USD28.2033

Російсько-українська війна вийшла на восьмий, найвищий рівень – сакральний

Російсько-українська війна вийшла на восьмий, найвищий рівень – сакральний

Гучна історія із появою на мозаїці в головному храмі Збройних сил Росії Сталіна, Путіна та плаката “Крим наш” добігла логічного завершення – російського президента зображувати там не будуть. Принаймні зараз. Але вихід російсько-українського протистояння на найвищий – сакральний – рівень від цього не лише не припинився, але й став доконаним фактом. І на це не можна не зважати.

Очевидно, що протиборство Росії з Україною ведеться у двох сферах: фізичній та інформаційній. У першій летять кулі на передовій і вибухають міни в тилу, перекривають воду й укотре обіцяють відрізати газ, навіть судові позови також проходять у цій сфері, бо на кону – цілком реальні гроші. У другій боротьба ведеться не так криваво, але не менш напружено, адже приз у ній – “правильна” інтерпретація подій із фізичної сфери. І перемога тут важить не менше, бо, скажімо, деморалізований байками про “громадянську війну” солдат є так само небоєздатним, як і вчасно не нагодований солдат без боєприпасів.

Але хибно було б гадати, що протистояння тут ведеться безсистемно, і що наративи про “вільний вибір кримчан на референдумі” та “бандерівців – нацистських поплічників у Києві” хаотично кружляють в інформаційному просторі Україні. Це не так, ба навіть більше – можна чітко виокремити вісім рівнів, на яких змагаються російські йукраїнські дискурси. Точніше – зіштовхуються потужні пропагандистські наступи Росії та слабкі фактологічні контратаки України.

1. Регіонально-міжетнічний (лише у Криму). На ньому кремлівські ідеологи популяризують ідею про “віковічну боротьбу” кримських слов’ян із кримськими татарами на півострові, виставляючи останніх “кровожерними дикунами” й “одвічними зрадниками”, що сплять і бачать влаштувати “різанину беззахисних росіян”, “оголосити халіфат” і бігом “увійти до складу Туреччини”.

Насправді ж за останні десятиліття справжні міжетнічні сутички у Криму можна порахувати на пальцях однієї руки, а регулярні акції кримських татар були спрямовані не проти росіян, а проти корумпованої та проросійської місцевої влади, яка наживалася на махінаціях із землею. Ну а кількість кримців, що прагнуть приєднатися до Туреччини, дорівнює кількості американців, які бажають возз’єднання США із Великою Британією.

NB. Цілком можливо, що ситуація із відвертим придушенням української мови у Криму й на окупованому Донбасі має не лише політичне підґрунтя (боротьба із претензіями України на повернення цих територій), а й міжетнічне (російський шовінізм стосовно українців), але це вимагає окремого дослідження.

2. Регіонально-політичний. Тут мова йде про те, що населення Криму, Донбасу, решти Сходу та Півдня начебто від самого 1991 року потерпало під гнітом київського націоналізму, вело “відчайдушну боротьбу за російську мову” та, подекуди,”самостійно визволилося” з-під влади України після” нацистського державного перевороту” на Майдані 2014 року. Ну і тепер, зрозуміло, “героїчні молоді народні республіки самостійно протистоять великоукраїнським карателям”.

Читайте также:

“Должен порвать с Коломойским”. The Washington Post написала, почему Байден до сих пор не позвонил Зеленскому

Насправді ж проросійські мешканці та політичні рухи там були завжди, але порядок денний вони не визначали. Й українську владу в Криму й частині Донбасу скинули не місцеві активісти, а російські війська, які й утримують на плаву загарбників ОРДЛО. А там, де “зелених чоловічків” не було – у Харкові й Одесі – сепаратисти нічого не досягли.

3. Загальнодержавний. Це найширший рівень, на ньому змагається найбільша кількість інтерпретацій. За російською версією, тут існує держава, населена “нормальними українцями”, які бажають дружити з Москвою, люблять російську культуру, ходять до канонічної церкви, шанують спільну історію та “Перемогу” у “Великій Вітчизняній” тощо, а “заважають їм жити” купка нацистів-бандерівців, що ненавидять усе російське, і спонсорують їх із “гнилого Заходу”.

