USD28.2033

Російські царі, комісари і президент Путін

Порівняння Володимира Путіна з Адольфом Гітлером та Йосипом Сталіним є перебільшенням, але тільки тому, що президент Путін діє в епоху примусової прозорості. Світ змінився настільки сильно, що якби сьогодні був сталінський ГУЛАГ чи гітлерівські концентраційні табори то дивилися би мільярди людей на щоденні програми новин жорстокості, що не могло би не зменшити число жертв, а також ступінь жорстокості. Звичайно, такий розвиток подій не робить Володимир Путіна меншим психопатом, тільки менш чисельним вбивцем. 

Про це пише Радіо Свобода.

Путін продемонстрував, що політика президента Обами та держсекретаря Клінтон щодо перезавантаження відносин із Росією, яку вони оголосили близько п’яти років тому, була повною маячнею. Проте, політика перезавантаження була заснована на попередній політиці, яка була не в змозі визнати, що СРСР був лише мутантом Російської імперії і після розпаду СРСР залишився той самий агресор – просто змінив свою назву. Більше того, ще до перезавантаження, Росія зробила дуже мало, щоб показати якісь істотні зміни, взявши собі всі радянські активи, приєднавши до себе всі місця в Організації Об’єднаних Націй та в інших міжнародних форумах, публічно оплакуючи розпад СРСР, святкуючи радянські свята та історію. 

Після Другої світової війни зовнішня політика США визнавала Радянський Союз небезпечним, але якось примарно, була погано інформована і невиправдано симпатизувала Росії і росіянам. У внутрішній записці Держдепартаменту до комітету національної безпеки в 1948 році у питанні українських устремлінь до незалежності, робиться заключення, що «… ми не можемо бути байдужими до почуттів самих Великих росіян… Будь-яка довгострокова політика США повинна ґрунтуватися на їх визнанні та їх співпраці. Українська територія настільки ж є частиною їхньої національної спадщини, наскільки Середній Захід є частиною нашої, і вони усвідомлюють цей факт. Рішення, яке буде намагатися відокремити Україну повністю від решти частини Росії наштовхнеться на їх образу і опозицію, і може бути забезпечене, в кінцевому рахунку, тільки силою». 

Читайте также:

Штайнмайер назвал главные проблемы Украины

Спецслужби США активно працювали під час Холодної війни, щоб включити російську еміграцію в антирадянські коаліції, спрямовані на розпад СРСР. Проте, по великому рахунку, інші поневолені народи відмовилися взяти росіян у своє лоно, незважаючи на зусилля США. Росіяни самі надавали достатньо матеріалу для того, щоб інші країни відносились до них із обережністю.

У грудні 1952 року російсько-американський щомісячний журнал «Росія» опублікував статтю російського православного священика Петра Григоровича Koганіка, в якому російський священнослужитель написав: «Ми повинні відкрито заявити, що жоден американець не повинен брати участь у втручанні у внутрішні справи інших країн. Звичайно, нам всім не подобається огидний більшовизм і його гріховна робота в Росії та в усьому світі, але це не означає, що ми повинні також ненавидіти Росію і її народ. У спробі знищити більшовизм, у нас немає ніякого права підірвати колишню Велику Російську імперію, прагнучи, як це роблять «українські» сепаратисти (за сприяння хороших і чесних, але введених в оману американців), відокремити від неї «Малоросію» (відому в даний час як «Україна»)».

Читайте также:

Рішення уряду про надання 131 млн гривень ДП “Первомайськвугілля” містить ознаки корупції – Снєгирьов

До свого власного, бажано-обманливого сприйняття Росії, американцям було додано деякі квазідемократичні перетворення, особливо під час перебування на посаді першого пострадянського президента Росії Бориса Єльцина. Проте навіть квазідемократичність, публічність персони Єльцина спростовується його внутрішніми діями та заявами. Через два дні після того, як Україна проголосила незалежність 24 серпня 1991 року, Єльцин заявив, що він визнає Україну, але наполягає на тому, що питання про кордон має бути переглянуте. Єльцин був проти СРСР, але був апологетом Російської імперії. Саме з цієї причини, знаючи про свої особисті слабкості, він вибрав полковника КДБ Володимира Путіна своїм наступником. 

Путін твердо контролює Росію більше ніж 10 років, маніпулюючи конституційними нормами Росії та переміщуючи пішаків у різних ролях. Він наростив свої мускули, не рахується з більшістю міжнародних договорів, і продовжує окуповувати частини, принаймні, трьох сусідніх суверенних держав: Молдови, Грузії, а тепер – України. У той же час, до останнього часу, міжнародне співтовариство відкрило свої двері Росії в G7, G20, СОТ і навіть у співпраці з НАТО. І навіть зараз лінії дипломатичного зв’язку з Путіним залишаються відкритими. Чемпіонат світу з футболу 2018 року в Росії залишається на порядку денному. 

У більш розсудливих переважає думка, що усунути Путіна необхідно – тому, що він є проблемою. Однак 80 відсотків росіян підтримують Путіна. Не існує ніяких сумнівів, що Путін має піти, але він є усього лише нагальною проблемою. На основі російської історії та культури, є цілком очевидним, що російське суспільство, швидше за все, передасть владу «другому Путіну». Ним може бути колишній полковник КДБ, як Путін, або семінарист, як Сталін, чи священик як Коганік. Демократичний і законослухняний світ повинен перезавантажити свою політику щодо Росії на довгострокову перспективу. Ця політика, неминуче, мусить визнати Росію і росіян, а не просто одного чоловіка, в якості дійсного агресора. 

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В политики идут не те, кто знает, что нужно делать, а те, кто знает, что нужно говорить."

© Стас Янковский

Танцы с министрами МИДа обычно бывают перед большими кровавыми заварухами и плохо заканчиваются для Европы

Больше не слухи: бывшая Кличко показала нового избранника

Создать подразделение вроде «Моссада»: украинский прокурор рассказал, как вернуть Януковича в Украину

Сенцов голодает 100 дней

Доба на фронті: внаслідок ворожих обстрілів поранено 2 військових ЗСУ

Как собрать ребенка на 1 сентября за копейки: 4 лайфхака

Православный рейдер Юлии Тимошенко

Луценко заявил, что не ведет “никакой войны” с Гройсманом

На пятом году войны нам нужна консолидация без гари и копоти – мнение

Главное за ночь: тайна встречи Меркель с Путиным и золотой бензин

Эти преступления больше не скрыть: теперь все могут увидеть лица “зеленых человечков”, оккупировавших Крым

Луценко о Грановском: Несколько месяцев запрещали заходить в ГПУ

Крымчане массово хотят вернуться в Украину

Президент Украины провел телефонный разговор с немецким канцлером о результатах ее переговоров с Путиным

Смертельная эпидемия заполонила Европу: Украина на первом месте

Украина пойдет в наступление: Россия нагоняет панику на Донбассе, готовится масштабная мобилизация

Обман на обмане: почему Россия не способна на диалог

Погода на 21 августа: лето сделает сюрприз туристам

Пять уроков Берлина для Украины и Киева

Женитьба биорыбы