USD28.2033

Росія “врятувала” нас від війни, — експерт

Росія “врятувала” нас від війни, — експерт

Часто чуєш: так що у нас громадянський конфлікт чи війна з Росією?

На початок Майдану 2013-14 років Україна була розділеним суспільством (divided society), в якому лінії розламу активно експлуатувалися політичними маніпулятивними елітами з метою отримання максимальної підтримки свого електорату на виборах. Головною лінією розламу була ідентичність, а точніше протистояння радянської та української ідентичності (колективні міфи, мова, історичний наратив, публічний простір тощо).

Електоральні мапи виборів 2004, 2006, 2010 та 2012 зафіксували цю лінію, як протистояння між помаранчевим та синьо-білим електоратом. І здавалося, ця лінія утвердиться остаточно. Тим більш що в її зміцнення вкладалися чималі ресурси. Важливо зазначити, що не лише українське суспільство має болісні лінії розламу і є розділеним і зовсім необов’язково звідси витікає, що таке суспільство приречено на насильницький конфлікт.

Український політичний клас за 23 роки незалежності сформував певну культуру досягнення компромісних рішень, які дозволяли країні розвиватися, еволюціонувати і уникати проявів відритого насильства. Зворотною стороною такої культури була нерішучість у реформах, формування олігархічного консенсусу, формування суспільства обмеженого доступу до ресурсів і інші негаразди, проти яких зрештою українське суспільство вперше повстало під час акції “Україна без Кучми” та Помаранчевої революції.

Якщо політичний клас приймав рішення через компроміси, то населення переважно займало позицію уникнення конфлікту (avoidance). І часто ми плутали та й продовжуємо плутати байдужість з толерантністю. Як я вже сказав, енергії цих ліній розламу не вистачало для насильства. Янукович зламав існуючий олігархічний консенсус всередині політичного класу, різко обмежив доступ до ресурсів інших конкуруючих груп через монополізацію та поставив на межу екзистенційної загрози українську ідентичність, відмовившись від євроінтеграції.

Читайте также:

Європейський крок назад: не варто звинувачувати виборців

Поле для досягнення компромісу різко звузилося, але перехід до насильства відбувся не одразу, а лише після того як були прийняті закони 16 січня, які були квитком-запрошенням до війни. Власне ця дата і є початком насильницького внутрішнього громадянського конфлікту. Характерною особливістю стало те, що існуючий соціальний порядок (писані та неписані правила взаємодії всередині політичного класу) був підірваний, а подальші події – розширення насильства на регіони, залучення до протистояння великої кількості людей, мобілізації прихильників, в тому числі через перебільшення страхів і загроз, призвело до того, що суспільство швидко опинилося у стані насильницького громадянського конфлікту.

Читайте также:

Наивные борцы с курением и их абсурдные методы

Через ефект присутності телебачення та соціальні мережі ми потрапили у пастку ескалації. Масове, надмірне застосування насильства владою 18-21 лютого 2014 року призвело до падіння старого соціального порядку (власне відбулася революція), яка активізувала контрреволюційні сили при активній зовнішній підтримці. Як влучно каже Олександр Пасхавер, контрреволюція та інтервенція це справжній знак якості революції. Я не уявляю собі як могли б далі розгортатися події, якби не російське вторгнення.

Припускаю, що у цьому випадку ми б могли отримати через короткий період часу після революції справжню громадянську війну на значно більшій території, ніж ту, яка зараз є зоною АТО. Останні свідчення щодо планів Суркова в Криму у січні 2014 року, і початкових планів так званої “рускої вєсни” дають підстави стверджувати, що у разі їх реалізації ми б реально отримали справжній громадянський конфлікт. Тим більш що сектор безпеки у державі на лютий 2014 року був майже повністю де-активований і демотивований.

Лише пряме російське вторгнення врятувало нас від громадянської війни, але певні елементи громадянської війни у вигляді активної колаборації контрреволюційних груп, носіїв російсько-радянської ідентичності, ми таки маємо. Особливо це помітно на сході. Тому і виникає постійно це відчуття дуальності та двозначності. Але чим далі, тим менш актуальним стає громадянський конфлікт, і більш актуальний міждержавний. Десь так.

P.S. На додаток – головне завдання росіян зараз знову перевести конфлікт у громадянський.

Ігор Семиволос

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

Чтобы оставить комментарий необходимо

"В политике приходится делать много такого, чего не следует делать."

© Теодор Рузвельт

Россия становится рабом собственного вранья

Вадим Новинский о «партии войны» 

Як Україні повернути гроші за втрачені активи в Криму

Сговор против Украины: в ЕС затеяли опасную игру на стороне Кремля

Покупка российского оружия становится рискованным занятием – блогер

Не для обычных людей: сколько стоят сумки нардепок в Раде, фото роскоши

Проиграв в Украине, РПЦ нацеливается на Сирию

Мы сделаем Украину сильной, – Мураев

The Guardian: ВАДА отменяет дисквалификацию России за допинг, длившуюся три года, и сталкивается с крупнейшим кризисом в своей истории

Возят автобусами: стало известно, зачем Венгрия массово выдает паспорта украинцам

Українське “калькування” російського політичного досвіду

Воровство и сепаратизм: как “Укрэнерго” грабит украинцев

Порошенко дуже хоче стати “українським Путіним” – політолог

Порошенко готовит громкую отставку: к середине октября его здесь не будет

О чем не говорил президент в своём послании ВР?

Пиарщики поиздевались: Тимошенко скопировала наряд популярного киногероя, в сети смеются

Нарешті політика переходить до змістовності, а не гасел, – Саакян

Одесса и Харьков не выходили в состав Украины: угрожающее заявление Путина всколыхнуло с новой силой

“Чи буде Україна” – залежить від того, куди ми повернемо після 2019 року

Азаров насмешил украинцев очередным потоком бреда: забыл, как брать лопату и “не скиглить”