Цьому наративу протистоїть не “правда”, а інший – дзеркально обернений – дискурс. Згідно з ним Україну населяють “щирі українці”, волелюбні і працьовиті, орієнтовані на Європу, побожні, освічені та закохані у власну культуру, а все зло походить від тупих малоросів-совків, яким ковбаса по 2.20 дорожча за свободу і яких гуртом і вроздріб скуповує Москва.

Таку дихотомію проукраїнські сили зводять до протистояння умовних Майдану з Антимайданом, а проросійські – до боротьби “западенців” “з “Новоросією”, називаючи це “громадянською війною”. Але лінія фронту в цьому разі проходить через кожну окрему квартиру. Додатково заплутують рівень суспільні поділи з інших проблем: нові інститути проти старих норм, бізнес проти розпилу, здібності проти кумівства, відповідальність проти патерналізму – і в кожному регіоні знайдуться люди на кожному боці барикад.

Читайте также:

Школа Милованова получила от “Укроборонпрома” взятку в 1,68 млн грн в день его назначения членом набсовета, – Бутусов

Отже, насправді нема двох Україн – проросійської та прозахідної, не зіштовхуються “соросята” з “комуняками”, тут борються візіонерство й новаторство із ностальгією та зручністю – через це проходять усі країни, і ніде ця битва не була швидкою та безкровною. І хоча існують у політикумі фігури, якими Росія грає безпосередньо, на цьому рівні – 222-х Україн – саме українці завдають собі найбільшої шкоди.

4. Міждержавний. Із цим рівнем певний казус, тому що Росія навідріз відмовляється визнавати сам факт його існування. Офіційний кремлівський наратив полягає в тому, що жодних російських військ в Україні “немає”, а конфлікт на Донбасі – “громадянський”. Хоча для внутрішнього вжитку у Федерації та на окупованих територіях час від часу застосовуються пропагандистські конструкції типу “за два тижні дійдемо до Києва”, формально між Україною та Росією – “братські” стосунки.

Ця тактика не нова – ще під час Української революції 1917–1921 років червона Москва регулярно відкидала всі звинувачення в агресії проти УНР, запевнюючи, що війну з Києвом веде уряд “незалежної радянської України”. На ділі ж і того, і нинішнього разу йдеться про міждержавне протистояння, в якому російський агресор прикривається місцевими маріонетками, а українська сторона веде справжню війну за незалежність.

Читайте также:

Глава наглядової ради “Нафтогазу” пояснила, що таке “добре врядування” в розумінні Заходу

5. Геополітичний. Ось цей рівень Москва вважає найголовнішим, і саме на ньому найбільше сконцентрована. За кремлівською версією, Росія не воює з Україною, а переграє із США наслідки Холодної війни на українських землях, Україна ж тут позбавлена окремої суб’єктності. У цьому дискурсі Росія, 1991 року “зраджена” Вашингтоном і позбавлена сфери впливу у світі, довго виношувала образу, аж поки не сталася нагода “встати з колін” і “відновити історичну справедливість”: Осетія-2008, Крим-2014, Донбас-2014, Латакія-2015. Ну а раз величної Росії не може бути без підконтрольної України, то тим гірше для України.

У реальності ж хоч Росія й оголосила війну Заходові, Захід на поле битви просто не з'явився, а перевів боротьбу в геоекономічну площину. І тому за Україну борються не танки проти танків, а Євразійський економічний союз проти зони вільної торгівлі та безвізу із Євросоюзом, російські кредити проти західних інвестицій, олігархи кооперативу “Озеро” проти транснаціональних корпорацій, східний вектор міграції заробітчан проти західного. І те, що Україна вперше за чотири роки відновила купівлю бензину в Росії, говорить про те, що ця боротьба триває.

6. Цивілізаційний. Тут Росія подає себе як не просто країну, а окрему православну цивілізацію, як “рускій мір”, Україну ж – як “блудну доньку” цього “миру”, яка спокусилася на європейські цяцянки на кшталт прав меншин, а тепер вертається додому. “Ґейропа” проти “Святої Русі” – це саме звідси. У вужчому сенсі до “рукого міра” входить мінімум третина України: Крим, “Новоросія” та Слобожанщина – нібито “ісконно руская зємля”, яку “подарували” українцям російські царі та генсеки, у ширшому – всі території, де розуміють російську мову.

