USD28.2033

Розгубленість Кремля: рішучості на серйозні кроки Москва вже не має

Розгубленість Кремля: рішучості на серйозні кроки Москва вже не має

Незважаючи на бурхливу радість через штурм Капітолію прихильниками Дональда Трампа, насправді російський президент Володимир Путін і його оточення не мають ніяких приводів для оптимізму

Про це у своєму блозі на “Дні” пише Юрій Райхель, повідомляє .

На минулий 2020 рік російська верхівка мала грандіозні плани. Для підвідомчого народу готували чергове “победобесіє” у вигляді грандіозного військового параду в Москві із присутністю світових лідерів.

Водночас багато хто в російській столиці планував остаточно вирішити українське й білоруське питання, а в подальшому й молдовське очевидними військовими методами. Рік мав завершитися відновленням керівництва Росії по периферії кордонів.

Але вже з весни все пішло не так. Перший чорний лебідь прилетів у вигляді коронавірусу, а другий приніс безпрецедентне падіння цін на нафту і певною мірою на газ, посилене нехай і короткою, але вельми руйнівною цінової війною із Саудівською Аравією. Наслідки другої події цілком іще не оцінені, бо вона збіглася із переходом транспорту на інші двигуни – електричні та водневі.

Далі пішло й поїхало. Протести в Білорусі й потім війна на Південному Кавказі вкупі з черговим переворотом у Киргизстані. І на завершення року результати виборів у США й перемога прозахідної Майї Санду в Молдові. Загалом рік був невдалий, грандіозні плани на його початку зазнали повного фіаско, і процес цей за всіма ознаками тільки набирає обертів.

Все це позначилося не тільки на підкилимній боротьби між так званими вежами Кремля, але і вихлюпнулося в публічну сферу у вигляді дуже жвавої дискусії про перспективи й напрямку російської зовнішньої політики. Причому насамперел саме на прикордонному просторі.

При цьому треба мати на увазі, що дискусію ведуть імперці, що не ставлять під сумнів стратегічний напрям зовнішньої політики. Вони й далі вважають за необхідне де активно, а де опосередковано втручатися у внутрішні справи ближніх і далеких країн. Головне полягає в тому, що очевидною стала обмеженість ресурсів, якими володіє російська держава. Звідси предмет дискусії, як і на що їх переважно використовувати.

Читайте также:

Анна Маляр: Так ми ніколи не зупинимо сепаратизм. Безкарність розв’язує руки не лише непокараним, але й тим, хто вагається вчиняти чи не вчиняти злочин

На думку фронтмена необхідної зміни підходів до зовнішньої політики, російського експерта з міжнародної політики Володимира Фролова, “сутність нового російського підходу до пострадянських справ можна звести до трьох фреймів, які застосовуються в разі кризи в регіоні: “Навіщо?”, “Що мені з цього?” та “Як не потрапити в дурне лайно?” (запозичення із зовнішньополітичної доктрини Барака Обами “Do not do stupid shit”)”.

Автор цієї концепції досить докладно розшифровує зміст наведених фреймів. Відзначимо серед них деякі, які так чи інакше стосуються України, хоча вона там не названа. Зокрема,

• Не брати на себе нових санкцій Заходу заради пострадянських “клієнтів” РФ.

• Не робити кроків, які зменшують Росії можливості для маневру або відступу без утрати обличчя й роблять ситуацію незворотньою (те саме “stupid shit”).

Читайте также:

Казанский: Беглые регионалы в России уже совсем осатанели от ненависти к Украине

• Добре розуміти обмеженість власних можливостей і ресурсів, їх недостатність для вирішального впливу на кризи в регіоні за винятком ситуацій, що прямо загрожують безпеці РФ.

Перший принцип безпосередньо пов'язаний із панічним очікуванням Путінового оточення неминучих дуже серйозних фінансових, економічних і персональних санкцій. Зараз у Вашингтоні обговорюють принаймні чотири варіанти санкцій тиску, від дуже жорсткого до дуже помірного. Останнє не повинно вводити в оману. Поміркований, на думку американців, варіант насправді загрожує серйозним людям в оточенні Путіна дуже великими втратами. Як фінансовими, так і персональними. Останнє торкнеться не тільки їх, але і членів їхніх сімей, причому американське міністерство фінансів розуміє цей термін досить розширено.

Наступний принцип безпосередньо стосується окупації Донбасу та Криму. Проблема в тому, що, навіть якщо Кремль і має бажання якось завершити донбаське авантюру, але психологічно Путін не може на це піти. Він зайшов так далеко й настільки підвищив ставки, що не може відступити навіть у найменшому, як йому вбачається, без утрати іміджу або прояву зовнішньополітичної слабкості. Тут усе настільки занедбано, що за нинішнього персонального складу російської верхівки варіантів вирішення проблеми просто не видно.

Читайте также:

Комитет ВР не одобрил назначение Витренко министром энергетики

З іншого боку, після української, а потім сирійської, лівійської та, як здається, центральноафриканської авантюри в Білорусі, Киргизстані й Молдові Кремль діяв обачніше. Незважаючи на декларації, він утримався від збройного й іншого втручання в білоруські події, надавши досить скупу фінансову підтримку режимові Олександра Лукашенка.

