивина, оскільки сучасна Росія сприймає своє постання радше із приниження, ніж із вивільнення. Найбільшим досягненням Володимира Путіна від 1999 року є пропагування хвилі національного відродження, що базується на значних прибутках від експорту енергоресурсів, цинічних політичних маніпуляціях і щоразу більших дозах ксенофобії. Тепер 1990-ті (які дали не тільки багатство й владу Путінові, а й інтегрували демократичну Росію до цивілізованої світової спільноти) відкидаються та розглядаються як приниження внаслідок економічної, політичної та стратегічної катастрофи розпаду СРСР.

Росія продемонструвала здатність розкидатися великими грошима на реалізацію грандіозних проектів. Проте навіть це не допомогло втамувати російської жаги до поваги з боку світової спільноти. Для світу ж Зимові олімпійські ігри 2014 року в Сочі запам’яталися радше колосальним рівнем корупції під час розбудови спортивної інфраструктури та хитрими формами допінгу російських спортсменів, ніж спортивними тріумфами й досягненнями.

Читайте также:

Климкин высказался за дискуссию о двойном гражданстве в Украине

Воєнне вторгнення в Сирію продемонструвало, що РФ більше не обмежена власними кордонами. Анексія Криму стала потужним дофаміном для російського суспільства: нарешті територія Росії стає більшою, а не зменшується. Але замість демонстрації поваги до неї світова спільнота відреагувала збільшенням власних витрат на оборону.

На ці дії Москва відповіла негативно, стверджуючи, що в Заходу розвивається параноя. Такий стан речей виявив сутнісний і, мабуть, одвічний парадокс міжнародної політики Кремля: російські лідери прагнуть поваги, але породжують лише страх.

Однак міжнародний футбольний турнір відкрив й інший бік Росії. Тисячі фанатів, які відвідали країну, замість болотистих безплідних земель, усіяних голодними собаками, що гризуть замерзлі трупи жертв російської мафії, побачили добре розвинену систему міського транспорту, модерні міста, динамічну сферу обслуговування та привітних людей.

Але варто визнати, що дещо з цих позитивних моментів насправді було лише потьомкінським селом для відвернення уваги. Російська поліція зазвичай не така привітна, особливо щодо великих стихійних зібрань людей у громадських місцях. Найстрашніших футбольних хуліганів тримали вдома. Українці разом з іншими країнами намагалася нагадати спортивним фанатам, що Москва тримає велику кількість політичних заручників, а бойові дії на Сході України тривали й під час чемпіонату.

Незважаючи на це, імідж Росії у світі покращився. І навпаки. Кремлівським пропагандистам наразі буде важче зображати країну як неприступну фортецю, звідусіль атаковану збоченцями. Але найголовніше: росіяни побачили, що таку жадану для себе повагу можна заслужити доброзичливістю та надійністю, а не тероризуванням інших людей. Дещиця цього розуміння могла би бути революційною для російської міжнародної політики.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"Политики всегда всё врут!"

© Владимир Андреев
Бесплатка — Доска бесплатных объявлений в Украине

Регистрация

(Максимальный размер файла 0,5Mb)

Восстановление паролю

Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

Россияне поймут, что зря вторглись в Украину – сенатор США

Новое перевоплощение Поклонской

Будет только хуже: чем страшна Россия без Путина

Reuters: Кто хочет стать следующим премьер-министром Великобритании?

Ще одне свідчення того, що Москва воліє замороженого конфлікту на Донбасі

Симуляція справедливості: які арешти – такий і рейтинг

Нардепа обнесли в центре Киева, это скрывали три дня: все, что известно

Россиянина с георгиевской лентой не пустили в Украину – фото

New Republic: Утраченная надежда Украины

Кряхтенье Путина высмеяли в сети: Все извилины от ботокса выпрямились

Вперед і вгору чи назад й униз – куди гойднеться наш політичний маятник?

Озвучен страшный прогноз по Донбассу: уход Путина не поможет, альтернативы нет

Україна-США: перезапуск стратегічного партнерства. Чи стратегічного патронажу?

У Путина откровенно заговорили о новом вторжении в Украину: Это я вам точно могу пообещать!

Україні час удатися до м’якої сили

Активисты принесли Крюковой на суд ящик водки

Черговий доказ того, що насправді УПЦ МП – не церква

Британський приклад того, чим може закінчитися гра в популізм

США и Украина договорились совместно давить на Россию – заявление

Сенченко: Ми усвідомлюємо складність ситуації на цій війні і нікому не обіцяємо мир за два тижні