Насправді ж під час розпаду Русі, що як “донька” Візантії не була ані “Сходом”, ані “Заходом”, українські князівства здебільшого обрали європейську орієнтацію, у той час як більшість російських – східну. Загнати Україну в “рускій мір” Росії вдалося лише наприкінці 18 століття й відносно ненадовго. Інтеграція в ЄС – це для українців шлях додому.

7. Світоглядно-ціннісний. На ньому вже навіть “спільні” мова й історія, на яких так наполягають у Москві, перестають мати значення, поступаючись важливішим речам. Більшість азійських країн, як і Росія, пропонують за найвищі цінності визнати стабільність і порядок. Країни Заходу проповідують у ролі таких розвиток і свободу. У Кремлі запевняють, що українцям ближчі перші, як воно насправді – ще належить вияснити.

Ну й нарешті на наших очах формується найвищий 8 – сакральний – рівень, на якому сцени російської анексії Криму зображують усередині храмів. Все почалося із “сакральної Корсуні” у кримській промові Путіна, коли ще не була втрачена надія захопити всю Україну, і звучало посланнч про “спільне джерело духовності” всіх східних слов’ян, а завершилося плакатом “Крим наш” у головному армійському храмі. Далі вже нікуди: відтепер теза “Крим – це Росія” є елементом божественного устрою в розумінні Москви, і спроби України повернути півострів – це вже не якась там атака на кордони окремої країни чи навіть російської цивілізації в цілому. Це – посягання на Бога, на що здатні лише прихвосні диявола.

Розуміння цих восьми рівнів російсько-української інформаційної війни має не лише аналітичну цінність і надається до боротьби із кремлівськими фейками. Річ у тім, що без урахування різниці між наративами різних рівнів неможлива побудова жодної реалістичної стратегії реінтеграції Криму й Донбасу до складу України. Аргументи політичного порядку нездатні похитнути стереотипи на ціннісному рівні, а міждержавного – на цивілізаційному. На кожному “поверсі” слід застосовувати свої, унікальні слова, аби достукатися до співвітчизників.

Ну а увічнення анексії Криму в армійському храмі – це зайве нагадування, що Росія у своїй боротьбі проти України підняла ставки донезмоги високо й відстоюватиме свою правду до останнього солдата – власного чи чужого. Із цього я роблю висновок, що жодне примирення в розумний спосіб “десь посередині” принципово неможливе, і війна триватиме до цілковитої поразки однієї зі сторін.

Чекати, принаймні в історичній перспективі, залишилося недовго.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

    Чтобы оставить комментарий необходимо

    "Политика — есть благородное искусство получать голоса бедных и деньги на избирательную кампанию у богатых, обещая защитить одних от других."

    © Оскар Америнджер

    Регистрация

    (Максимальный размер файла 0,5Mb)

    Восстановление паролю

    Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

    Президент наградил 113 медиков по случаю профессионального праздника

    Война России против украинской футболки

    Суд вернул в госсобственность здания Нацкинематеки – НАБУ

    Владелец TikTok за прошлый год увеличил прибыль вдвое

    Боевики в оккупированном Донецке взяли в заложники беременную украинку – правозащитники

    Война России против украинской футболки

    СНБО поручил дополнительно проверить трех фигурантов санкционного списка “воров в законе”

    Резервисты могут строить одновременно гражданскую карьеру и военную – Генштаб ВСУ

    Смертность в Украине превысила прошлогодний уровень почти на 50%

    На «Книжном Арсенале» покажут фильм «Ульяненко без цензуры»

    Экипаж китайского корабля впервые высадился на отечественной космической станции

    “Нас хочуть перетворити на Колумбію”. Ексміністр фінансів Данилюк назвав податкову амністію механізмом для відмивання грошей

    СНБО продлил санкции против российских оккупантов и коллаборационистов

    Двух СБУшников будут судить за разглашение государственной тайны

    Жінкам дітородного віку хочуть заборонити алкоголь

    Ученые раскрыли тайну потускнения звезды Бетельгейзе

    Фоменко все заперечує: екс-тренера збірної України звинуватили у виклику гравців за гроші

    “Пора визнати реальність”: український дипломат жорстко відповів Путіну на заяву про “один народ”

    В судебную реформу войдет решающая роль международных экспертов – Слуга народа

    Обласна влада підтримає «Ниву» у прагненні грати в першій лізі.