У Киргизстані взагалі обмежилися відстороненим спостереженням, хоча ще 28 вересня торік тодішньому президентові Сооронбаю Жеенбекову Москва обіцяла повну підтримку, а за два тижні його фактично скинули. І Кремль вважав за краще не втручатися. Не в останню чергу й тому, що йшла війна на Південному Кавказі, і вона відволікала навіть від Білорусі. З іншого боку, через економічні причини Росія просто не могла піти на ще одну авантюру у вигляді якогось навіть гібридного вторгнення у Киргизстан і тим паче втручатись у війну Вірменії та Азербайджану. Із цього конфлікту Москва вийшла хоч і з утратами, але зберегла бодай видимість впливу. І це максимум, на що їй довелося розраховувати.

Наслідком цілої низки зовнішньополітичних поразок Кремля стала деяка розгубленість у визначенні навіть найближчих цілей і дій. Пропонують досить чітку орієнтацію на відмову від так званих союзницьких зобов'язань і перехід від багатосторонніх союзів до двосторонніх відносин без обтяжливих зобов'язань. Іншими словами, Росія повинна жити без союзів і союзників, принаймні зі своїми сусідами.

Найчіткіше цю концепцію висловив експерт Російського товариства політологів (РОП) Андрій Серенко. “2020 рік був роком не тільки пандемії ковіду, а й роком остаточного розпаду Радянського Союзу … Сенс розпаду пострадянського простору – це позбавлення монополії Росії на право бути модераторкою на пострадянському просторі, Росія більше не монополістка в цьому питанні. Свої ролі на цьому просторі починають грати Туреччина, Китай, Євросоюз і США, думаю, ми побачимо там і нових гравців. У Москві розуміють, що зберегти монополію неможливо, тому больові точки розташовані по периметру кордонів Росії”.

Щодо України теж починають, принаймні, навколо Кремля, прозрівати. У своєму інтерв'ю прокремлівському сайтові “Украина.ру” Серенко визначив головну больову точку Путіна та його оточення. “Залишається актуальною проблема України для Москви, тому що Росія за рік нічого не зробила для створення ефективної української політики. Ніяких свіжих ідей немає, є тупцювання на звичних форматах. У російських еліт я не бачу енергетики, щоби змінити українську політику. А в Україні тренди останніх років – дистанціювання від Росії та інтеграція в альтернативний євроатлантичний простір – зберігаються. Москва поки нічого в ролі розумної альтернативи запропонувати не може, це найбільша проблема в частині роботи на всьому пострадянському просторі”.

Ось і вся розгубленість Кремля. Питання України для російської зовнішньої політики треба вирішувати – і терміново. Але рішучості на серйозні кроки немає. І такий стан триватиме до завершення транзиту влади в Москві.

Не факт, що нові люди в російській владі будуть спроможні на істотні зміни, зокрема, на українському напрямку, але така ймовірність є.

Очень плохоПлохоСреднеХорошоОтлично (Еще нет голосов, оставьте первым)
Загрузка...

Комментарии (0)

    Чтобы оставить комментарий необходимо

    "И политическая жизнь - это театр: одни на освещенной сцене; другие - в темном зале."

    © Константин Кушнер

    Регистрация

    (Максимальный размер файла 0,5Mb)

    Восстановление паролю

    Пожалуйста, введите ваш логин или адрес электронной почты.

    Японская компания по доставке представила собственный электромобиль

    Дела Майдана: участнику убийства журналиста Сергиенко сообщили новое подозрение

    Боевики стягивают тяжелое вооружение на Донбассе: почти 100 нарушений за две недели – ОБСЕ

    “Манчестер Сити” и “Реал” Мадрид вышли в 1/2 финала Лиги чемпионов. ВИДЕО

    “Путин всех переиграл”: украинские СМИ прокремлёвского пула запустили тезис о том, что “США передумали отправлять корабли в Чёрное море”

    Голобуцький: Заявами Патрушева Кремль навряд обмежиться – найпевніше, додасть крові для більшої правдоподібності

    Фестиваль позитивного кино «Киносарай» объявил тему этого года

    Турция провела успешные испытания ракеты класса «воздух-воздух»

    Небоженко: Кремлевское окружение Путина не простит ему проигрыша президенту США Байдену

    При начислении субсидий теперь будут учитываться доходы от депозитов, дивиденды и поездки за рубеж

    Samsung представит «самый мощный» Galaxy

    Войска РФ на границах. Главы МИД трех стран Балтии едут в Киев, чтобы поддержать Украину

    Через Україну Росію можуть відключити від SWIFT – депутат Європарламенту

    Фальшивые справки: как в Украине подделывают тесты на коронавирус

    Стало известно, когда выйдет в прокат новый «Стартрек»

    Nissan представил новый спорткар

    “Партия идет не туда”. Притула заявил о готовности возглавить Голос вместо Рудик

    Юрий Романенко: Гитлер вокруг Данцигского коридора все лето 1939 года шумел. А Крымский канал – это и есть наш Данцигский коридор

    Сазонов: Локдаун – удачное время для передела рынка

    Премьеру документального фильма о Чернобыле «Люди Зоны» покажет «UA: Первый»